Історія справи

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 761/45410/17

провадження № 61-43849св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Міністр закордонних справ України КлімкінПавло Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року у складі судді Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Міністра закордонних справ України Клімкіна ПавлаАнатолійовича про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_4 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 03 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернувся із апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів із моменту отримання копії ухвали, а саме: надання оригіналу апеляційної скарги з підписом ОСОБА_4 або його уповноваженого представника та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_4 Ухвала мотивована тим, що з урахуванням принципу юридичної визначеності та зважаючи на те, що на виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року було усунуто недоліки апеляційної скарги в частині надання до суду апеляційної інстанції її оригіналу, ОСОБА_4 повторно наголошено на необхідності подати до Апеляційного суду м. Києва клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши підстави для його поновлення та надавши докази дати отримання оскаржуваної ухвали чи ознайомлення з її змістом.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2018 року ОСОБА_4 продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги. В ухвалі наголошено на необхідності подати до Апеляційного суду м. Києва подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з вказівкою підстав для його поновлення та наданням доказів дати отримання оскарженої ухвали чи ознайомлення з її змістом.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року.

Ухвала суду мотивована тим, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року залишено без руху. Ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року та 02 липня 2018 року ОСОБА_4 продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги. З метою з'ясування обставини, що мають значення для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, враховуючи доводи, викладені ОСОБА_4 щодо виконання вимог ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року, Апеляційним судом м. Києва 06 червня 2018 року було направлено запит до Шевченківського районного суду м. Києва для з'ясування дати отримання ОСОБА_4 копії оскарженої ухвали шляхом надання зворотного повідомлення з відміткою про отримання ним копії ухвали від 09 лютого 2018 року у справі № 762/45410/17 (суддя Юзькова О. Л.), а за відсутності зазначеного, повідомити реєстраційний номер рекомендованого листа, згідно супровідного листа від 15 лютого 2018 року. Листом за вих. № 01-09/144/2018-Вих/ЦК/204 від 19 червня 2018 року Шевченківського районного суду м. Києва повідомлено, що згідно із супровідним листом від 15 лютого 2018 року копію ухвали від 09 лютого 2018 року було направлено на адресу ОСОБА_4 рекомендованим поштовим направленням за штрих-кодовим ідентифікатором № 0305710717805. Відповідно до відстеження інформації про наявність та стан пересилання поштових відправлень ПАТ «Укрпошта» поштове відправлення за вищевказаним ідентифікатором вручено адресату 27 лютого 2018 року. Разом з тим, апеляційну скаргу було подано апелянтом безпосередньо до канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва 03 квітня 2018 року, тобто з пропуском п'ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження, доказів протилежного у матеріалах справи не міститься. Зважаючи на те, що підстави поважності пропуску строку, незважаючи на вказівки апеляційного суду та описані дані щодо отримання кореспонденції з суду першої інстанції, ОСОБА_4 так і не зазначені, суд зробив висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження.

У серпні 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, ОСОБА_4 вказує, що на вимоги ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року він надіслав до суду пояснення, в якому вказав, що апеляційна скарга була надіслана до районного суду вчасно, а тому питання щодо звернення з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження є безпідставним. Підтвердження або докази отримання оскаржуваної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року повинен надавати суд першої інстанції, а не позивач. Крім того, суд не наділений правом на власний розсуд надавати учасникам справи додатковий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, якщо сторона цього не вимагає та не заявляє такого клопотання.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

При відмові у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції встановив, що: відповідно до відстеження інформації про наявність та стан пересилання поштових відправлень ПАТ «Укрпошта» рекомендоване поштове відправлення № 0305710717805, яким Шевченківський районний суд м. Києва направив копію ухвали від 09 лютого 2018 року, було вручено ОСОБА_4 27 лютого 2018 року; апеляційну скаргу було подано безпосередньо до канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва 03 квітня 2018 року, тобто з пропуском п'ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження.

Встановивши, що ОСОБА_4 27 лютого 2018 року отримав копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва та те, що ОСОБА_4 не вказав причини поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що суд не наділений правом на власний розсуд надавати учасникам справи додатковий строк на усунення недоліків апеляційної скарги, якщо сторона цього не вимагає та не заявляє такого клопотання. У частині другій статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала постановлена без додержанням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель