Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.11.2019 року у справі №707/2488/18

Постанова

Іменем України

19 березня 2020 року

м. Київ

справа № 707/2488/18

провадження № 61-20817св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 липня 2019 року в складі судді Тептюка Є. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Храпка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила:

- визнати об`єктом спільної сумісної власності набуте за час шлюбу майно - садибний будинок АДРЕСА_1 , на території садівничого товариства «Дніпро»;

- в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину садибного будинку АДРЕСА_1 , на території садівничого товариства «Дніпро», загальною вартістю 450 тис. грн.

Позов мотивований тим, що 25 липня 2015 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 922 у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2018 року шлюб розірвано.

Вказувала, що вони з відповідачем не можуть домовитись про порядок поділу їхнього нерухомого майна, яке набуте ними за час спільного проживання однієї сім`єю, а саме садибного будинку АДРЕСА_1 , на території садівничого товариства «Дніпро», що стало підставою звернення до суду, просила про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

В порядку поділу майна подружжя припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на садибний будинок АДРЕСА_1 , на території садівничого товариства «Дніпро», право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 23215164 від 01 листопада 2017 року, підстава: довідка, серія та номер: 6393о, видана 30 жовтня 2017 року КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації»; довідка, серія та номер: 104, видана 12 вересня 2017 року головою правління садівничого товариства «Дніпро» Потапенко В. М., технічний паспорт, серія та номер: б/н, що виданий 04 жовтня 2017 року комунальним підприємством «Черкаське об`єднане бюро технічної інвентаризації».

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку садибного будинку АДРЕСА_1 , на території садівничого товариства «Дніпро», у власності ОСОБА_2 залишено 1/2 частку вказаного садибного будинку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині розподілу спільного майна подружжя, яке складається з садибного будинку АДРЕСА_1 , на території садівничого товариства «Дніпро» та визнання права власності за позивачем на 1/2 частку вказаного будинку.

Місцевим судом, у відповідності до статей 60, 70 СК України, враховано, те що спірне майно, набуте подружжям за час шлюбу, і належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, має бути розподілено між дружиною і чоловіком порівну.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 липня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У листопаді 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 липня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили джерело доходів набуття спірного майна. Зазначає, що спірний будинок придбаний за кошти його матері - ОСОБА_3 , що підтверджується розпискою. Садибний будинок придбаний не за сімейні кошти і не може бути спільним майном подружжя.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 707/2488/18 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 липня 2015 року по 01 листопада 2018 року.

Відповідно до рішення Червонослобідської сільської ради від 03 липня 2017 року № 28-19 «Про передачу земельної ділянки у власність» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі; передано безкоштовно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку № НОМЕР_1 , для індивідуального садівництва, площею 0,0524 га, в тому числі: багаторічні насадження - 0,0524 га, в садівничому товаристві «Дніпро», в адміністративних межах села Червона Слобода.

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 листопада 2018 року садибний будинок, загальною площею 105,5 кв.м., що знаходиться в садівничому товаристві «Дніпро», с. Червона АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7124989000:02:006:0342 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Відповідно до розписки від 19 травня 2016 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 суму в розмірі 15 тис. дол. США та 22 270 грн, що складає 402 тис. грн за передачу прав учасника (члена) садівничого товариства «Дніпро» Черкаська область, с. Червона Слобода, в тому числі право користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 в указаному садовому товаристві разом з надвірними спорудами та майном, що знаходиться на вказаній земельній ділянці.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Доводи касаційної скарги про те, що спірний будинок придбаний за кошти матері відповідача - ОСОБА_3 , не обґрунтовані з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій, даючи оцінку розписці від 19 травня 2016 року, виходили з того, що відповідно до її змісту матір`ю відповідача ОСОБА_3 передані кошти ОСОБА_4 за передачу права користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Дніпро» разом з надвірними спорудами та майном, що знаходиться на вказаній земельній ділянці. Вказане свідчить лише про передачу останньою коштів за цей будинок, і не підтверджує, що вказані кошти були її особистими, що саме вона набула вказане майно. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте подружжям в період шлюбу, покладається на того з подружжя, який її спростовує, в даному випадку на відповідача ОСОБА_2 .

Крім того, самою ОСОБА_3 будь-яких позовних вимог щодо майна подружжя не заявлялося.

Верховний Суд погоджується з висновком, який правомірно зроблений судами попередніх інстанцій з дотриманням норм матеріального права, що спірний садибний будинок являється спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між сторонами.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним ОСОБА_2 у апеляційний скарзі, які обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує

суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 липня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов