Історія справи

Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 243/7009/17

провадження № 61-26744св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Державна казначейська служба України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - департамент Державної виконавчої служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, у складі судді Мірошниченко Л. Є., від 18 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Санікової О. С., від 21 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - департамент Державної виконавчої служби України, про стягнення заборгованості по заробітній платі та індексації заробітної плати.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що у період з 07 квітня 1969 року по 20 лютого 2002 року вона працювала у відкритому акціонерному товаристві «Содовий завод» (далі - ВАТ «Содовий завод») на посаді завідуючого бібліотеки бюро по новій техніці та технологіям проектно-конструкторського відділу управління. Постановою господарського суду Донецької області № 5/174Б від 04 вересня 2003 року ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом. Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 10 липня 2017 року з ВАТ «Содовий завод» на її користь була стягнута заборгованість по заробітній платі у сумі 1063, 85 грн та індексація заробітної плати з 01 березня 2003 року по 30 травня 2017 року у розмірі 7 442, 51 грн, а всього 9 046, 36 грн. Виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду, був своєчасно поданий до відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецької області (далі - ВДВС Слов'янського МУЮ у Донецької області). 28 липня 2017 року позивач отримала повідомлення ВДВС Слов'янського МУЮ у Донецької області про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання. У подальшому, вищевказаний виконавчий лист був своєчасно наданий до ліквідаційної комісії ВАТ «Содовий завод», але до цього часу рішення суду не виконане.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі заборгованості по заробітній платі у розмірі 1 603, 85 грн, індексацію заробітної плати за період з 01 березня 2003 року по 30 травня 2017 року у розмірі 7 442, 51 грн, а всього 9 046, 36 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволення заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов ОСОБА_4 було пред'явлено до Державної казначейської служби України, яка не є засновником ВАТ «Содовий завод» і за своїми повноваженнями не має права самостійно розпоряджатися державними коштами, позивач не перебувала у трудових відносинах з відповідачем, вимоги про заміну відповідача не заявляла. За таких обставин місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4. Вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню у порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи, не врахували, що частка державної власності у статутному капіталі ВАТ «Содовий завод» становить 100 %, а тому за правилами статті 619 ЦК України Фонд державного майна повинен нести додаткову (субсидіарну) відповідальність. Виконання судових рішень гарантується державою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 у період з 07 квітня 1969 року по 20 лютого 2002 року знаходилася у трудових відносинах з ВАТ «Содовий завод».

Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 10 липня 2017 року у справі № 243/4952/17 з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_4 була стягнута заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 063, 85 грн, індексація заробітної плати за період з 01 березня 2003 року по 30 травня 2017 року у розмірі 7 442, 51 грн, а всього 9 046, 36 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року у справі № 5/174Б ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, на теперішній час ВАТ «Содовий завод» перебуває у стані припинення.

Згідно листа управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 18 жовтня 2013 року № К-326-3992 на виконанні у відділі державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції знаходилось зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з ВАТ «Содовий завод», до складу якого входили виконавчі документи щодо стягнення заборгованості, яка виникла з трудових правовідносин. Після визнання ВАТ «Содовий завод» банкрутом державним виконавцем винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень.

З листа № 11-05-00801 від 24 січня 2013 року регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області вбачається, що станом на 01 січня 2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100% статутного капіталу ВАТ «Содовий завод».

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як вбачається зі змісту статей 33, 36, 119 ЦПК України, 2004 року, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв'язку із характером спірних правовідносин.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Враховуючи, що позов заявником подано до Державної казначейської служби України, яка не є засновником ВАТ «Содовий завод», позивач не перебувала у трудових відносинах з відповідачем, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_4 позовних вимог.

Доводи заявника про те, що відповідно до частини другої статті 619 ЦК України, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність, і такою особою треба вважати Державну казначейську службу України, є безпідставними.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, основними завданнями Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку і таке інше. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках. Тобто Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини першої статті 2 ЦК України.

ВАТ «Содовий завод» не входить до сфери управління Державної казначейської служба України.

Ліквідатором ВАТ «Содовий завод» видано ОСОБА_4 довідку № 01-23/376 від 25 липня 2017 року, у якій останній повідомлено про неможливість виконання рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 10 липня 2017 року, яким із ВАТ «Содовий завод» на її користь була стягнута заборгованість по заробітній платі у сумі 1063, 85 грн та індексація заробітної плати у розмірі 7 442, 51 грн, у зв'язку із ліквідаційною процедурою. ОСОБА_4 роз'яснено, що рішення суду у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство може бути прийнято до виконання лише після проведення аукціону з продажу майна, який наразі готується до проведення товарною біржею «Феміда».

Нормами статті 619 ЦК України, регулюються правовідносини зобов'язального характеру, за якими договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Засновником ВАТ «Содовий завод» є держава в особі Фонду Державного майна України.

Відповідно до положень частини другої статті 152 ЦК України акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

У відповідності до положень статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею Закону.

Суд першої інстанції виконав вимоги статті 212 ЦПК України, 2004 року, щодо оцінки доказів і статті 213 ЦПК України, 2004 року, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Апеляційний суд відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, 2004 року, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта