Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №520/6802/18

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 520/6802/18

провадження № 61-1256св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року у складі судді Салтан Л. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Погорєлової С.

О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що 11 січня 2002 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, виданим Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис № 10.

Під час перебування у шлюбі у подружжя народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим 31 липня 2003 року Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Одеського обласного управління юстиції; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим 09 червня 2005 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, виданим 07 грудня 2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

ОСОБА_2 ухиляється від свого обов'язку щодо утримання дітей.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання дітей аліменти у твердій грошовій сумі 14 000 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 14 000 грн щомісячно, починаючи з 01 червня 2018 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 14 000 грн щомісячно, починаючи з 01 червня 2018 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 14 000 грн щомісячно, починаючи з 01 червня 2018 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_7.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суди виходили з того, що в матеріалах цивільної справи міститься достатньо доказів на підтвердження того, що відповідач, працюючи моряком далекого плавання, отримує заробітну плату, достатню для виплати аліментів у заявленому позивачем розмірі на утримання трьох дітей. Розмір стягуваних аліментів не суперечить чинному законодавству України, інтересам позивача, відповідача та їхніх дітей.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 щодо виправлення описки в рішенні Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року задоволено.

Виправлено описку в рішенні Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року, вказано правильно дату народження ОСОБА_4 - "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей в розмірі 2 500 грн щомісячно на кожну дитину.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували відсутність в матеріалах цієї цивільної справи доказів його дійсного матеріального становища, які б свідчили про те, що він має можливість сплачувати аліменти у розмірі 14 000 грн щомісячно на кожну дитину.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що дітей повинні утримувати обоє батьків і що розмір стягнутих з відповідача аліментів майже в 7 разів перевищує мінімальний прожитковий мінімум на дитину відповідного віку.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій стягнули аліменти на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, однак відповідач має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Таким чином, суди поклали на відповідача обов'язок сплачувати аліменти на іншу дитину, яка не є його сином.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року, витребувано із Київського районного суду м. Одеси цивільну справу № 520/6802/18 і відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року та постанови Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

11 січня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, виданим Міським відділом реєстрації актів громадського стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис № 10.

Під час перебування у шлюбі у подружжя народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим 31 липня 2003 року Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Одеського обласного управління юстиції; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим 09 червня 2005 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, виданим 07 грудня 2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

Відповідно до послужної книжки моряка ОСОБА_2 з 2002 року працює моряком далекого плавання, протягом останніх 10 років працює на посаді капітана команди.

Згідно з контрактом від 02 травня 2015 року, укладеним між ОСОБА_2 та Компанією "GAULOS SHIPPING COMPANY LIMITED", розмір окладу ОСОБА_2 становить 10 000 євро на місяць.

Відповідно до контракту від 27 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та Компанією "GAULOS SHIPPING COMPANY LIMITED", розмір окладу ОСОБА_2 становить 7
000 доларів США на місяць.

З довідки, виданої 17 липня 2018 року Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк", вбачається, що сукупний дохід ОСОБА_2 за період з 09 жовтня 2012 року до 04 травня 2018 рік склав 196 076,96 доларів США.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" підтвердило видачу посвідчення особи моряка на ім'я ОСОБА_2 за номером НОМЕР_5 від 04 липня 2015 року строком на 5 років.

Зі змісту документів, наданих Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків, відомо, що ОСОБА_2 отримав послужну книжку моряка із записами, які підтверджують стаж роботи на суднах та в якій відображено відомості щодо перебування моряка у рейсах. ОСОБА_2 перебував на посаді капітана корабля з 13 липня 2007 року до 19 грудня 2007 року, з 19 грудня 2007 року до 15 січня 2008 року, з 24 липня 2008 року до 02 квітня 2009 року, з 17 вересня 2009 року до 17 грудня 2009 року, з 08 квітня 2010 року до 30 квітня 2010 року, з 01 травня 2010 року до 07 листопада 2010 року, з 21 березня 2011 року до 30 червня 2011 року, з 04 серпня 2011 року до 20 жовтня 2011 року, з 16 вересня 2012 року до 28 лютого 2013 року, з 15 квітня 2013 року до 06 червня 2013 року, з 10 червня 2013 року до 15 серпня 2013 року, з 02 жовтня 2013 року до 27 лютого 2014 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам закону.

Частиною 2 статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі частиною першою статті 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейним кодексом України визначено обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150) та конкретизовано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182).

Згідно з частиною 3 статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (частиною 3 статті 181 СК України) або твердій грошовій сумі (частиною 3 статті 181 СК України) і виплачуються щомісячно.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатність чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 СК України). Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 СК України).

Частинами 1 та 2 статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік" прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня 2018 року становить 1 860 гривень, з 01 липня - 1 944 гривні, з 01 грудня - 2 027 гривень.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що в матеріалах цієї справи містяться докази, які не спростовані відповідачем і підтверджують, що відповідач отримує заробітну плату, достатню для виплати аліментів у заявленій позивачем сумі на утримання їхніх трьох дітей.

Ураховуючи встановлені судом обставини, які стосуються матеріального стану відповідача, розміру витрат, які несе позивач на утримання дітей, виходячи з того, що обов'язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, суди попередніх інстанцій визначили розмір аліментів на дітей з батька відповідно до встановлених обставин, що мають значення для вирішення цього питання, та вимог закону.

Обставини справи судами встановленні повно і правильно, додаткове дослідження доказів чи встановлення обставин у справі не вимагається.

Довід касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій поклали на відповідача обов'язок сплачувати аліменти на іншу дитину, яка не є його сином, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 щодо виправлення описки в рішенні Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року задоволено.

Виправлено описку в рішенні Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року вказано правильно дату народження ОСОБА_4 - "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд дав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, а тому підстави повторно відповідати на ті самі доводи відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець