Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.10.2019 року у справі №345/1615/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 345/1615/17

провадження № 61-27849св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа -Ріп'янська сільська рада Калуського району,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2017 року у складі суддіКардаш О. І та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року у складі суддів: Василишин Л. В., Пнівчук О. В., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання зрізати черешню, що росте на межі суміжних земельних ділянок та відновлення меж земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що впродовж багатьох років вона з батьками проживала в АДРЕСА_1. По сусідству з нею проживала сім'я ОСОБА_3 разом із своєю дочкою ОСОБА_2 Паралельно центральній дорозі Калуш-Яворівка проходила поперечна межа між їхніми господарствами і розмежовувалася дерев'яним парканом з дубовими стовпчиками. Таким же парканом була і відзначена продовжна межа.

Зазначала, що ОСОБА_2 самовільно знищила межовий знак у вигляді бетонної бордюри, котра була споруджена нею у 1982 році та встановила свій металевий стовпчик впритул до її, таким чином змістивши межу в її сторону на 40 см.

На межі земельної ділянки, що належить відповідачу росте черешня, яка заважає їй встановити межовий паркан, однак ОСОБА_2 відмовляється її зрізати.

В частині відновлення меж земельної ділянки позивачка подала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

У зв'язку з чим просила суд задовольнити її позовні вимоги лише в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання зрізати черешню, що росте на межі суміжних земельних ділянок.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 в частині відновлення меж земельної ділянки залишено без розгляду.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2017 року, яке залишене без зміни ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року, у задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання зрізати черешню, що росте на межі суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходили з того, що між сторонами не встановлено межі між земельними ділянками то твердження позивача, що спірна черешня росте саме на межі земельними ділянки й це створює перешкоди у здійсненні нею права користування належною їй земельною ділянкою, є голослівними та не підтверджені об'єктивними та належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 11 вересня 2017року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 345/1615/17-ц.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції та апеляційний суд ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповно з'ясували фактичні обставинам справи, а саме, вказує, що актом від 07 серпня 2015 року було рекомендовано земельній комісії Ріп'янської сільської ради встановити межу між присадибними ділянками сторін.

Зазначає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд не взяв до уваги те, що з одного боку черешні майже за 2 м від неї встановлений бетонний бордюр з металевою сіткою і черешня практично заважає протягнути рівну лінію до наступного стовпчика, який забетоновано на поперечній межі.

Зазначає, що суд першої інстанції розглядаючи справу, не здійснив оцінки доказів, а обмежився тільки їх формальним перерахунком.

Крім того, що поза увагою суду залишилася пропозиція позивача щодо виїзду суду на місце для огляду черешні де вона росте та в якому місці є спір за межу.

Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу

19 жовтня 2017 року надійшли заперечення ОСОБА_2, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін так як вони постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами.

Рішенням виконкому Ріп'янської сільської ради від 18 грудня 1997 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,85 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку - 0,22 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,60 га, надано в постійне користування 0,02 га, 2 кв. м. вздовж дороги не приватизовувати - 0,01 га.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 21 січня 1991 року, виданого виконавчим комітетом Ріп'янської сільської Ради народних депутатів, житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5

Судами встановлено, що відповідно до акту від 07 серпня 2015 року, складеного комісією в складі заступника начальника управління Держземагентства у Калуському районі, завідувача сектора житлово-комунального господарства та будівництва районної державної адміністрації, головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації, при огляді межі між присадибними ділянками мешканців ОСОБА_6 (чоловік позивача) та ОСОБА_7 (чоловік відповідача) встановлено, що на межі між домоволодіннями знаходиться черешня та частина стовбура сухого дерева, які потрібно зрізати для можливості встановлення межі та влаштування огорожі між даними присадибними ділянками.

Комісією рекомендовано земельній комісії Ріп'янської сільської ради встановити межі між присадибними ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Актом від 25 серпня 2015 року, складеного комісією Калуської РДА, встановлено, що державні акти на право власності на земельні ділянки ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 не виготовлені; комісія рекомендувала вищезазначеним громадянам відновити межу між земельними ділянками за старою межею.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заявила клопотання про залишення без розгляду позовну заяву в частині відновлення межі.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 в частині відновлення меж земельної ділянки залишено без розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Так, відповідно до частини 1 статі 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статі 3 Цивільного процесуального кодексу України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно до частини 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до частини 1 статті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Так, ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 в частині відновлення меж земельної ділянки залишено без розгляду, а тому докази, які б вказували на визначення між сторонами меж суміжних земельних ділянок відсутні. А тому, в порядку визначеному ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" сторони дане питання не вирішили.

Отже, за вище наведених обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, так як межа між земельними ділянками сторін не встановлена, твердження позивача, що спірна черешня росте саме на межі між їхніми земельними ділянки і це створює перешкоди у здійсненні нею права користування належною їй земельною ділянкою, суду не було надано.

При цьому дослідивши матеріали справи, суд першої, з висновками яким погодився апеляційний суд прийшли до обґрунтованого висновку, що відповідно до акту комісії від 07 серпня 2015 року, комісією не зафіксовано, що черешня росте на межі між присадибними ділянками, натомість встановлено, що таку межу потрібно влаштувати, тобто підтверджено, що фактично межа офіційно не окреслена.

Докази та обставини, на які посилається відповідач в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров