Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.07.2019 року у справі №2607/14758/12

Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 2607/14758/12

провадження № 61-11477св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Київспецтранс»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва у складі судді Декаленко В. С. від 28 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Шиманського В. Й., Качана В. Я., Кравець В. А., від 04 липня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» (далі -

ПрАТ «Київспецтранс»), третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що 24 липня 2010 року у м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Додж Калібер», під його керуванням, та автомобіля МАЗ, під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілю, яким він керував, спричинені механічні пошкодження, вартість його відновлювального ремонту становить 45 581,28 грн, а загальна майнова шкода спричинена цією подією складала 57 471,28 грн. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11 серпня 2011 року за фактом ДТП визнано винним ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Київспецтранс», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «Страхова група «ТАС». Страхова компанія сплатила йому частину страхового відшкодування у розмірі 25 500 грн. Посилаючись на вищевикладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та завданою майновою шкодою у розмірі 18 777,52 грн, а також 49 608 грн на відшкодування моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях через пошкодження майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Київспецтранс» на користь ОСОБА_1 24 804 грн на відшкодування моральної шкоди, 3 060 грн - витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи; 5 888 грн - витрати за проведення судово-психологічної експертизи; 248 грн - судовий збір. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за час розгляду справи відповідач сплатив різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Разом з тим, з відповідача на користь позивача слід стягнути кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його права у зв`язку із ДТП. При цьому підлягають до стягнення судові витрати за проведення судової автотоварознавчої та психологічної експертиз і судовий збір. Однак понесені позивачем витрати на оплату експертного висновку щодо наявності моральних страждань разом із оплатою банківських послуг у розмірі 4 040 грн, а також оплати послуг з визначення ринкової вартості транспортного засобу у розмірі 300 грн компенсації не підлягають, оскільки вони не є судовими витратами у розумінні статті 79 ЦПК України 2004 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а апеляційну скаргу

ПрАТ «Київспецтранс» задоволено частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року в частині стягнення з ПрАТ «Київспецтранс» на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди змінено шляхом зменшення суми з 24 804 грн до 3 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд, з урахуванням глибини, тривалості та характеру моральних страждань позивача, з застосуванням засад розумності, виваженості та справедливості, вважав обґрунтованим та справедливим визначити розмір відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди в сумі 3 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не у повному обсязі відшкодував різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а тому безпідставно відмовили у задоволенні позову в цій частині. Також визначений судами розмір моральної шкоди є значно заниженим, не відповідає обставинам справи та наявним у ній доказам. Крім того, є помилковими висновки судів про те, що витрати на оплату експертного висновку щодо наявності моральних страждань разом із оплатою банківських послуг у розмірі 4 040 грн, а також оплати послуг з визначення ринкової вартості транспортного засобу у розмірі 300 грн не є судовими витратами у розумінні статті 79 ЦПК України 2004 року, оскільки вони були понесені у межах розгляду цієї справи та підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У жовтні 2016 року від ПрАТ «Київспецтранс» надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких товариство посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою цього ж суду від 06 лютого

2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі № 2607/14758/12 (провадження № 61-11477св18) призначено повторний автоматизований розподіл.

06 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 липня 2010 року у м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Додж Калібер», під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля МАЗ, під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобілю ОСОБА_1 спричинені механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11 серпня

2011 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП.

На момент ДТП ОСОБА_2 перебував з ПрАТ «Київспецтранс» у трудових відносинах.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як особи, який керував автомобілем МАЗ, на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова група «ТАС».

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, складеного 09 серпня 2010 року ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Додж Калібер, становить 45 581,28 грн

(а. с. 83-98 т. 1).

27 січня 2012 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» перерахувало позивачу

страхове відшкодування у розмірі 25 500 грн (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну).

Під час розгляду справи судом першої інстанції ПрАТ «Київспецтранс» виплатило позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 20 081,28 грн (а. с. 136-143, 196 т. 1).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Щодо відшкодування майнової шкоди

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК Українирозмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК Українипередбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Установивши, що відповідач добровільно виплатив позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 20 081, 28 грн, що відповідає звіту про визначення вартості матеріального збитку, складеного 09 серпня 2010 року ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не у повному обсязі виплачена різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою спростовуються звітом про визначення вартості матеріального збитку та наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, яким суди попередніх інстанцій дали належну правову оцінку (а. с. 83-98, 136-143 т. 1).

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не розглянули його вимогу про відшкодування шкоди, завданої втратою товарної цінності у розмірі 3 984 грн є необґрунтованими, оскільки звітом про визначення вартості матеріального збитку від 09 серпня 2010 року, за яким була проведена позивачу виплата страхового відшкодування та різниця між такою виплатою і фактичним розміром шкоди, врахована втрата товарної вартості належного позивачу автомобіля (а. с. 83-98 т. 1).

Щодо відшкодування моральної шкоди

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, правильно виходив з того, що внаслідок ДТП позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях у зв`язку із пошкодженням належного йому майна і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000 грн, яка визначена з урахуванням всіх обставин справи.

Доводи касаційної скарги області про те, що розмір відшкодування моральної шкоди є значно заниженим на правильність висновку суду апеляційної інстанції не впливають, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому висновок судово-психологічної експертизи від 25 квітня

2014 року, відповідно до якого розмір моральної шкоди, що була спричинена ОСОБА_3 внаслідок ДТП може становити

36 мінімальних заробітних плат, на який посилається позивач, носить рекомендаційний характер, в силу вимог статті 147 ЦПК України 2004 року не є обов`язковим і правильно оцінений судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 4 частини третьої статті 79 ЦПК України 2004 року судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Доводи касаційної скарги про те, що суди помилково не стягнули з відповідача витрати, понесені ним на оплату експертного дослідження щодо наявності моральних страждань разом із оплатою банківських послуг у розмірі 4 040 грн, а також з оплати послуг з визначення ринкової вартості транспортного засобу у розмірі 300 грн (а. с. 243, 244 т. 1, а. с. 2-22 т. 2), є необґрунтованими, оскільки такі дослідження судом не призначалися, а проведені на замовлення позивача, а за проведення судової автотоварознавчої та судово-психологічної експертиз суди стягнули витрати.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва

від 28 березня 2016 року у незміненній судом апеляційної інстанції частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 липня 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович