Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.08.2019 року у справі №338/1503/18

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 338/1503/18

провадження № 61-15633св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Глибівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2019 року у складі судді Шишка О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2019 рокуу складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення сільської ради.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить домоволодіння по АДРЕСА_1. Згідно записів в погосподарських книгах села за його господарством рахується земельна ділянка загальною площею 0,10 га, призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, якою він тривалий час користується.

Ним був виготовлений проект землеустрою на дану земельну ділянку, однак Глибівська сільська рада відмовила у його затвердженні.

Рішенням Богородчанського районного суду йому 21 березня 2018 року йому відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Глибівської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Вважає, що єдиним доказом, яким обґрунтоване вказане рішення, є акт земельної комісії від 11 грудня 2015 року щодо узгодження межі для проїзду до житлового будинку та присадибних ділянок, затверджений рішенням Глибівської сільської ради від 15 грудня 2015 року №17-02/15, з якого нібито вбачається, що відповідачі користуються не земельною ділянкою позивача, а проїзною дорогою до їх житлового будинку та присадибних ділянок, а позивача зобов'язано дотримуватись існуючих меж та не чинити перешкод у користуванні під'їзною дорогою відповідачам.

Вважає, що оскаржуваним рішенням Глибівської сільської ради від 15 грудня 2015 року №17-02/15 порушено його права як землекористувача земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1.

Просив визнати недійсним рішення Глибівської сільської ради від 15 грудня 2015 року №17-02/15, яким затверджено акт земельної комісії Глибівської сільської ради від 11 грудня 2015 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богородчанського районного суду від 03 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення сільської ради відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що рішення земельної комісії, викладене у акті від 11 грудня 2015 року, правомірно винесене на розгляд сесії Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, а матеріалами справи № 338/1328/17 встановлено обставини, які в силу частини 4 статті 82 ЦПК України не потребують доказування, зокрема, щодо правомірності користування проїзною дорогою повз господарства позивача до житлового будинку ОСОБА_2 та присадибних ділянок ОСОБА_3.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Богородчанського районного суду від 03 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2019 року скасувати, його позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив процесуальне законодавство в частині вимог до змісту судового рішення. У справі № 338/1328/17 рішення Глибівської сільської ради предметом спору не було, питання законності його прийняття сільською радою не досліджувалось. Судом порушено норму частини 7 статті 82 ЦПК України, згідно якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. У відповідача відсутні документи, які б підтверджували факти будівництва, утримання частини належної позивачу земельної ділянки, яку відповідач назвав дорогою. Глибівська сільська рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень у складанні спірного акту та його затвердження. Суди усунулись від розгляду справи по суті спору, не дослідили жодного доказу по справі, не встановили обставини по справі, не застосували жодної норми справа до спірних правовідносин

Позиція інших учасників справи

У вересні 2019 року Глибівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області подала відзив на касаційну скаргу, у якій просить оскаржені судові рішення залишити в силі, оскільки докази, викладені в скарзі є безпідставними, неправдивими. Заїзд до господарства ОСОБА_2 існує більше 30 років.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 338/1503/18, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції.

У вересні 2019 року матеріали цивільної справи № 338/1503/18 надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

З погосподарської книги с. Глибівка, особовий рахунок № НОМЕР_1, виходить, що у вказаному господарстві під будівлями, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель з 1996 року по 2000 роки числилося 0,10 га землі.

Рішенням сесії Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 15 грудня 2015 року № 17-02/2015 затверджено акт земельної комісії від 11 грудня 2015 року щодо узгодження межі для проходу та проїзду до житлового будинку та присадибних ділянок, відповідно до якого встановлено, що через подвір'я ОСОБА_1 пролягає проїзна дорога, якою можна проїздити гужовим транспортом. Ширина даної дороги 1,7 м відносно інвентаризаційних схем земельних ділянок 90-х років. Багато років цією дорогою користуються сім'ї гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Зобов'язано ОСОБА_1 дотримуватись існуючих меж і не чинити перешкод у користуванні даною під'їзною дорогою сім'ям гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відповідно до статті 51 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що "визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина 1 статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача".

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив визнати недійсним рішення Глибівської сільської ради від 15 грудня 2015 року, яким затверджено акт земельної комісії від 11 грудня 2015 року щодо узгодження межі для проходу та проїзду до житлового будинку та присадибних ділянок громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що "належними відповідачами у таких справах є особа, яка є власником чи користувачем суміжної земельної ділянки та отримала оскаржуваний державний акт на право власності на земельну ділянку, а також орган місцевого самоврядування, який вирішив питання про передачу у власність чи у користування суміжну земельну ділянку та комісією якого було визначено межі земельної ділянки".

В той же час ОСОБА_2 та ОСОБА_3, безпосередньо яких стосується оспорюване рішення, не приймали участь у справі.

Ураховуючи наведене, висновки судів щодо вирішення спору по суті вимог без визначення належного суб'єктного складу учасників справи з огляду на вимоги позову та предмет спору є передчасними.

На підставі викладеного, в задоволенні позовних вимог належало відмовити, оскільки не всі особи, які повинні відповідати за даним позовом залучені в якості відповідачів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 4 статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 410, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2019 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков