Історія справи

Постанова

Іменем України

19 березня 2020 року

м. Київ

справа № 572/887/18

провадження № 61-2263св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у складі суддів: Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить будинковолодіння, розташоване у АДРЕСА_1 ), на яке правовстановлюючі документи не виготовлялись. Вказував, що у встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини він не звернувся до державної нотаріальної контори Сарненського району Рівненської області із заявою про прийняття спадщини з тієї причини, що є юридично не обізнаним. Крім того, посилається на те, що між ним та братами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була домовленість про неможливість відчуження батьківського будинку.

У зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини після смерті батька державний нотаріус Сарненського державного нотаріального округу відмовився прийняти у позивача заяву про прийняття спадщини та відкрити спадкову справу, що підтверджується листом Сарненської державної нотаріальної контори № 424/01-16 від 27 березня 2018 року. Вважає свою необізнаність із нормами спадкового права поважною причиною пропуску ним, встановленого статтею 1270 ЦК України, строку подачі заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на викладені обставини просив визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини - будинковолодіння по АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 04 липня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_3 та залишено зустрічний позов без розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2018 року позов задоволено. Надано ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2018 року скасовано та ухвалено ное рішення про відмову у позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що посилання позивача на свою необізнаність із нормами чинного законодавства не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали йому протягом більше десяти років прийняти спадщину після смерті батька, тому такі причини пропуску строку для прийняття спадщини не можуть вважатись поважними. Крім того, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначив, що позов підлягає задоволенню, однак не навів мотивів з яких він вважав доведеним поважність причин пропуску позивачем строку на прийняття спадщини та не посилався у своєму рішенні на докази якими підтверджені встановлені обставини.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не взяв до уваги те, що у зв`язку з незнанням чинного законодавства ні позивач, ні його брати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Натомість між усіма братами була домовленість не оформлювати право власності та не відчужувати батьківський будинок. Разом із тим, ОСОБА_2 у 2010 році звернувся до суду із позовом до сільської ради про визнання права власності на спірний будинок в порядку спадкування, який було задоволено. При цьому інші спадкоємці - позивач та ОСОБА_3 не були залучені до участі у справі. Лише у 2016 році позивачу стало відомо про намір ОСОБА_2 продати спірний будинок, тому він був змушений звернутись із апеляційною скаргою на рішення суду. Апеляційний розгляд справи було завершено лише у квітні 2018 року та скасовано рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2010 року. Крім того, у провадженні суду перебувала цивільна справа про визнання за ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки у порядку спадкування за заповітом та визнання права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на обов`язкову частку у спадщині, рішенням у якій від 15 серпня 2017 року позови останніх було задоволено частково та визнано право кожного на спадкові земельні ділянки. Дані судові справи є доказом того, що позивач відстоював свій інтерес до спадкового майна, тому тривалість судових розглядів та залежність подання позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини від вирішення вказаних судових справ, підтверджують поважність пропуску позовної давності. Крім того, наявність у позивача інвалідності третьої групи у зв`язку із трудовим каліцтвом ускладнювало йому вирішення спадкових питань.

Позиція інших учасників процесу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначив про те, що він постійно проживав із своїми батьками у спірному домоволодінні. 04 червня 2004 року батько сторін у справі - ОСОБА_4 оформив заповіт, яким все своє майно заповів йому. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати сторін у справі - ОСОБА_5 , яка 09 грудня 2010 року склала заповіт також на ім`я ОСОБА_2 та 11 жовтня 2010 року написала заяву до нотаріальної контори про відмову від свої частки на спадщину чоловіка та його братам було достеменно відомо про стан спадщини. Зазначив, що оформленням спадщини він почав займатися ще у 2010 році, проте лише після смерті матері позивач та ОСОБА_3 почали оскаржувати його дії в частині прийняття спадщини. Твердження позивача про необізнаність про заповіти та усну домовленість не оформлювати право власності на батьківський будинок є неправдивими. А наявність у позивача третьої групи інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом (відсутність пальця на руці) не може вплинути на вирішення питання щодо оформлення спадщини. У позовній заяві та у рішенні суду першої інстанції не зазначено правової підстави про причини пропуску позивачем подачі заяви для прийняття спадщини.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди установили, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 травня 1960 року батьком позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_4 (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Відповідно до письмової відповіді від 27 березня 2018 року № 424/01-16 завідувачем Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовською М. В. роз`яснено ОСОБА_1 , що у зв`язку з пропуском ним, встановленого статтею 1270 ЦК України, строку на прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 для реалізації своїх спадкових прав йому необхідно звернутись до суду із позовом про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Із витягу зі Спадкового реєстру № 51379135 від 27 березня 2018 року, вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивач у передбачений частиною першою статті 1270 ЦК України строк не подав заяву про прийняття спадщини, а його доводи щодо поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини не є такими, які б свідчили про об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця щодо подання у передбачений законом термін заяви про прийняття спадщини.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права, та не містять посилань на докази, які б спростували установлені судом обставини, що мають значення для вирішення спору, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко