Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2018 року у справі №547/552/17

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 547/552/17-ц

провадження № 61-15002св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2017 року у складі судді Харченка В. Ф. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Пікуля В. П., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто») про визнання зобов'язання припиненим внаслідок його виконання.

Вимоги обґрунтовував тим, що 27 вересня 2010 року сторони уклали угоду № 319437 про придбання автомобіля через систему придбання у групах «АвтоТак».

Невід'ємною частиною цієї угоди є підписані разом із нею додаток № 1, у якому вказано модель та вартість автомобіля, договірні платежі, які здійснює учасник протягом дії угоди, додаток № 2 - Правила функціонування системи придбання у групах АвтоТак, а також додаток № 3, у якому погоджено загальну суму грошових зобов'язань учасника та суму заборгованості на день підписання.

Вважав, що сторони виконали умови угоди в повному обсязі.

Пояснював це тим, що він отримав автомобіль марки «CHEVROLET LACETTI», білого кольору, 2012 року випуску, вартістю 124 900 грн, реєстраційний номер НОМЕР_1, та сплатив за нього суму 206 786 грн 53 коп. - загальну суму грошових зобов'язань за угодою, яка була погоджена та засвідчена підписами в додатку № 3.

Однак відповідач протиправно розраховує розмір внесків, виходячи із поточної ціни автомобіля, та зараховує їх як відсоток від цієї ж ціни, а не від вартості фактично отриманого ним автомобіля.

Посилаючись на те, що погоджена сторонами сума заборгованості ним погашена повністю, просив визнати зобов'язання сторін за угодою від 27 вересня 2010 року № 319437 припиненим внаслідок його виконання.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Суди мотивували рішення відсутністю підстав для визнання укладеної між сторонами угоди припиненою.

До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Зазначає, що поза увагою судів залишилася та обставина, що фактично відповідач в односторонньому порядку змінив ціну транспортного засобу, що заборонено чинним законодавством. Вважає, що товариство внаслідок встановлення розміру платежів в залежності від поточної вартості автомобіля отримує неправомірну вигоду.

Від ТОВ «Авто Просто» надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 27 вересня 2010 року між сторонами була укладена угода № 319437 про придбання автомобіля через систему придбання у групах АвтоТак.

Пунктом 1 цієї угоди визначено, що предметом договору є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АвтоТак.

Продавець зобов'язується передати у власність отримувача автомобіль, а платник - оплатити продавцеві його вартість на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поточна ціна автомобіля є критерієм -основою для розрахунку періодичних платежів.

Згідно з актом № 25162288 передачі-прийняття автомобіль марки «CHEVROLET LACETTI», білого кольору, 2012 року випуску, вартістю 124 900 грн, реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий позивачу 17 липня 2013 року.

ОСОБА_4 сплатив на виконання угоди 207 096 грн 84 коп.

Вважаючи, що зобов'язання між сторонами припинені внаслідок його повного виконання, позивач подав до суду даний позов.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач, ознайомившись із умовами укладеного договору, добровільно погодився з тим, що розмір повного щомісячного внеску визначається у відсотках до встановленої щомісячної поточної ціни автомобіля.

Ціна в договорі встановлена за домовленістю сторін, тому визначення вартості послуг у відсотках, а не в твердій грошовій сумі, не суперечить чинному законодавству.

Оскільки ОСОБА_4 не здійснив усіх платежів, передбачених угодою, суди не встановили підстав для визнання зобов'язання припиненим.

Колегія погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Умовами укладеної між сторонами угоди передбачений обов'язок позивача про повну сплату ціни автомобіля та послуг відповідача шляхом оплати 120 внесків в порядку та розмірі, передбаченому умовами угоди та додатків до неї.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що за період дії угоди ОСОБА_4 сплачено 78 внесків в оплату послуг (71,4979 % вартості автомобіля (чисті внески) зі 120, передбачених угодою, несплаченими залишились 42 (28,5021 % вартості автомобіля), дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання зобов'язання виконаним.

Позивач не надав доказів того, що він у повному обсязі виконав узяті на себе зобов'язання за угодою, укладеною з відповідачем, відповідно до графіку внесків учасника, що є його процесуальним обов'язком.

Рішення судів про відсутність підстав для визнання зобов'язання припиненим узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 61-7115свп18.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення ухвалені без додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суди, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, із урахуванням встановлених обставин справи дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року без змін.

Відповідно до частини третьої стаття 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат