Історія справи

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 300/808/19

провадження № 61-11144св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -Витвицька сільська рада об`єднаної територіальної громади Долинського району,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2022 року у складі судді Тураша В. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень адміністративних судів

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Витвицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області (далі - сільська рада) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,2770 га за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням сільської ради № 772/27/2019 від 25 січня 2019 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,2500 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Проте ОСОБА_2 вже передавалась безоплатно у приватну власність земельна ділянка площею 0,18 га, яка межує із земельною ділянкою позивача. Від земельної ділянки позивача вздовж земельної ділянки ОСОБА_2 (площею 0,18 га) розташована дорога загального користування шириною 3,39 м. (проїзд до земельної ділянки позивача). Оскаржуваним рішенням відповідач передав у власність ОСОБА_2 дорогу загального користування (проїзд) та земельну ділянку сільськогосподарського призначення (не змінивши при цьому цільове призначення з «для ведення селянського господарства» на «для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд»), орієнтовною площею 0,09 га, чим порушив вимоги статей 20 83 116 121 ЗК України.

21 лютого 2020 року сільською радою прийнято рішення за № 1273-37/2020, за яким вирішено внести зміни в оскаржуване нею рішення від 25 січня 2019 року та викладено в наступній редакції: «Надати дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,2500 га, по АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Контроль за виконанням даного рішення покласти на комісію з питань інвестиції, будівництва, земельних відносин та охорони природи». Внесенням змін відповідачем до оскаржуваного рішення не усунуто наведені порушення законодавства України, що у свою чергу вказує на необхідність його скасування.

З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а. с.132-141 т. 3), позивач просила суд визнати протиправним та скасувати:

рішення сільської ради від 25 січня 2019 року за № 772/27/2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 »;

рішення сільської ради від 21 лютого 2020 року № 1273-37/2020 про внесення змін в рішення сесії сільської ради від 25 січня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень адміністративних судів

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаною позовною заявою.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі №300/808/19 скасовано, направлено справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , до сільської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що хоч позивач і оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак провідним мотивом цих вимог є бажання отримати результат, який у кінцевому підсумку має призвести до поновлення (зміни, виникнення) права користування позивача на одну й ту саму земельну ділянку щодо якої прийнято рішення відносно третьої особи, тобто фактично у цих правовідносинах має місце спір між позивачем і третьою особою стосовно права користування земельною ділянкою для проходу позивача. Наявність цивільно-правового спору між позивачем і третьою особою випливає з самого оскаржуваного рішення сільської ради, третім пунктом якого вирішено « ОСОБА_2 укласти договір про земельний сервітут з ОСОБА_1 ».Не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб`єкт публічного права. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про передачу справи до Долинського районного суду Івано-Франківської області задоволено, передано до Долинського районного суду Івано-Франківської області адміністративну справу №300/808/19 за позовом ОСОБА_1 до сільської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Долинського районного суду від 27 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення сільської ради від 25 січня 2019 року № 772-27/2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » та рішення сільської ради від 21 лютого 2020 року № 1273-37/2020 «Про внесення змін в рішення сесії Витвицької сільської ради об`єднаної територіальної громади від 25.01.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ». Стягнуто з сільської ради на користь ОСОБА_1 768,40 грн сплаченого судового збору та 9 438,55 грн витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що проїзд громадського призначення проходить через земельну ділянку, площею 0,2500 га, щодо якої оспорюваними рішеннями від 25 січня 2019 року та від 21 лютого 2020 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність землі. Тому відповідачем було порушено вимоги статті 83 ЗК України щодо заборони передачі у приватну власність земель загального користування населених пунктів, зокрема проїздів.

Апеляційний суд вказав, що сама по собі відсутність плану земельно-господарського устрою території відповідного населеного пункту не може безумовно свідчити про те, що такого проїзду насправді не існувало. З « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення землі» вбачається, що наявний на східній частині земельної ділянки від літери (точки) «Д» до літери (точки) «Е» земель сільської ради проїзд (дорога) шириною 3,39 м (т. 1, а. с. 32-48). Будь-якого іншого проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 немає, а проїзд, який передбачений в генеральному плані, частково приватизований і перебуває у приватній власності різних громадян, тобто цей проїзд частинами відійшов у приватну власність. Колегія суддів також звертає увагу на те, що представником органу місцевого самоврядування в суді першої інстанції повністю визнано позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2022 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щодоводи позовної заяви необґрунтовані, оскільки дорога загального користування, на яку посилається позивач, не існує ні в Генеральному плані, ні по факту. Згідно викопіювання з Генерального плану с. Витвиця чітко вбачається, що до земельної ділянки позивача уже є запроектована та облаштована лише одна під`їзна дорога із західної її сторони, ширина заїзду дотичного до ділянки1-12 м, а ширина самої дороги 6 м. Якщо брати до уваги попередню редакцію генерального плану с. Витвиця, розробленого у 1984 році, то в ньому також не було спірного «проїзду», який ввійшов до земель ОСОБА_2 . Та обставина, що позивачка не може пройти до річки, не використовуючи земельну ділянку ОСОБА_2 , зважаючи на наявність запроектованої в генплані дороги з протилежної сторони, жодним чином не свідчить про те, що частина земельної ділянки скаржника є проїздом чи проходом. Так як генеральний план забудови с. Витвиця є затвердженим, і при видачі ОСОБА_2 державного акту на спірну земельну ділянку права позивача жодним чином не були порушені, оскільки на момент передачі ділянки в її межах будь-яким документом місцева дорога не затверджувалася та не проектувалася.

Суди попередніх інстанцій як на доказ доведеності позову помилково послалися на висновок судового експерта, оскільки зазначений висновок містить відомості лише про фактичне розташування проїзної дороги на території земельної ділянки відповідача, але не підтверджує правовий статус проїзду як дороги у правовому значенні. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 340/219/16 (провадження

№ 61-6213св18).

Крім того, посилання позивача на відсутність під`їзду до його земельної ділянки не є підставою скасування рішення сільської ради, оскільки позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю або про встановлення відповідного земельного сервітуту. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 302/470/16-ц (провадження № 61-32685св18), від 26 червня 2018 року у справі № 307/104/16 (провадження № 61-6459св18). Обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання протиправним і скасування рішення сільської ради від 25 січня 2019 року не забезпечує реального захисту порушеного права, тобто в будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 у справі № 916/654/15-г.

За рішенням від 25 січня 2019 року у ОСОБА_2 не виникало право власності, а лише виникла правова підстава для оформлення такого права, яке повинне було вже існувати на момент звернення позивача. Позовна вимога про скасування спірного рішення зводиться до спору про право власності між позивачем і третьою особою, а не є спором між позивачем та відповідачем щодо повноважень останнього при прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на касаційну скаргу ОСОБА_5 , у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Зазначає, що скаржником свідомо приховано обставини того, що згідно рішення сільської ради від 18.12-26.12.1997 року «Про передачу земель у приватну власність громадянам села Витвиця» ОСОБА_7 було передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку в с. Витвиця площею 0,18 га. Таким чином, вона ще в грудні місяці 1997 року отримала у приватну власність 0,18 га. Однак, подаючи заяву в грудні 2019 року ОСОБА_2 зазначила, що не отримувала на території України земельних ділянок із державної або комунальної власності. 11 травня 2012 року Долинським районним судом у справі № 2-а-40/2012рік було прийнято рішення, яке набрало законної сили. Суд встановив факт наявності проїзду громадського користування до земельної ділянки позивача. Крім того, суд першої інстанції встановив, що будь якого іншого проїзду до господарства позивача не має, генеральний план с. Витвиця не відображає існуючий проїзд так як цей план був складений до виділення земельної ділянки родині ОСОБА_2 , а відображений в генплані с. Витвиця проїзд фактично не існує, і не може бути облаштований у зв`язку із тим, що на ньому розміщено господарства (які є у власності громадян - приватній власності).

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10, від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15 у постановах Верховного Суду від 18 березня 2018 року у справі № 340/219/16, від 30 жовтня 2019 року у справі № 302/470/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 307/104/16).

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що на підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2008 року у справі № 2-461/2008 ОСОБА_2 зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2770 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в с. Витвиця, ур. «Порошниці», що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 607221 від 10 жовтня 2012 року.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2013 року у справі № 0906/233/12 встановлено, що згідно плану меж земельної ділянки ОСОБА_1 , кадастровий номер якої 2622080501:01:002:1001, та схеми виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель ОСОБА_2 між господарствами гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_2 до земельної ділянки ОСОБА_1 проходить проїзд громадського користування. ОСОБА_2 без погоджень та без відповідних дозволів органів місцевого самоврядування біля свого будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, цільове призначення якої ведення селянського господарства, та на проїзді громадського користування, які не передані їй у встановленому законом порядку, проводить самовільне будівництво господарської будівлі - гаражу. Земельна ділянка позивача межує із господарством ОСОБА_2 . Згідно плану меж земельної ділянки ОСОБА_1 , кадастровий номер якої 2622080501:01:002:1001, між господарствами ОСОБА_8 та ОСОБА_2 до земельної ділянки ОСОБА_1 проходить проїзд громадського користування. На східній частині земельної ділянки (права частина на Плані меж земельної ділянки) Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 607221 від 10 жовтня 2012 року від літери (точки) «Д» до літери (точки) «Е» містяться відомості про землі Витвицької сільської ради (дорога) шириною 3,39 м.

В подальшому на підставі рішень сільської ради від 12 травня 2017 року за

№ 136-6/2017, від 21 липня 2017 року за № 209-8/2017, від 22 грудня 2017 року за № 360-14/2017 розроблено і затверджено «Детальний план території для будівництва» та «Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення землі», які містять ті ж відомості про наявність на східній частині земельної ділянки (права частина на Плані меж земельної ділянки) від літери (точки) «Д» до літери (точки) «Е» земель сільської ради (дорога) шириною 3,39 м.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року у справі за № 343/1400/18 за позовом ОСОБА_2 до сільської ради про визнання бездіяльності протиправною зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо надання дозволу на виготовлення проекту для відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

25 січня 2019 року рішенням Витвицької сільської ради № 772-27/2019 вирішено надати дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,2500 га, по АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; виготовити в ліцензованій проектній організації проект землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки, погодити його у встановленому законом порядку та подати на затвердження сесії сільської ради; ОСОБА_2 - укласти договір про земельний сервітут з ОСОБА_1 .

Рішенням сільської ради № 1273-37/2020 від 21 лютого 2020 року вирішено: внести зміни у зазначене рішення та викласти в такій редакції: «Надати дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,2500 га по АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». Контроль за виконанням даного рішення покладено на комісію з питань інвестиції, будівництва, земельних відносин та охорони природи.

З висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у № 2835/20-28/2271-2277/21-28 від 09 листопада 2021 року вбачається, що в натурі (на місцевості) не виявлено і не встановлено фактичної наявності дороги загального користування, проходу чи проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 2622080501:01:002:1001. На час проведення експертизи встановлено, земельна ділянка площею 0,2500 га, яку просила ОСОБА_2 передати їй у власність, є сформованою, внесено до бази даних Держгеокадастру, присвоєний кадастровий номер 2622080501:01:002:1159 і указана земельна ділянка передана в приватну власність гр. ОСОБА_2 . Тому частина дороги загального користування, яка являється проїздом до земельної ділянки з кадастровим номером 2622080501:01:002:1001, увійшла до складу приватної земельної ділянки з кадастровим номером 2622080501:01:002:1159, власником якої є ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про відведення земельних ділянок в постійне користування є особа, якій відведено земельну ділянку в постійне користування та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 570/2144/18 (провадження № 61-767св21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року в справі № 362/196/15 (провадження № 61-2916св20) зазначено, що «у справі, що переглядається, прокурор позовних вимог до ОСОБА_3 , якому спірна земельна ділянка передана у власність на підставі оспорюваного в цій справі рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 23 лютого 2010 року № 851-34-V, не пред`явив, клопотань про залучення вказаної особи до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а тому в задоволенні позовної вимоги про визнання рішення селищної ради недійсним слід було відмовити в зв`язку з неналежним складом співвідповідачів».

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність є особа, якій передається земельна ділянка та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв відповідне рішення.

У справі, що переглядається:

позивачем оскаржуються рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 ;

при закритті провадження у цій справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до сільської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, апеляційний суд, зокрема вказав, що хоч позивач і оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак провідним мотивом цих вимог є бажання отримати результат, який у кінцевому підсумку має призвести до поновлення (зміни, виникнення) права користування позивача на одну й ту саму земельну ділянку щодо якої прийнято рішення міською радою відносно третьої особи, тобто фактично у даних правовідносинах має місце спір між позивачем і третьою особою стосовно права користування земельною ділянкою для проходу позивачки. Наявність цивільно-правового спору між позивачем і третьою особою і намагання його вирішити випливає з самого оскаржуваного рішення сільської ради, третім пунктом якого вирішено « ОСОБА_2 укласти договір про земельний сервітут з ОСОБА_1 »;

після передачі справи до Долинського районного суду Івано-Франківської області позивач не пред`явила позовних вимог до ОСОБА_2 , яка залучена до участі у справі лише як третя особа, клопотання про залучення її до участі у справі як співвідповідача не заявляла;

суди не врахували, що належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність є особа, якій передається земельна ділянка та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв відповідне рішення; пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

За таких обставин судові рішення належить скасувати, а в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з підстав їх пред`явлення за неналежного складу відповідачів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_5 сплатила 1 152,60 грн судового збору (т. 6, а. с. 61), за подання касаційної скарги - 1 536,00 грн судового збору. Зважаючи на відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , понесені ОСОБА_5 судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2022 рокускасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 до Витвицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Долинського району про визнання протиправними та скасування рішень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 688,60 грн судових витрат на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2022 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков