Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2019 року у справі №316/1602/17

Постанова

Іменем України

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 316/1602/17

провадження № 61-508св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - комунальне підприємство "Центр досугу "Промінь" Енергодарської міської ради Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 серпня 2019 року у складі судді Бульба О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунального підприємства "Центр досугу "Промінь" Енергодарської міської ради Запорізької області (далі - КП "ЦД "Промінь") про визнання незаконним та скасуванням наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом директора № 135-09 від 26 травня 2017 року йому було оголошено догану, з якою він не погодився та оскаржив до суду.

Потім до нього було вжито заходи громадського стягнення у вигляді зауваження на підставі рішення первинної профспілкової організації, оформленого протоколом № 43 від 14 серпня 2017 року, з яким він також не погоджується, посилаючись на відсутність у профспілкової організації повноважень на вжиття таких заходів.

Надалі до нього були застосовані заходи дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, після чого було видано наказ № 271-ос від 19 вересня 2017 року про звільнення.

Вважав? що його звільнено безпідставно, оскільки він до своїх обов'язків відносився старанно та сумлінно, а за виявленими в результаті перевірки порушеннями вимог законодавства у сферах пожежної безпеки ще не сплинув встановлений строк на їх усунення.

Крім того, вказував, що було пропущено місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки порушення були виявлені 28 липня 2017 року, а наказ про звільнення винесено 19 вересня 2017 року, тобто майже через півтора місяця.

Посилався на спричинення моральної шкоди, пов'язаної із загостренням хвороб та необхідністю вжиття додаткових заходів для організації власного життя, оцінюючи її у 20 000 грн.

Враховуючи наведене ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 271-ос від 19 вересня 2017 року про його звільнення, поновити його на посаді головного технічного керівника з 19 вересня 2017 року, стягнути з КП "ЦД "Промінь" на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн та середній заробіток зf час вимушеного прогулу в сумі 15 753 грн 22 коп.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України є обґрунтованим та відповідає встановленій законом процедурі. Доказів порушення прав позивача з боку власника або уповноваженого ним органу суду не надано.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що його звільнено безпідставно, оскільки він до своїх обов'язків відносився старанно та сумлінно, а за виявленими в результаті перевірки порушеннями вимог законодавства у сфері пожежної безпеки ще не сплинув встановлений строк для їх усунення. Також зазначає, що роботодавцем було пропущено місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки порушення були виявлені 28 липня 2017 року, а наказ про звільнення винесено 19 вересня 2017 року, тобто майже через півтора місяці.

Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги та не дослідили наявності однієї із складових дисциплінарного проступку, а саме його вини та причинного зв'язку між діями або порушенням чи неналежним виконанням покладених на нього обов'язків.

Крім того, вказує, що апеляційний суд не перевірив його аргументи щодо неврахування роботодавцем ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставини, за яких вчинено проступок, та його попередню роботу на підприємстві, а тому зробив передчасний висновок щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 було прийнято на роботу в КП "ЦД "Промінь" 01 червня 2012 року на посаду інженера з охорони праці. Наказом від 02 січня 2013 року № 02-ос його було переведено на посаду головного технічного керівника.

Трудові обов'язки позивача визначалися посадовою інструкцією головного технічного керівника ВК. ПІ.-02-02 та наказом від 25 січня 2017 року № 19-од "Про покладення обов'язків з організації роботи та контролю за пожежну безпеку", яким на головного технічного керівника покладено обов'язки з організації роботи та контролю за виконанням заходів з пожежної та техногенної безпеки.

Відповідно до наказу №135-од від 26 травня 2017 року "Про накладення дисциплінарного стягнення на головного технічного керівника ОСОБА_1" позивачу було оголошено догану за неналежну організацію роботи з питань охорони праці на підлеглих йому структурних підрозділах, несвоєчасне виконання задач з питань усунення недоліків з охорони праці, неякісне виконання посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, не в повній мірі створення безпечних умов праці в приміщеннях та на робочих місцях підлеглого йому персоналу.

Протоколом № 43 від 14 серпня 2017 року засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації КП "ЦД "Промінь" ЕМР відносно ОСОБА_1 вжито заходи громадського стягнення у вигляді зауваження за порушення вимог статуту профспілки в порядку, передбаченому статтею 13 статуту.

Наказом № 238-ос від 19 вересня 2017 року до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за допущення чисельних порушень "Правил пожежної безпеки" та інших нормативно-правових актів внаслідок невиконання обов'язків, покладених на працівника наказом від 25 січня 2017 року № 19-од, що було виявлено в результаті перевірки додержання вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки згідно акта від 28 липня 2017 року № 27, з урахуванням того, що до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Згідно зі статтею 43 Конституції України право на працю визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується.

Відповідно до статті 2 КЗпП України державою забезпечується право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Судами встановлено, що відповідно до наказу № 135-од від 26 травня 2017 року "Про накладення дисциплінарного стягнення на головного технічного керівника ОСОБА_1" позивачу було оголошено догану за неналежну організацію роботи з питань охорони праці на підлеглих йому структурних підрозділах, несвоєчасне виконання задач з питань усунення недоліків з охорони праці, неякісне виконання посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, не в повній мірі створення безпечних умов праці в приміщеннях та на робочих місцях підлеглого йому персоналу.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 жовтня 2017 року зупинено провадження у вказаній справі до вирішення цивільної справи № 316/1247/17 (провадження 2/316/833/17) за позовом ОСОБА_1 до КП "ЦД "Промінь" про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16 червня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП "ЦД "Промінь" про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності відмовлено.

З наведеного вбачається, що наказом № 135-од від 26 травня 2017 року "Про накладення дисциплінарного стягнення на головного технічного керівника ОСОБА_1" на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани із дотриманням трудового законодавства. При обранні виду стягнення було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку та обставини, за яких його вчинено, а також те, що догана є найменш суворим видом дисциплінарного стягнення.

ОСОБА_1 є членом первинної профспілкової організації КП "ЦД "Промінь" і захід громадського впливу у вигляді зауваження був застосований до нього рішенням первинної профспілкової організації КП "ЦД "Промінь", яке оформлено протоколом № 43 від 14 серпня 2017 року в порядку статті 13 статуту.

Відповідно до статті 13 статуту професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, зареєстрованої Міністерством юстиції України 28 січня 2000 року, свідоцтво № НОМЕР_1, із змінами від 18 лютого 2016 року, за порушення вимог статуту профспілки до члена профспілки можуть бути вжиті заходи громадського впливу: зауваження, догана і, як крайній захід, - виключення з профспілки. За незначні порушення профспілковий орган або організація профспілки можуть обмежитись обговоренням або застосувати до члена профспілки заходи впливу у вигляді осуду чи попередження. Рішення про притягнення до відповідальності члена профспілки приймається первинною (цеховою) організацією профспілки на зборах або виборним органом первинної організації профспілки у присутності члена профспілки. Якщо член профспілки без поважних причин не з'являється на збори, засідання виборного органу, питання може бути розглянуто без його присутності.

Стягнення діють протягом 6 місяців, після чого втрачають силу. Питання про дострокове зняття стягнення може розглядатися у присутності члена профспілки не раніше, як через 3 місяці. Стягнення може бути оскаржено членом профспілки в десятиденний термін з моменту його накладення до вищого за рівнем профспілкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що профспілкова організація двічі запрошувала ОСОБА_1 на засідання профспілкового комітету з розгляду вказаного подання шляхом направлення листів від 08 серпня 2017 року № 7 та від 11 серпня 2017 року № 8 кур'єрською доставкою згідно описів вкладень у цінні листи та поштових квитанцій, а також запрошувала його телефонограмою згідно акта від 11 серпня 2017 року № 09. Засідання профспілкового комітету тричі відкладалося у зв'язку з неявкою ОСОБА_1. Питання по суті було розглянуто 14 серпня 2017 року у відсутності працівника та прийнято рішення про вжиття заходів громадського стягнення у вигляді зауваження, яке оформлене протоколом № 43.

Підставою для прийняття такого рішення слугувало подання директора від 03 серпня 2017 року з проханням розглянути питання про порушення трудової дисципліни головним технічним керівником ОСОБА_1, який є членом первинної профспілкової організації КП "ЦД "Промінь", на підставі наказу №197-од від 03 серпня 2017 року.

Відповідно до вищевказаного наказу директором було виявлено невиконання головним технічним керівником ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків та завдань, а саме без поважних причин не здійснив контроль за недопустимістю зберігання легкозаймистих паливно-мастильних матеріалів в приміщеннях парку культури та відпочинку, що могло призвести до пожежі, а також не організував виконання наданого виробничого завдання за дорученням директора по встановленню відсутньої секції огорожі на декоративних водних пристроях, відсутність якої могло привести до небезпечних наслідків та травмування мешканців міста. З метою подальшого недопущення трудової дисципліни, враховуючи письмові пояснення порушника, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника директор вирішив передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд профспілкового комітету.

Згідно листа Запорізької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення від 10 жовтня 2017 року № 172 вбачається, що ОСОБА_1 не погодився з рішенням профспілкового комітету первинної організації та направив до вищого за рівнем профспілкового органу запит від 27 вересня 2017 року стосовно дій профкому КП "ЦД "Промінь" при розгляді подань директора підприємства щодо застосування дисциплінарних стягнень.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у тому числі було рішення профкому від 14 серпня 2017 року, яке оформлене протоколом № 43, щодо застосування до члена профспілки громадського стягнення у вигляді зауваження та видачі наказу № 197-од від 03 серпня 2017 року "Про передачу питання про порушення трудової дисципліни на розгляд профспілкового органу", при розгляді якого правова служба обкому профспілки не виявила порушень вимог законодавства.

Отже, у передбаченому порядку позивачем було вичерпано встановлений профспілковою організацією внутрішньо-організаційний статутний порядок щодо оскарження стягнення, накладеного на члена профспілки, відповідно до статті 13 статуту.

Наведені вище дисциплінарні стягнення, які були застосовані до позивача до дати його звільнення? достроково не зняті.

Наказом № 238-ос від 19 вересня 2017 року до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за допущення чисельних порушень "Правил пожежної безпеки" та інших нормативно-правових актів, внаслідок невиконання обов'язків, покладених на працівника наказом від 25 січня 2017 року № 19-од, що було виявлено в результаті перевірки додержання вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки згідно акта від 28 липня 2017 року №27, з урахуванням того, що до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

У пункті 3 статті 40 КЗпП України передбачено таку підставу для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, як "систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення".

Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, вважаються працівники, які мають дисциплінарне чи громадське стягнення і порушили її знов. Аналогічне тлумачення міститься в пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".

Буквальне тлумачення цієї норми свідчить про те, що вказане оціночне поняття є кількісним, адже формально достатньо другого проступку (як бачимо, є вказівка на мірну характеристику), вчиненого протягом року після накладення дисциплінарного чи громадського стягнення за перше порушення для того, щоб дії працівника кваліфікувалися як систематичні.

Такими, що мають дисциплінарне стягнення, вважаються працівники, у яких наявні незняті і нескасовані заходи дисциплінарного впливу.

Враховуючи те, що до ОСОБА_1 раніше застосовувалися заходи дисциплінарного впливу у вигляді догани, оголошеної наказом від 26 травня 2017 року № 135-од, заходи громадського впливу у вигляді зауваження, оголошеного протоколом профспілкової організації від 14 серпня 2017 року № 43, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для прийняття директором наказу від 19 вересня 2017 року № 238-од щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачем було порушено строки притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення не можуть бути прийняті судом, оскільки судами попередніх інстанцій надано змістовні та обґрунтовані відповіді на вказані посилання заявника, які зводяться до того, що вказаний вид дисциплінарного стягнення застосовано у перший робочий день після відпустки, а тому строк застосування дисциплінарного стягнення, передбачений статтею 148 КЗпП України, не пропущено.

Доказів звільнення позивача із порушенням вимог трудового законодавства під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій не надано.

Враховуючи те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із дотриманням вимог закону, відсутні підстави для його поновлення на роботі, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263, 264, 265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович