Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.03.2018 року у справі №349/644/17
Постанова КЦС ВП від 09.05.2018 року у справі №349/644/17

Постанова

Іменем України

18 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 349/644/17

провадження № 61-39786св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро» на заочне рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2017 року у складі судді Рибія М. Г. та постанову Апеляційного суду

Івано-Франківської області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро» (далі - ТОВ «СГП «Пуків Агро») про стягнення розрахункових виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом від 26 червня 2012 року № 27-к він був звільнений з посади виконавчого директора ТОВ СГП «Пуків Агро» на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, однак йому не було виплачено заробітну плату.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ СГП «Пуків Агро» 14 098 грн належних сум при розрахунку, 12 744 грн шкоди з урахуванням встановленого індексу інфляції з липня 2012 року по січень

2017 року, 1 969 грн - три проценти річних від простроченої суми з липня

2012 року по січень 2017 року, та 195 999 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області

від 14 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «СГП «Пуків Агро» про стягнення розрахункових виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «СГП «Пуків Агро» на користь ОСОБА_1 14 098 грн належних до виплати в день звільнення, 12 744 грн інфляційних втрат,

195 999 грн середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до

ТОВ «СГП «Пуків Агро» про стягнення 1 969 грн трьох процентів річних. Стягнуто з ТОВ «СГП «Пуків Агро» в дохід держави судовий збір у розмірі

2 228 грн 41 коп. Відмовлено ОСОБА_1 у стягненні з ТОВ «СГП «Пуків Агро» судових витрат з оплати правової допомоги.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем у порушення вимог статті 116 КЗпП України не були проведені виплати, належні позивачу від підприємства при звільненні, а надання підприємством позивачу сільськогосподарських послуг на суму 12 134 грн 12 коп. не є доказом виконання обов`язку щодо виплати заробітної плати в натурі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня

2017 року апеляційну скаргу ТОВ «СГП «Пуків Агро» задоволено. Заочне рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області

від 14 вересня 2017 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «СГП «Пуків Агро» про стягнення 14 098 грн належних до виплат у день звільнення, 12 744 грн інфляційних втрат та 195 999 грн середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду

Івано-Франківської області від 21 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня

2018 року апеляційну скаргу ТОВ «СП «Пуків Агро» залишено без задоволення, заочне рішення Рогатинського районного суду від 14 вересня 2017 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач в письмовому запереченні проти позову визнав обставину невиплати позивачу заробітної плати за травень 2012 року в сумі 3 500 грн та за червень 2012 року в сумі 10 598 грн. Заперечення відповідачем наявності невиконаного зобов`язання з виплати заробітної плати з тієї підстави, що він надав позивачу сільськогосподарські послуги на суму 12 134 грн 12 коп. є необґрунтованим, оскільки ним не надано доказів, які підтверджують факт виплати відповідачем позивачу заробітної плати натурою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,

ТОВ «СГП «Пуків Агро», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції. Клопотання ТОВ «СП «Пуків Агро» про зупинення виконання рішення суду задоволено та зупинено виконання заочного рішення Рогатинскього районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до вимог чинного законодавства України із зарплати (відпускних) за травень 2012 року та червень здійснюються відрахування, а саме страхові внески до Фонду соціального страхування України на випадок безробіття та податок на доходи фізичних осіб. Вищевказані відрахування були проведені та відображені у звітності підприємства за відповідні періоди та оплачені роботодавцем (відповідачем) за позивача. У цьому випадку судами проведено подвійне стягнення з відповідача нарахованих утримань із заробітної плати позивача за травень-червень 2012 року, оскільки відповідач оплатив вказані нарахування за позивача і за рішеннями судів зобов`язаний платити їх ще раз. При цьому звітність по вищевказаним нарахуванням за травень 2012 року подана та підписана позивачем. Відповідальність невиплати заробітної плати за травень 2012 року несе сам позивач, який обіймав посаду виконавчого директора. За спільною домовленістю у рахунок заборгованості позивач наймав техніку (послуги трактора) у відповідача для обробітку власних угідь на загальну суму 12 134 грн 12 коп.

Відповідач зазначав, що позивач пропустив позовну давність у цій справі, яка обчислюється із дати прийняття наказу про звільнення від 26 червня

2012 року та підпису його позивачем про ознайомлення.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом від 26 червня 2012 року № 27к ОСОБА_1 був звільнений з посади виконавчого директора ТОВ «СГП «Пуків Агро» з 26 червня 2012 року за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно довідки про середню заробітну плату, виданої ТОВ «СГП «Пуків Агро», заробітна плата ОСОБА_1 за травень та червень 2012 року становила відповідно 3 500 грн та 10 598 грн.

Відповідно до копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) в рахунок заробітної плати від 31 травня 2012 року, 25 червня 2012 року та 26 червня 2012 року, ТОВ «СГП «Пуків Агро» надавало ОСОБА_1 послуги сільськогосподарської техніки на загальну суму 12 134 грн 12 коп.

У копії наказу від 26 червня 2012 року № 27-к зазначено «Бухгалтерії провести остаточний розрахунок із ОСОБА_1 та виплатити йому компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «СП «Пуків Агро» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов`язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється.

Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.

У пункті 2.1.7. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зазначено, що у разі виплати заробітної плати натурою відповідно до статті 23 Закону для відображення у звітах видана продукція оцінюється за цінами не вище собівартості в розмірі, що не перевищує 50 відсотків нарахованої заробітної плати за місяць.

Зважаючи на вищезазначені норми, часткова виплата заробітної плати натурою реалізується шляхом передання продукції (товару) роботодавцем працівнику за місцем роботи. Надання послуг роботодавцем працівнику не відповідає вищезазначеним вимогам, тому на може вважатися виплатою заробітної плати натурою.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого

1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із пунктом 20 постанови пленуму Верховного Суду України

від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» суд, установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку у разі звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації, суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не звільняє його від відповідальності.

Окрім того, статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого

2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Суди, вирішуючи спір на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач в письмовому запереченні проти позову визнав обставину невиплати позивачу заробітної плати за травень 2012 року в сумі 3 500 грн та за червень 2012 року в сумі 10 598 грн, також це підтверджується копією наказу про звільнення позивача. Заперечення відповідачем наявності невиконаного зобов`язання з виплати заробітної плати з тієї підстави, що він надав позивачу сільськогосподарські послуги на суму 12 134 грн 12 коп. є необґрунтованим, оскільки ним не надано доказів, які підтверджують факт виплати позивачу заробітної плати натурою.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач розрахувався з відповідачем послугами оренди трактора є необґрунтовані та спростовуються висновками судів попередніх інстанції про те, що надані відповідачем копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 травня 2012 року, 25 червня

2012 року, 26 червня 2012 року, які не містять зазначення особи, яка підписала ці акти від імені ТОВ «СГП «Пуків Агро», періоду, за який надавалися послуги, а також розписка ОСОБА_1 про відсутність будь-яких фінансових та матеріальних претензій до ТОВ «СП «Пуків Агро» не підтверджують факт виплати відповідачем позивачу заробітної плати натурою.

Вирішуючи за заявою відповідача питання щодо застосування позовної давності, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позовна давність не спливла, адже згідно з частиною другою статтею 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як зазначено у висновку Верховного Суду України щодо застосування частини другої статті 233 КЗпП України, викладеному у постанові

№ 6-1395цс16 від 26 жовтня 2016 року, в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень

будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Пуків Агро» залишити без задоволення.

Заочне рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області

від 14 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович