Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.01.2019 року у справі №2-4511/11

Постанова

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 2-4511/11

провадження № 61-30351св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - кредитна спілка «Самопоміч»,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2011 року у складі судді Погасій О. Ф. та рішення апеляційного суду Харківської області від 3 жовтня 2017 року у складі колегії суддів:

Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2011 року кредитна спілка «Самопоміч» (далі - КС «Самопоміч», кредитна спілка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просила стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 427 897,60 грн, яка станом на 31 травня 2011 року складається з заборгованості за кредитом у розмірі 49 992,96 грн та 377 904,64 грн нарахованих процентів.

Позов мотивовано тим, що 23 квітня 2008 року між позивачем та

ОСОБА_5 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 50 000 грн та зобов`язалась повернути вказану суму у строк до 23 жовтня 2008 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 4% на місяць.

Зобов'язання за вказаним кредитним договором забезпечені порукою ОСОБА_11 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_6.), а також ОСОБА_7 на підставі укладених 23 квітня 2008 року окремих договорів поруки.

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків позичальник не виконала, у зв'язку з чим, станом 31 травня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 427 897,60 грн, яка складається з: 49 992,96 грн - заборгованість за кредитом та 377 904,64 грн - нараховані проценти.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів, як з основного боржника, так і поручителів.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь КС «Самопоміч» заборгованість за кредитним договором у розмірі 427 897,60 грн та 1820 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, забезпеченим поруками, позичальник належним чином не виконала, у зв'язку з чим настали правові наслідки для солідарного стягнення заборгованості з позичальника та його поручителів.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь КС «Самопоміч» заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даних вимог.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що укладеним між кредитною спілкою та ОСОБА_6 договором строк дії поруки не встановлено. Позичальник ОСОБА_5, а отже і поручитель ОСОБА_11, взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами у строк до 23 жовтня 2008 року. Проте, з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором КС «Самопоміч» звернулась у червні 2011 року, тобто після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК Українистроку для пред'явлення вимог до поручителя. За таких обставин, правові підстави для покладення солідарного обов'язку на поручителя ОСОБА_6 щодо погашення заборгованості за кредитним договором, а отже і підстави для солідарного стягнення цієї заборгованості в судовому порядку відсутні.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до наданих позивачем копій договорів поруки, укладених з ОСОБА_11 та ОСОБА_7, останні є поручителями у кредитному договорі від 23 жовтня 2008 року, у той час як з ОСОБА_5 укладено кредитний договір 23 квітня 2008 року, тобто поручителі не мають відношення до даного кредитного договору, що не враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи та цих обставин не досліджено і не перевірено.

Крім того, на час звернення КС «Самопоміч» до суду до поручителя ОСОБА_11 та ОСОБА_7, позивачем пропущено шестимісячний строк, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, що свідчить про припинення договорів поруки та відсутності підстав для стягнення заборгованості по кредитному договору з обох поручителів.

Судом першої інстанції не враховано, що нормами закону та умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, у зв'язку з чим підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України відсутні. У разі укладення кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання солідарної відповідальності за законом не виникає.

Заявник також посилається на те, що на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, з урахуванням положень щодо загальних засад цивільного законодавства та обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, суди мали право зменшити розмір неустойки у зв'язку з тим, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Апеляційним судом не перевірено повноважень КС «Самопоміч», статуту, або положення про кредитування, наявність ліцензії, на підставі яких проводиться залучення коштів та надання кредитів, в тому числі правомірність виданого кредиту ОСОБА_5, та не враховано, що надання кредиту без ліцензії позбавляє кредитну спілку права вимагати сплати процентів за користування коштами, а наділяє її лише правом повернення основного боргу.

Також, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що другий поручитель у кредитному договорі - ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року) також не повинна нести відповідальність по погашенню заборгованості за кредитним договором, як поручитель, однак жодних висновків щодо стягнення заборгованості із зазначеного відповідача судом не наведено.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачів суму заборгованості у розмірі 427 897,60 грн, допустив подвійне стягнення з відповідачів, не врахував вартість частини квартири у сумі 211 244 грн, право власності на яку 08 грудня 2016 року зареєстровано за позивачем на підставі договору притримання від 23 квітня 2008 року, укладеного між КС «Самопоміч» та ОСОБА_7

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано Верховному Суду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач не погодився з доводами ОСОБА_6 та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість ухвалених у справі рішень, а також безпідставність відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_6

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що 23 квітня 2008 року між КС «Самопоміч» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 50 000 грн та зобов`язалась повернути вказану суму у строк до 23 жовтня 2008 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 4% на місяць.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, того ж дня між КС «Самопоміч» та ОСОБА_11 (після одруження та зміни прізвища ОСОБА_6.), а також ОСОБА_7 укладено окремі договори поруки, згідно яких останні прийняли на себе зобов'язання у повному обсязі відповідати перед позивачем у разі порушення зобов'язань ОСОБА_5

Згідно з пунктом 4 кредитного договору у разі прострочки сплати процентів на строк більше п`яти днів позичальник зобов`язана до повного погашення заборгованості зі сплати процентів сплачувати проценти за подвоєною ставкою, що розраховується поденно від суми наданого кредиту та заборгованості зі сплати процентів.

У пункті 8 кредитного договору сторонами обумовлено, що він діє до повного припинення зобов'язань сторін.

Останній платіж на погашення боргу за кредитом по сплаті процентів здійснено 29 вересня 2010 року. При цьому, сума боргу за наданим кредитом залишилась не повернутою.

В подальшому, в порушення взятих на себе зобов'язань позичальник процентів не сплачувала і кредит не повернула, у зв'язку із чим, згідно із наданим кредитною спілкою розрахунку, станом на 31 травня 2011 року заборгованість становить суму 427 897,60 грн та складається з заборгованості за кредитом у розмірі 49 992,96 грн та 377 904,64 грн нарахованих процентів.

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК Українизобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтями 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами договору сторони погодили порядок сплати відсотків за користування кредитними коштами та обумовили, що він діє до повного припинення зобов'язань. При цьому, у кредитному договорі, крім основної заборгованості та відсотків за користування кредитом не передбачено іншої відповідальності позичальника, будь-які штрафи договором не встановлені.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог КС «Самопоміч», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позичальник належним чином не виконувала взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника з врахуванням наданого позивачем розрахунку, правильність якого відповідачем не спростовано.

Усі розрахунки, які проведені в операціях за кредитом нерозривно пов'язані з умовами договору і відповідають його умовам. Відповідачами не надано суду власний розрахунок на спростування розрахунку позивача. Оцінивши зібрані докази, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Посилання у касаційній скарзі на те, що нормами закону та умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, у зв'язку з чим підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України відсутні, не приймаються у даному випадку колегією суддів до уваги, оскільки оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції встановлено факт припинення поруки ОСОБА_6 з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України та відмовлено з цих підстав у задоволенні вимог кредитної спілки до нього, чим фактично виправлено допущену судом першої інстанції помилку щодо солідарної відповідальності поручителів за укладеними кожним із них окремим договором поруки.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 щодо підстав припинення поруки ОСОБА_7 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки за наявними матеріалами справи ОСОБА_6 під час розгляду справи не був представником ОСОБА_7, відповідна довіреність в матеріалах справи відсутня, а особисто ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не оскаржувала рішення суду першої інстанції від 17 серпня 2011 року в частині її солідарної з позичальником відповідальності по поверненню кредиту і процентів з моменту його ухвалення і до часу смерті. Вказане рішення також не оскаржувалось і її правонаступниками, оскільки таких не було встановлено.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про наявність у суду обов'язку зменшити розмір нарахованих процентів по кредиту на підставі частини третьої статті 551 ЦК України є безпідставними, оскільки положення вказаної статті поширюються на неустойку, якою є штраф і пеня, а не на проценти, нараховані відповідно до умов договору.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом не перевірено повноважень КС «Самопоміч» на видачу кредиту ОСОБА_5, наявність ліцензії, не впливають на правильність висновків судів про наявність підстав для стягнення з останньої заборгованості по кредиту та спростовуються матеріалами справи, згідно із якими ОСОБА_5 та її поручителі є членами кредитної спілки, отримані нею кредитні кошти не є фінансовим кредитом, а кредит виданий за рахунок власного капіталу спілки, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Крім того, під час розгляду справи ОСОБА_6 не спростовано правомірності укладеного правочину (кредитного договору), його нікчемність за наведених ним у касаційній скарзі підстав не доводилась та такими доводами ОСОБА_6 не спростовував вимоги кредитної спілки про стягнення кредитної заборгованості.

Доводи касаційної скарги щодо невідповідності дати укладення договорів поруки з датою укладення кредитного договору, а отже відсутність обов'язку поручителів відповідати за зобов'язаннями за цим кредитним договором спростовуються встановленими судами обставинами та наявними у справі доказами, якими підтверджується, що у договорах поруки була допущена описка у написанні назви місяця їх укладення, при цьому, під час розгляду справи було встановлено, що вони укладені того ж числа, що і кредитний договір і ними забезпечено належне виконання зобов'язань саме договору, укладеного кредитною спілкою з ОСОБА_5

Інші доводи касаційної скарги, в тому числі посилання на те, що апеляційним судом допущено подвійне стягнення з відповідачів, оскільки не враховано вартість частини квартири у сумі 211 244 грн право власності, на яку зареєстровано за позивачем на підставі договору притримання від 23 квітня 2008 року, укладеного між КС «Самопоміч» та ОСОБА_7, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення нових обставин, які не були предметом оцінки судів попередніх інстанцій, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, відповідач на такі обставини взагалі не посилався під час апеляційного розгляду справи, а питання розміру частково погашеної заборгованості, в тому числі за рахунок реалізованого майна, може бути вирішено в в межах виконавчого провадження під час виконання судового рішення.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, та рішення суду першої інстанції у нескасованій частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2011 року у нескасованій апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду Харківської області від 3 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська