Історія справи

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 562/3250/17

провадження № 61-1989св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі судді: Боймиструка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 08 грудня 2010 року в сумі 29 705,89 грн та понесені судові витрати у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08 грудня 2010 року в розмірі 27 815,13 грн, у тому числі: тіло кредиту у розмірі 4 772,20 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 12 884,89 грн, заборгованість за пенею та комісією - 10 158,04 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 1 498,16 грн, а всього на загальну суму 29 313,9 грн. У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконував належним чином свої зобов`язання з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року визнано підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2017 року неповажними, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу після закінчення строків, визначених статтею 354 ЦПК України на її подання, поважні причини пропуску строку на оскарження не зазначив, а тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 272 ЦПК України та не надав відповідачу копію вступної та резолютивної частини рішення, не направив копію повного тексту рішення, а копію рішення заявник отримав 27 вересня 2018 року після звернення до суду із заявою; апеляційна скарга подана в межах десяти днів з моменту отримання копії рішення суду.

У квітні 2019 року на електронну адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ КБ «ПриватБанк» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що у вересні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції,05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2017 року та просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання інших підстав та доказів для поновлення процесуального строку та сплати судового збору.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2017 року у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху та не зазначення поважних причин пропуску строку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Принцип правової визначеності - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Встановивши, що ОСОБА_1 з апеляційною скаргою звернувся 05 жовтня 2018 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, та не вказав поважних підстав для поновлення такого строку, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 272 ЦПК України та не надав відповідачу копію вступної та резолютивної частини рішення, не направив копію повного тексту рішення, а копію рішення заявник отримав 27 вересня 2018 року після звернення до суду із заявою; апеляційна скарга подана в межах десяти днів з моменту отримання копії рішення суду, не знайшли свого підтвердження та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що у суду першої інстанції не виникло обов`язку надіслання копії повного тексту рішення ОСОБА_1 , оскільки він був присутнім в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваного рішення, про що сам заявляв у апеляційній скарзі, знав про результат розгляду справи, а тому будучи не згідним з ним, міг отримати повний текст в місцевому суді та оскаржити його у встановлені законом строки.

Крім того, відповідач не цікавився судовим провадженням, хоча мав такі можливості, враховуючи, що оскаржуване судове рішення оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24 жовтня 2017 року. Також заявник не надав доказів, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 222 ЦПК України 2004 року не надіслав копію судового рішення, або у інший спосіб протиправно перешкоджав йому ознайомитись із текстом судового рішення або отримати його копію.

ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним про наявність оскаржуваного ним судового рішення, лише 25 вересня 2018 року, тобто більше ніж через одинадцять місяців після ухвалення судового рішення звернувся до суду для отримання його копії.

За таких обставин, отримання відповідачем 27 вересня 2018 року завіреної копії судового рішення, не є поважною причиною, яка перешкоджала йому використати право на апеляційне оскарження у строк, передбачений процесуальним законом.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко