Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.03.2019 року у справі №229/1721/18

Постанова

Іменем України

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 229/1721/18

провадження № 61-4425св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Бета",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бета" на постанову Донецького апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Будулуци М. С., Агєєва О. В., Санікової О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бета" (далі - ТОВ "Агро-Бета") про визнання договору емфітевзису недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,51 га, кадастровий номер земельної ділянки 1425587300:06:000:0054, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області.

05 квітня 2018 року їй стало відомо про те, що 22 квітня 2011 року між нею та ТОВ "Агро-Бета" було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який був зареєстрований Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради 05 жовтня 2016 року за № 16782658.

Вважає зазначений договір емфітевзису недійсним, оскільки він укладений від її імені особою, яка не мала повноважень на укладення договору емфітевзису.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 22 квітня 2011 року недійсним, зобов'язати ТОВ "Агро-Бета" повернути їй належну земельну ділянку, здійснити розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що з огляду на висновок судової лінгвістичної експертизи при укладенні договору емфітевзису представником ОСОБА_2 від імені власника земельної ділянки ОСОБА_1 перевищення повноважень не мало місце. Інші підстави для визнання цього договору недійсним позивачем не наведені. Вимога ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача повернути їй земельну ділянку не підлягає задоволенню, оскільки ТОВ "Агро-Бета" користується нею правомірно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1. Визнано недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), кадастровий номер 1425587300:06:000:0054, укладений 22 квітня 2011 року між ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2, та ТОВ "Агро-Бета", та зареєстрований Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради 05 жовтня 2016 року за №
16782658.

Зобов'язано ТОВ "Агро-Бета" повернути ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку площею 4,51 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0054, яка розташована на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що виданою позивачем довіреністю представникам було надано право на укладання лише конкретних договорів, а саме: правочинів щодо обміну земельної ділянки та оренди земельної ділянки. Повноваження повіреного на укладання від імені позивача договору емфітевзису відносно належної їй земельної ділянки довіреність не містить, а тому спірний договір укладено представником з перевищенням повноважень, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ТОВ "Агро-Бета" просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 29 січня 2019 року, а рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2018 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при укладенні договору емфітевзису представником ОСОБА_2, який діяв від імені власника земельної ділянки ОСОБА_1, не було перевищено повноваження. Висновок апеляційного суду про те, що висновок судової лінгвістичної експертизи ґрунтуються на припущеннях, є необґрунтованим і спростовується його змістом.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агро-Бета" на постанову Донецького апеляційного суду від 29 січня 2019 року, витребувано із Дружківського міського суду Донецької області цивільну справу № 229/1721/18.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,51 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0054, яка знаходиться на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області (а. с. 8).

18 березня 2011 року ОСОБА_1 склала довіреність на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно до якої надала їм повноваження, зокрема, бути представниками у відносинах з будь-якими фізичними та юридичними особами з будь-яких питань, які стосуються її як власника земельної ділянки площею 4,51 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0054, що знаходиться на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області (а. с. 77-78).

22 квітня 2011 року між власником земельної ділянки ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, з одного боку, та ТОВ "Агро-Бета", з іншого боку, був укладений договір про надання права користування земельною ділянкою площею 4,51 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0054, яка знаходиться на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області. Строк дії договору - 100 років (а. с. 41-45).

Право користування земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису було зареєстровано 05 жовтня 2016 року в Управлінні адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області (а. с. 9 зворот).

Відповідно до висновку судової лінгвістичної експертизи від 10 вересня 2018 року № 056/273, проведеної ДП "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України", текст абзацу 4 довіреності не дає лінгвістичних підстав стверджувати, що зміст висловлення "представляти мої інтереси з усіх без винятку питань, що стосуються мене як власника земельної ділянки, оформлювати та подавати усі необхідні документи" розкривається й конкретизується в наступних висловлюваннях абзацу 4; з погляду лінгвістичної кваліфікації текст довіреності не містить вказівки на те, що обсяг наданих повноважень не включає повноваження на укладення договору емфітевзису; текст довіреності не дає лінгвістичних підстав стверджувати, що перелік дій, право на які надається довіреністю, наведений в абзаці 4, є вичерпним (а. с. 126).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, а також відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити Статтею 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статті 215 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами 1 , 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (частини 1 , 3 статті 238 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

ОСОБА_1 надала довіреність на представництво, якою уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_2 бути її представниками з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, комунальних, господарських та інших органах, підприємствах, установах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності, галузевої належності, в тому числі, але не обмежуючись, в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, судах будь-якої юрисдикції з усіма правами, які надано процесуальним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, нотаріату, земельних ресурсів, підприємствах центру державного земельного кадастру, а також у відносинах з будь-якими фізичними та юридичними особами з будь-яких питань, які стосуються її, як власника земельної ділянки площею 4,51 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0054, яка розташована на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Для цього ОСОБА_1 надала представникам право здійснювати конкретні, визначені у довіреності дії та визначила їх право на укладання від її імені конкретних договорів, обумовивши це у довіреності, зокрема: договорів щодо обміну земельних ділянок та оренди земельної ділянки.

Повноважень повіреного на укладення договору емфітевзису відносно земельної ділянки, кадастровий номерundefined, від імені ОСОБА_1 довіреність не містить.

Суд апеляційної інстанції дав належну оцінку змісту наведеної вище довіреності з урахуванням положень статті 110 ЦПК України, врахував висновок судової лінгвістичної експертизи, проведеної ДП "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України", на який посилався відповідач, та в межах повноважень суду щодо тлумачення змісту правочину дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що аналіз змісту довіреності свідчить про надання повіреним права на укладення від імені довірителя лише договорів щодо обміну земельних ділянок та оренди земельної ділянки, проте вказана довіреність не містить визначених довірителем повноважень на укладення повіреними інших за правовими наслідками та менш вигідними для довірителя договорів, зокрема довіреністю не обумовлено права повірених на укладення договору емфітевзису строком на 100 років.

Установивши, що довіреність, на підставі якої було вчинено оспорюваний правочин, не містить визначених повноважень повірених на укладення договору емфітевзису, який укладено строком на 100 років, відносно земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладаючи оспорюваний договір емфітевзису представник з власної ініціативи розширив межі наданого йому повноваження, не погодив такий відступ із довірителем і не отримав наступного схвалення останнім, що є підставою для визнання такого правочину недійсним, та як наслідок, підставою для зобов'язання відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 229/1722/18 (провадження № 61-4317св19), від 20 травня 2019 року у справі № 229/92/18 (провадження № 61-48512св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 229/1724/18 (провадження № 61-5607св19).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, ґрунтуються виключно на необхідності врахування висновку судової лінгвістичної експертизи, якій апеляційний суд надав належну правову оцінку як доказу, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бета" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець