Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.04.2020 року у справі №201/16055/14ц

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 201/16055/14-ц

провадження № 61-6216св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк",

відповідачі: приватне підприємство "АГРО-ФТ", товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу приватного підприємства "АГРО-ФТ" на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О., від 10 березня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк" (далі - ПАТ "АБ "Радабанк") звернулося до суду з позовом до приватного підприємства "АГРО-ФТ" (далі - ПП "АГРО-ФТ"), товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ" (далі - ТОВ "АГРО ВАТ"), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 26 березня 2013 року між ПАТ "АБ "Радабанк" та ПП "АГРО-ФТ" укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, з урахуванням укладених додаткових договорів до нього, банк надав позичальнику кредит у формі відкличної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 9 000 000
грн зі сплатою 23% річних, строком користування до 16 лютого 2015 року. На забезпечення виконання зобов'язань боржника за цим кредитним договором 26 березня 2013 року банк уклав договори поруки з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а 5 серпня 2014 року - з ТОВ "АГРО ВАТ".

Станом на 10 грудня 2014 року заборгованість за вказаним кредитним договором становила 1 000 000 грн за кредитом (термін оплати сплинув

30 вересня 2014 року); 372 561,73 грн за процентами (за період з 25 липня до 24 листопада 2014 року включно); 50 931,35 грн за пенею (нарахована на тіло кредиту з 1 жовтня до 10 грудня 2014 року). Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути зазначену заборгованість солідарно з відповідачів та покласти на них судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Ткаченко Н. В. від 07 жовтня 2015 року позовні вимоги ПАТ "АБ "Радабанк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ПП "АГРО-ФТ ", ТОВ "АГРО ВАТ", ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "АБ "Радабанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 423 493,80 грн, з яких: 1 000 000 грн - тіло кредиту; 372
561,73 грн - проценти; 50 931,35 грн - пеня.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього та поручителів у солідарному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Справа розглядалася судом апеляційної інстанції неодноразово.

Останньою постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня

2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволені частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 07 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ПАТ "АБ "Радабанк" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ПП "Агро-ФТ ", ТОВ "Агро Ват" на користь

ПАТ "АБ "Радабанк" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 1 423 493,08 грн, яка складається з: простроченої, станом

на 01 жовтня 2014 року, заборгованості за кредитом у розмірі

1 000 000,00 грн; простроченої заборгованості по процентах за період

з 25 липня 2014 року по 24 листопада 2014 року у розмірі 372 561,73 грн та заборгованості за пенею нарахованої на тіло кредиту за період з 01 жовтня 2014 року по 10 грудня 2014 року у розмірі 50 931,35 грн.

Стягнуто солідарно з ПП "Агро-ФТ", ОСОБА_1 на користь

ПАТ "АБ "Радабанк" заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2013 року №33.13/11Г/0 у загальному розмірі 1 423 493,08 грн.

Стягнуто солідарно з ПП "Агро-ФТ", ОСОБА_2 на користь

ПАТ "АБ "Радабанк" заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2013 року №33.13/11Г/0 у загальному розмірі 1 423 493,08 грн.

Стягнуто солідарно з ПП "Агро-ФТ", ОСОБА_3 на користь

ПАТ "АБ "Радабанк" заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2013 року №33.13/11Г/0 у загальному розмірі 1 423 493,08 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо невиконання позичальником умов кредитного договору та наявності заборгованості є правильним, однак стягуючи разом із усіх поручителів солідарно з позичальником заборгованість, суд не звернув уваги на те, що договорами поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою, а тому заборгованість підлягає стягнення з боржника солідарно з кожного поручителя окремо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПП "Агро-ФТ" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ПП "Агро-ФТ" на даний час перебуває у стані санації, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року у справі № 904/1751/16 було порушено провадження у справі про банкрутство, а інший відповідач ТОВ "Агро-Ват" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року визнаний банкрутом та розпочата ліквідаційна процедура, тому даний спір повинен розглядатися судом господарської юрисдикції. Крім того, у позовній заяві банк вказував на укладений із поручителем ОСОБА_2 договір поруки за № 33.13/11Г/0-П2, тоді як насправді був укладений договір за № 33.13/11Г/0-П1. Вказує, що судом апеляційної інстанції стягнуто з нього суму боргу у подвійному розмірі.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2020 року від ПАТ "АБ "Радабанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 26 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 березня 2013 року між ПАТ "АБ "Радабанк" та ПП "АГРО-ФТ" укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, з урахуванням укладених додаткових договорів до нього, банк надав позичальнику кредит у формі відкличної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 9 000 000 грн зі сплатою 23% річних, строком користування до 16 лютого

2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань боржника за цим кредитним договором 26 березня 2013 року банк уклав договори поруки з

ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а 5 серпня 2014 року - з ТОВ "АГРО ВАТ".

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості, позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, станом на 10 грудня 2014 року заборгованість за вказаним кредитним договором становила 1 000 000 грн за кредитом (термін оплати сплинув

30 вересня 2014 року); 372 561,73 грн за процентами (за період з 25 липня до 24 листопада 2014 року включно); 50 931,35 грн за пенею (нарахована на тіло кредиту з 1 жовтня до 10 грудня 2014 року).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що

ПП "Агро-ФТ" належним чином не виконувало зобов'язань за кредитним договором від 26 березня 2013 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 10 грудня 2014 року складала 1 423 493,08 грн, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з нього солідарно з кожним поручителем окремо на користь ПАТ "АБ "Радабанк" зазначеної заборгованості.

Доводи касаційної скарги про подвійне стягнення з нього заборгованості безпідставні, оскільки поручителі поручилися за боржника окремими договорами поруки, які не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув вказану кредитну заборгованість солідарно з позичальника та з кожного поручителя окремо, що узгоджується із вимогами статті 554 ЦК України, та не є подвійним стягненням у розумінні цієї норми права.

Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1348цс15.

За змістом статті 400 ЦПК суд касаційної інстанції не має права перевіряти законність рішення щодо осіб, які скаргу на таке рішення не подавали. Це відповідає основоположним принципам цивільного процесуального права - диспозитивності й змагальності процесу, тому особи, які беруть участь у справі, самі визначають свою процесуальну поведінку.

За таких обставин, доводи касаційної скарги ПП "Агро-ФТ" про вихід судами за межі позовних вимог в чистині поручителя ОСОБА_2 колегією суддів не беруться до уваги, оскільки остання до суду касаційної інстанції із скаргою на постанову суду апеляційної інстанції не зверталася, а матеріали касаційного провадження не містять доказів стосовно надання нею повноважень ПП "Агро-ФТ" на представлення її інтересів у суді касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що цей спір є підвідомчий судам господарської юрисдикції, виходячи із складу учасників справи та перебування ПП "Агро-ФТ" у стані санації, є необґрунтованими.

Згідно із частиною 1 статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статей 4, 12 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство, розгляд яких здійснюється у порядку провадження, передбаченому статей 4, 12 ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Господарським судам також підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про стягнення заробітної плати і такі справи розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

У постанові від 20 березні 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Аналогічні висновки неодноразово викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року № 14-40цс18,21 березня 2018 року № 14-41цс18,25 квітня 2018 року № 14-74цс18,20 червня 2018 року № 14-224цс18, від 12 вересня 2018 року № 14-269цс18, від 31 жовтня

2018 року № 14-409цс18 та інших, і підстав для відступу від них не вбачається.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, які відповідно до статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд може використовувати при здійсненні судочинства, 06 квітня 2016 року Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "АГРО-ФТ". Проте, ухвалою цього ж суду 21 липня 2020 року припинено (закрито) провадження у справі за заявою ПП "АГРО-ФТ" про визнання банкрутом та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки відсутнє порушене провадження у справі про банкротство

ПП "АГРО-ФТ", даних про те, що заявник визнаний банкрутом у встановленому законом порядку матеріали справи та Єдиний державний реєстр судових рішень не містять, то підстав для передачі справи до суду господарської юрисдикції немає.

Крім того, на час порушення провадження у справі про банкрутство

06 квітня 2016 року цей спір було вирішено рішенням Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що зазначений спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 641/8521/16-ц (провадження № 14-561цс18).

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Агро-ФТ" залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович