Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.03.2018 року у справі №2027/8909/2012

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 2027/8909/2012

провадження № 61-1723св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2012 року у складі судді Сугачової О. О. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року у складі суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивовано тим, що 16 липня 2008 року між публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала грошові кошти у розмірі 10 124 долари 54 центи США зі строком користування до 15 липня 2012 року. Виконання зобов?язань за кредитом забезпечено порукою ОСОБА_2 26 грудня 2011 року між банком та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладений договір факторингу, за яким товариство набуло прав кредитора до ОСОБА_1

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту утворилася заборгованість у розмірі 98 018 грн 25 коп., із яких - 92 649 грн 12 коп. - тіло та проценти, 370 грн 60 коп. - інфляційні втрати, 814 грн 80 коп. - 3 % річних, 4 183 грн 73 коп. - пеня, яку позивач просив стягнути із солідарних боржників.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 98 018 грн 25 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник неналежним чином виконував умови кредитного договору, тому позивач має право на стягнення кредиту з урахуванням процентів за користування ним та штрафних санкцій з позичальника.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року з неї вже стягнуто кредитну заборгованість, а договір фактирингу є недійсним, безпідставні, оскільки зі змісту рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року вбачається, що період, за який стягнуто заборгованість, інший (2009-2010) ніж той, за який пред?явлено цей позов (2011-2012) та складається із суми процентів та штрафних санкцій. Договір факторингу є чинним, недійсним його не визнано.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . - просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року з неї вже стягнуто кредитну заборгованість, цей позов є подвійним стягненням, а договір факторингу є недійсним.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди установили, що 16 липня 2008 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала грошові кошти у розмірі 10 124 долари 54 центи США зі сплатою 13,2 % річних строком користування до 15 липня 2012 року.

Виконання зобов?язань за кредитом забезпечено порукою ОСОБА_2

26 грудня 2011 року між банком та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладений договір факторингу, за яким товариство набуло прав кредитора до ОСОБА_1

05 січня 2011 року сторони кредитного договору уклали договір про внесення змін до нього, яким зокрема доповнили кредитний договір пунктом 3.2.10 такого змісту: «Припинити нарахування доходів за кредитом (процентів, щомісячних комісій тощо), якщо кредитором здійснено будь-яку з дій щодо примусового стягнення заборгованості за цим договором з позичальника (а саме: прийняття судом заяви (позову), поданої банком, про стягнення заборгованості за цим договором в повному обсязі або про порушення справи про банкрутство позичальника чи звернення стягнення на заставлене майно; з дати вчинення виконавчого напису нотаріусом про стягнення заборгованості із позичальника або про звернення стягнення на заставлене майно».

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року достроково стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 009 доларів 91 цент США, що складає еквівалент 94 790 грн 63 коп., у тому числі: 5 062 долари 22 центи США, що складає еквівалент 39 954 грн 58 коп. - залишок заборгованості за кредитом; 4 007 доларів 18 центів США, що складає еквівалент 31 627 грн 47 коп. - прострочена сума кредиту; 99 доларів 76 центів США, що складає еквівалент 787 грн 38 коп. - нараховані проценти за користування кредитом; 1 882 долари 12 центів США, що складає еквівалент 14 855 грн 01 коп. - прострочені проценти за користування кредитом; 958 доларів 63 центи США, що складає еквівалент 7 566 грн 19 коп., - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за користування кредитом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі (комісію, неустойку тощо) припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (дострокове стягнення боргу). В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить про закінчення строку дії кредитного договору.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) від 31 жовтня 2018 року).

Із рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року вбачається, що кредитор реалізував право на дострокове повернення кредиту та платежів за ним.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Отже, кредитор, звернувшись у 2011 році із позовом про дострокове повернення кредиту, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Таким чином, на підставі викладених норм права, практики їх застосування та з урахуванням положень пункту 3.2.10 кредитного договору після звернення до позичальника із достроковою вимогою припинилося право банку на проведення нарахувань за кредитним договором: процентів та пені.

З урахуванням викладеного, нарахування банком позичальнику процентів та пені після дострокової вимоги є необґрунтованим, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач заявляє до стягнення (у складі суми у розмірі 92 649 грн 12 коп.) заборгованість за тілом кредиту, яке достроково стягнуто у повному обсязі рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року.

Разом з тим, така вимога по суті є подвійним стягненням тіла кредиту, що не узгоджується із вимогами закону, а тому в цій частині позов також задоволенню не підлягає.

Вимоги за частиною другою статті 625 ЦК України у загальному розмірі 1 185 грн 40 коп. розраховані за період після ухвалення рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року та узгоджуються із практикою застосування цієї норми.

Враховуючи те, що норми матеріального права застосовано неправильно як апеляційним судом, так і судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень та зменшення розміру стягнутої заборгованості із 98 018 грн 25 коп. до 1 185 грн 40 коп. (370 грн 60 коп. - інфляційні втрати, 814 грн 80 коп. - 3 % річних), на підставі статті 412 ЦПК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Договір факторингу від 26 грудня 2011 року недійсним у встановленому заокно порядку не визнано, а тому доводи касаційної скарги щодо його недійсності є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про зменшення розміру стягнутої заборгованості із 98 018 грн 25 коп. до 1 185 грн 40 коп. на підставі статті 412 ЦПК України.

За наслідками касаційного розгляду справи позовні вимоги задоволено на 1,2 % (1 185 грн 40 коп. *100/98 018 грн 25 коп.).

Згідно підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 1,2 %, а тому судовий збір у розмірі 1 079 грн, понесений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги, та судовий збір у розмірі 1 960 грн 36 коп., понесений ОСОБА_1 у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають компенсації позивачем у розмірі 98,8 %, тобто у розмірі 3 002 грн 88 коп.

Крім того, понесений позивачем за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 926 грн 49 коп. підлягає компенсації ОСОБА_1 в межах 1,2 % задоволених позовних вимог, тобто 11 грн 11 коп.

Згідно частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням викладеного, із ТОВ «Кредекс Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 991 грн 77 коп.

Керуючись статтями 141, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення тіла кредиту, процентів та пені відмовити.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» у частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» інфляційні втрати та три процентів річних за прострочення виконання грошового зобов?язання у розмірі 1 185 грн 40 коп.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 991 грн 77 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

А. О. Лесько

Є. В. Петров

С. П. Штелик