Історія справи

Постанова

Іменем України

16 червня 2023 року

м. Київ

справа № 359/5647/20

провадження № 61-3661св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Бориспільська міська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області в складі судді Борця Є. О. від 18 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М. від 10 січня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Бориспільська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем без укладення шлюбу, визнання транспортних засобів спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку в цьому майні, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , за яким на праві власності був зареєстрований автомобіль марки «ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 , та причіп марки «ПГМФ-830200, номерний знак НОМЕР_2 . Спадкоємцями першої черги за законом є його дочки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 указувала на те, що станом на день відкриття спадщини ОСОБА_4 проживав з нею однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У зв`язку з тим, що автомобіль марки «ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 , та причіп марки «ПГМФ-830200», номерний знак НОМЕР_2 , були придбані під час проживання позивачки однією сім`єю зі спадкодавцем, указані транспортні засоби були їх спільною сумісною власністю.

Після смерті ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на транспортні засоби припинилось, у неї виникло право власності на частку автомобіля марки «ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 , та на частку причепа марки «ПГМФ-830200», номерний знак НОМЕР_2 , тоді як інша частка у транспортних засобах ввійшла до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 .

У зв`язку із викладеним просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 07 грудня 2019 року; визнати автомобіль марки «ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 , та причіп марки «ПГМФ-830200», номерний знак НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю позивачки та ОСОБА_4 , а також визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в цьому нерухомому майні та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 10 липня 2020 року державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Кардашевською М. В. та зареєстровано в реєстрі за № 2-488, в частині спадкування частки транспортних засобів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 01 грудня 2019 року. Визнано автомобіль марки «ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 , та причіп марки «ПГМФ-830200», номерний знак НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку в автомобілі марки «ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 , та на частку причепа марки «ПГМФ-830200», номерний знак НОМЕР_2 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 10 липня 2020 року державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контри Кардашевською М. В. та зареєстроване в реєстрі за № 2-488, в частині спадкування ОСОБА_2 частки автомобіля марки «ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 , та частки причепа марки «ПГМФ-830200», номерний знак НОМЕР_2 . У задоволенні позову в частині вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем з 01 грудня 2019 року по 07 грудня 2019 року відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 01 грудня 2019 року, належні частини автомобіля та причіпу позивачці та необхідності у зв`язку з цим визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 в частині спадкування ОСОБА_2 частки автомобіля марки ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 , та частки причепа марки «ПГМФ-830200», номерний знак НОМЕР_2 .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 10 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Купрієнко В. М. звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 січня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позову, та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем з 01 грудня 2019 року по 07 грудня 2019 року до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року в справі № 466/3769/16, від 15 липня 2020 року в справі № 524/10054/16 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 359/5647/20.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 який 07 вересня 1993 року був розірваний. У період шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Попередній шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_7 був розірваний 26 травня 2000 року.

28 березня 2015 року за ОСОБА_4 був зареєстрований автомобіль марки «ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 , та 19 листопада 2016 року - причіп марки «ПГМФ-830200», номерний знак НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина.

ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини на користь сестри - ОСОБА_2

10 липня 2020 року державний нотаріус Бориспільської міської державної нотаріальної контори Кардашевська М. В. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 2-488 на спірне рухоме майно.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу більше п`яти років до моменту смерті ОСОБА_4 , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильно висновку, що наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як чоловіка та дружини у квартирі у період з 01 січня 2004 по 01 грудня 2019 року, наявність у них взаємних прав і обов`язків, ведення спільного побуту.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Частиною другою статті 74 СК України передбачено, що на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, до майна, що було набуте під час проживання осіб однією сім`єю, застосовуються положення сімейного законодавства, які регулюють правові відносини з приводу права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Установивши, що у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачем та ОСОБА_4 придбано автомобіль марки «ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 , та причіп марки «ПГМФ-830200», номерний знак НОМЕР_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що вказане майно належить їм на праві спільної сумісної власності, а їх частки є рівними.

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Визнаючи недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 10 липня 2020 року державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Кардашевською М. В. та зареєстроване в реєстрі за № 2-488, в частині спадкування ОСОБА_2 частки в автомобілі марки «ВАЗ-2115», номерний знак НОМЕР_1 , та частки причепі марки «ПГМФ-830200», номерний знак НОМЕР_2 , суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відповідачка мала право на спадкування лише частки у вказаному рухомому майні, а не транспортних засобів в цілому.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові, що зазначена заявником у касаційній скарзі.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 січня 2023 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Бориспільська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу, визнання транспортних засобів спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку в цьому майні, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун