Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №359/2720/21
Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №359/2720/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 359/2720/21

провадження № 61-11736св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Петрова Є. В.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Окремий контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство внутрішніх справ України,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Баховський Михайло Михайлович, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської областівід 20 травня 2022 року, ухвалене у складі судді Чирки С. С., та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство внутрішніх справ України, про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову вказував, що він проходив службу в Окремому контрольно-пропускному пункті «Київ» Центрального регіонального управління Адміністрації Державної прикордонної служби України м. Бориспіль (далі - ОКПП «Київ»), має звання старшого прапорщика запасу та перебуває з членами своєї сім`ї на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, в загальному порядку.

Зазначав, що він та члени його сім`ї не забезпечені службовим житлом для постійного користування за місцем проходження військової служби та участі в приватизації житла не приймали.

3 липня 2019 року на підставі наказу начальника ОКПП «Київ» за особовим складом його звільнено у відставку за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час.

Вважає, що має право на виплату йому та членам його сім`ї грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.

13 січня 2021 року ОКПП «Київ» листом повідомив його про те, що заява

від 30 грудня 2020 року про виплату грошової компенсації за належне житлове приміщення розглянута та у разі виділення коштів у поточному році на виплату грошової компенсації за належне жиле приміщення, буде організовано роботу щодо виплати такої компенсації особам, які перебувають на квартирному обліку.

2 грудня 2020 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області як орган опіки та піклування своїм листом повідомив Міністерство внутрішніх справ України, що не заперечує проти виплати ОСОБА_1 як особі, родина якого перебуває разом з малолітнім сином на квартирному обліку, грошової компенсації за неотримане жиле приміщення.

За таких обставин просив зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України та ОКПП «Київ» вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 та членам його сім`ї (дружині - ОСОБА_2 та

сину - ОСОБА_3 ) грошової компенсації відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 728 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян».

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження факту звернення до житлової комісії в передбаченому законодавством порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 травня

2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції врахував, що 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про виплату грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї жиле приміщення начальнику ОКПП «Київ», а не житловій комісії, як це передбачено Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 728

від 2 вересня 2015 року (далі - Порядок № 728 від 2 вересня 2015 року). Крім того, рішення про надання чи відмову у наданні компенсації за вказаною заявою позивача житлова комісія ОКПП «Київ» не приймала, а відповідь начальника ОКПП «Київ» від 13 січня 2021 року № 702/К-140 таким рішенням не є.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Баховський М. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована застосуванням судами попередніх інстанцій

статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування висновків Верховного Суду,

викладених у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 748/303/20 (провадження № 61-12794св20) та від 19 жовтня 2022 року

у справі № 750/3665/20 (адміністративне провадження № К/990/15965/22).

Заявник вказує про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), згідно з якими спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2022 року представник Адміністрації Державної прикордонної служби України Філіпова Г. М. та у січні 2023 року - представник ОКПП «Київ» подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили про безпідставність її доводів та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Підставою для відкриття касаційного провадження були доводи заявника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року

у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), у постановах

Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі № 748/303/20

(провадження № 61-12794св20), від 19 жовтня 2022 року у справі № 750/3665/20 (провадження № К/990/15965/22) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом начальника ОКПП «Київ» Центрального регіонального управління Адміністрації державної прикордонної служби України» № 254-ос від 3 липня 2019 року припинено (розірвано) контракт та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_4 , звільненого у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Вислуга років на 3 липня 2018 року становить 23 роки 20 днів.

Приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу

Дудкою О. С. 20 грудня 2020 року за №№ 3132, 3132 засвідчено нотаріальну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діяли від свого імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , про згоду на отримання грошової компенсації за належне для отримання та не отримане жиле приміщення.

З довідки Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 167 від 3 грудня 2020 року суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває в списках на отримання житлових приватизаційних чеків за адресою Чернігівська область, Коропський район, село Жовтневе, які знаходяться у відділенні №10024/0118. На 3 грудня 2020 року житловий приватизаційний чек не використав, в приватизації Державного житлового фонду участі не приймав.

Виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області як орган опіки та піклування листом від 2 грудня 2020 року № 6953 повідомив Міністерство внутрішніх справ України про те, що не заперечує щодо виплати ОСОБА_1 як особі, сім`я якого разом з малолітнім сином ОСОБА_3 перебуває на квартирному обліку, грошової компенсації за неотримане жиле приміщення.

26 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав рапорт Голові житлової комісії ОКПП «Київ» підполковнику ОСОБА_5 , в якому зазначив, що дає згоду на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї житлове приміщення.

Зі змісту витягу з протоколу № 21 засідання житлової комісії ОКПП «Київ»

від 9 грудня 2020 року суди встановили, що ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошової компенсації за належне жиле приміщення у зв`язку з ненаданням повного пакету документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 728

від 2 вересня 2015 року.

30 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ОКПП «Київ» із заявою про виплату грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї жиле приміщення, в якій зазначив, що надає до житлової справи повний перелік документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 728 від 2 вересня 2015 року.

Зі змісту листа ОКПП «Київ» № 702/К-140 від 13 січня 2021 року суди встановили, що заява ОСОБА_1 від 30 грудня 2020 року розглянута та у разі виділення коштів у поточному році на виплату грошової компенсації за належне жиле приміщення, ОКПП «Київ» буде організовано роботу щодо виплати такої компенсації особам, які перебувають на квартирному обліку, та письмово повідомлено його про право на отримання компенсації.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзивів на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням - грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах

(далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) установлено Порядком № 728 від 2 вересня 2015 року.

Пунктом 3 Порядку № 728 від 2 вересня 2015 року визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім`ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень (пункт 5 Порядку № 728 від 2 вересня 2015 року).

Житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) (далі - житлові комісії) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір (пункт 10 вказаного Порядку).

У пункті 45 постанови Верховного Суду від 7 квітня 2021 року

у справі № 810/3772/17 (провадження № К/9901/2922/19) зазначено, що «для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру військовослужбовець (особа, звільнена з військової служби, та члени сім`ї військово- службовця) за місцем перебування його на квартирному обліку подає житловій комісії відповідної військової частини, військового комісаріату чи квартирно-експлуатаційній установі (організації) документи, визначені

пунктом 11 Порядку № 728 від 2 вересня 2015 року».

Житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні. Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, військовими комісарами та начальниками житлово-експлуатаційних установ (організацій), після чого в порядку, визначеному Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрацією Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, Службою зовнішньої розвідки, Національною гвардією, Управлінням державної охорони, ДКА, Адміністрацією Держспецзв`язку, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони, Міністрові внутрішніх справ, Міністрові інфраструктури, Голові Держприкордонслужби, Голові ДСНС, Голові СБУ, Голові Служби зовнішньої розвідки, начальнику Управління державної охорони, командувачу Національної гвардії, Голові ДКА, Голові Держспецзв`язку (пункт 12 Порядку № 728

від 2 вересня 2015 року).

У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 522/17668/16-ц

(провадження № 61-37804св18) Верховний Суд зазначив, що «для вирішення питання про компенсацію військовослужбовцю за належне йому для отримання жиле приміщення Порядком встановлена спеціальна процедура, а саме: звернення до житлової комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій), які визначають розмір такої компенсації, а також письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, черга яких на отримання жилих приміщень настала у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір».

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 пов`язував своє порушене право з тим, що листом ОКПП «Київ» № 702/К-140 від 13 січня 2021 року йому необґрунтовано відмовлено у виплаті грошової компенсації.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що:

- 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ОКПП «Київ» із заявою про виплату грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї жиле приміщення;

- листом начальника ОКПП «Київ» № 702/К-140 від 13 січня 2021 року позивачу надано відповідь про те, що у разі виділення коштів у поточному році на виплату грошової компенсації за належне жиле приміщення ОКПП «Київ» організує роботу щодо виплати такої компенсації особам, які перебувають на квартирному обліку, та письмово повідомить його про право на отримання компенсації;

- рішення про надання чи відмову у наданні компенсації

ОСОБА_1 за його заявою від 30 грудня 2020 року житлова комісія

ОКПП «Київ» не приймала.

Встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження звернення до житлової комісії з повним переліком документів, які передбачених

пунктом 11 Порядку № 728 від 2 вересня 2015 року, та доказів прийняття житловою комісією ОКПП «Київ» рішення про надання ОСОБА_1 компенсації або про відмову у її наданні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що звернення ОСОБА_1 з цим позовом є передчасним, і правильно відмовили у його задоволенні.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 вересня 2021 року

у справі № 748/303/20 (провадження № 61-12794св20) та від 19 жовтня 2022 року у справі № 750/3665/20 (адміністративне провадження № К/990/15965/22) є безпідставними, оскільки позивач не надав доказів звернення до житлової комісії ОКПП «Київ» із заявою про виплату йому компенсації з додержанням порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (Порядок № 728 від 2 вересня 2015 року).

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду

від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22).

У пункті 66 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій, є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим, у березні 2021 року (до звернення з даним позовом в порядку цивільного судочинства) ОСОБА_1 звертався до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство внутрішніх справ України, про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 320/2974/21 відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства) та роз`яснено позивачу про те, що позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (частина п`ята статті 170 КАС України).

Отже, з огляду на припис частини п`ятої статті 170 КАС України, після закриття провадження у цивільній справі № 359/2720/21 позивач не матиме доступу до адміністративного суду з позовними вимогами, які він раніше заявляв за правилами адміністративного судочинства у справі № 320/2974/21 і надалі звернувся до загального суду за правилами цивільного судочинства

у справі № 359/2720/21.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 і № 23654/08), у якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції через відсутність

у заявників доступу до суду касаційної інстанції, бо відмова Вищого адміністративного суду України розглянути їхні касаційні скарги всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року

у справі «Андрієвська проти України» (Andriyevska v. Ukraine, заява № 34036/06),

у якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці через те, що її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є саме Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року

у справі «Мосендз проти України» (Mosendz v. Ukraine, заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами

(§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (Shestopalova v. Ukraine, заява № 55339/07), у якому ЄСПЛ зазначив, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч

пункту 1 статті 6 Конвенції, бо національні суди надавали суперечливі роз`яснення стосовно їхньої юрисдикції у справі заявниці, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13,

18-24)).

Колегія суддів вважає, що з огляду на припис частини п`ятої статті 170 КАС України за наявності чинної ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/2974/21, закриття провадження

у справі № 359/2720/21 за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України поставило під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про вирішення цього спору за правилами цивільного судочинства.

Такий висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду

від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22).

За аналогічних підстав не підлягає задоволенню і клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката Баховського М. М. про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, подане до Верховного Суду у грудні 2022 року.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК

України судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про

захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення судів відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої

статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Баховського Михайла Михайловича про закриття провадження у справі.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Баховський Михайло Михайлович, залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко Є. В. Петров В. В. Сердюк