Історія справи

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 774/61/18

провадження № 61-35251ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

сторони третейського розгляду: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_4,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду як до суду першої інстанції із заявою про скасування рішення Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 13 жовтня 2015 року.

Зазначала, що вказаним рішенням третейського суду із неї на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 756 грн 86 коп. Разом з тим, вона не була повідомлена про третейський розгляд справи, рішення отримала лише 01 березня 2018 року. Крім того, третейський суд розглянув справу, яка йому не підвідомча.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року

заяву ОСОБА_4 про скасування рішення Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 13 жовтня 2015 року повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заява сторони у справі, розглянутій третейським судом, про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 13 жовтня 2015 року подана (направлена поштою) 29 березня 2018 року, тобто більш, ніж через два роки з дня прийняття рішення третейським судом. Ураховуючи указану обставину у контексті положень частини сьомої статті 454 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року), яка не надає суду права вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, заяву ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» слід повернути особі, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_4 подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати й поновити строк на оскарження рішення третейського суду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в частині першій статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Частина сьома статті 454 ЦПК України, на яку посилається суд, такої заборони не встановлює, а тому пропущений нею з поважних причин строк на оскарження рішення третейського суду підлягає поновленню.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення третейського суду ухвалене 13 жовтня 2015 року, ОСОБА_4 була стороною у справі, розглянутій третейським судом, а саме - відповідачем. Із заявою про скасування рішення Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» звернулася 29 березня 2018 року, тоді як преклюзивний строк його оскарження закінчився 09 січня 2016 року.

Відповідно до частин першої, п'ятої та сьомої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається.

Аналогічна норма містилися і в частині другій, третій статті 389-1 ЦПК України 2004 року, чинного на час прийняття рішення третейського суду.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк, передбачений пунктом 1 частиною п'ятою статті 454 ЦПК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є безумовною підставою для повернення поданої заяви.

Посилання апеляційної скарги про те, що строк на оскарження рішення третейського суду не пропущено, оскільки його оскарження відбулося в межах дев'яноста днів з моменту коли вона дізналася про його існування, правового значення для правильного вирішення справи не має, так як заявник є стороною у справі, яка розглянута третейським судом, а саме - відповідачем, а тому преклюзивний строк для неї на оскарження рішення третейського суду від 13 жовтня 2015 року закінчився 09 січня 2016 року, тобто після закінченнядев'яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом.

Іншого порядку обчислення строку на оскарження рішення третейського суду процесуальне законодавство не містить.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права апеляційним судом, так як інші доводи апеляційної скарги стосуються оскарженню рішення третейського суду, проте зазначене не є предметом перегляду.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв