Історія справи

Постанова

Іменем України

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 539/231/17

провадження № 61-24786св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_4,

відповідач ОСОБА_5,

треті особи: Лубенська міська рада Полтавської області, Управління Держгеокадастру в Лубенському районі Полтавської області, Лубенський районний відділ ГУ ДСНС у Полтавській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Донця Петра Михайловича на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року у складі судді Іващенка Ю. А. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Лобова А. О., Мартєва С. Ю. та Хіль Л. М. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, просив зобовязати ОСОБА_5 вчинити дії, а саме знести частину спорудженої ним металевої огорожі довжиною у 1, 8 м, що розташована на землі загального користування прибудинкової території між квартирами АДРЕСА_1

Заявлені вимоги мотивував тим, що його сусід ОСОБА_5 встановив металеві ворота з огорожею між їхніми квартирами, самовільно зайнявши частину проїзду загального користування довжиною 1, 8 м, чим перешкодив його вільному проїзду на територію двору будь-яким транспортним засобом до прибудинкових споруд.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобовязання вчинити певні дії було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, яким саме чином будуть відновлені його права у випадку знесення частини спорудженої ОСОБА_5 металевої огорожі довжиною 1, 8 м, що розташована на землі загального користування прибудинкової території між квартирами АДРЕСА_1 адже позивач не позбавлений права зі своєї сторони, тобто зі сторони квартири № 3 облаштувати іншу частину проїзду, для забезпечення проїзду між квартирами № 3 і № 4. При цьому, позивачем не було надано суду доказів, що відповідач перешкоджає йому користуватися відкидною конструкцією довжиною 1, 8 м зі сторони квартири №4.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2017 року апеляційну скаргу Донця Петра Миколайовича, представника ОСОБА_4 було відхилено, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами той факт, що відповідач перешкоджає позивачу користуватися воротами, які ним встановлені, а також те, що ворота із відкидною секцією створюють перешкоди у користування спільним проходом (проїздом) у двір.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року представник позивача адвокат Донець П. М. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповністю були зясовані обставини, які мають значення для справи та складено висновки, які не відповідають матеріалам справи. Суди прийшли до помилкових висновків про те, що позивачем не доведено порушення його прав.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України ЦПК України КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11 травня 2018 року справу № 539/231/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_5 є співвласником квартири АДРЕСА_1 Квартири АДРЕСА_1

Згідно рішення Лубенської міської ради від 10 грудня 2004 року у звязку з приватизацією громадянами відомчих житлових будинків вилучено із користування ТОВ «Полтаваобленерго» частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0, 2058 га та передано її до земель запасу міської ради і віднесено до земель житлової і громадської забудови.

Судами було встановлено, що між сторонами не визначено порядок користування земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді на АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_5 від своєї квартири №4 на землі загального користування встановив ворота з відкидною секцією довжиною 1, 8 м.

Судами на підставі технічної документації та листів виконкому Лубенської міської ради від 12 жовтня 2016 року, 16 грудня 2016 року та 08 листопада 2016 року було встановлено, що роботи по благоустрою, проведені ОСОБА_5, які полягають у встановленні воріт з частиною огорожі, не відносяться до самочинного будівництва, дані обєкти відносяться до обєктів, при проектуванні яких містобудівні умови та обмеження не надаються.

Лубенським РВ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Полтавській області за заявою ОСОБА_5 була проведена перевірка з виходом на місце щодо можливості технічного проїзду до квартир АДРЕСА_1. Перевіркою було встановлено, що відповідно до вимог таблиці ДБН 360-92* ширина смуги проїзду повинна бути в межах 3 - 3, 5 м при ширині тротуару 0, 75 м. У даному випадку проїзд та підїзд до квартир сторін спору та господарських будівель технічно можливий через відчинений пройом (ворота) в огороджувальній конструкції, яка встановлена зі сторони квартири №4.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 15 лютого 2017 року комісією в складі голови вуличного комітету та сусідів встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 де проживає ОСОБА_5, ворота з хвірткою та іншою частиною воріт 1, 8 м встановлено на території загального користування, вони не перешкоджають сусідам вільно заїхати на спільну територію, нові ворота були встановлені замість старої огорожі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з статтею 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно з статтею 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з статтею 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожі і ворота відносяться до малих архітектурних форм.

Згідно до пункту 13 «Переліку обєктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011року N 109, який діяв на час будівництва ОСОБА_5 металевих воріт з огорожею, дані обєкти відносились до обєктів на проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами той факт, що відповідач перешкоджає йому користуватися воротами, які ним встановлені, а також те, що ворота із відкидною секцією створюють перешкоди у користування спільним проходом (проїздом) у двір.

Статтями 10, 59, 60 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд зазначає, що вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визначившись з характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, так як позивачем не було доведено порушення його прав спорудженням відповідачем металевої огорожі довжиною 1, 8 м., що розташована на землі загального користування прибудинкової території між квартирами АДРЕСА_1

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Донця Петра Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І.

В. Литвиненко В.

С. Висоцька І.

М. Фаловська