Історія справи

Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа № 753/13596/17

провадження № 61-41471св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»,

представник відповідача - Зязіна Юлія Олександрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, у складі судді Трусової Т. О., та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2018 року, у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «МА «Бориспіль») про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява, з урахуванням її уточнення, мотивована тим, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду начальника аеродромної служби. Наказом генерального директора

ДП «МА «Бориспіль» від 20 червня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з займаної посади за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивач вказував на відсутність у матеріалах, які стали підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи, доказів невиконання ним своїх обов'язків за трудовим договором, а також на незазначення відповідачем конкретних норм трудового договору, яке не були виконані позивачем. Наведеним ОСОБА_4 обґрунтовував незаконність свого звільнення, посилаючись при цьому на те, що він діяв виключно у відповідності до приписів внутрішніх організаційно-нормативних документів ДП «МА «Бориспіль».

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано наказ ДП «МА «Бориспіль» від 20 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_4 Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника аеродромної служби ДП «МА «Бориспіль». Стягнуто з ДП «МА «Бориспіль» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу

за 199 робочих днів за період з 21 червня 2017 року по 04 квітня 2018 року включно в розмірі 271 991,21 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначені в оспорюваному наказі підстави для звільнення позивача не ґрунтуються на його службовій інструкції та інших нормативних актах, яким він повинен керуватися у своїй роботі. Тому звільнення позивача за систематичне невиконання ним трудових обов'язків не можна визнати законним і обґрунтованим .

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2018 року рішення місцевого суду змінено в частині вирішення питання розподілу судових витрат. Зменшено розмір судового збору, який підлягає стягненню

з ДП «МА «Бориспіль» у дохід держави з 6 243,91 грн до 3 999,91 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відповідністю висновків місцевого суду обставинам справи та положенням матеріального закону. Здійснюючи перевірку визначеного судом першої інстанції розміру судового збору, що підлягав сплаті позивачем, який за законом звільнений від його сплати, апеляційним судом встановлено, що з ДП «МА «Бориспіль» у дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 999,91 грн.

У касаційній скарзі ДП «МА «Бориспіль» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до посилань на необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності у діях ОСОБА_4 порушень вимог його посадової інструкції. Заявник вказує на невірне тлумачення судами змісту поняття «повне та правильне оформлення заявок» та зазначає, що свідомо вносячи неправдиві відомості до річної заявки щодо необхідності закупівлі запасних частин та витратних матеріалів на 2018 рік, позивач сприяв нанесенню матеріальної шкоди відповідачу.

Відповідач також звертає увагу не неправильність визначення апеляційним судом розміру судового збору, який підлягав до сплати за подання апеляційної скарги, що, в свою чергу, призвело до безпідставного стягнення з нього додаткових грошових коштів.

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства. У зв'язку з цим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як таких, що ухвалені на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи у їх сукупності.

Касаційна скарга ДП «МА «Бориспіль» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» від 20 червня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з посади начальника аеродромної служби за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Як на підставу звільнення даний наказ містить посилання на: накази про застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган № 11-07/1-796/п від 21 червня 2016 року та № 11-07/1-627.1/п від 26 квітня 2017 року, службову записку «Щодо застосування дисциплінарного стягнення» від 29 травня 2017 року, службову записку «Щодо перевірки раціональності планування при формуванні річних заявок на 2018 рік аеродромною службою» від 29 травня 2017 року, службову записку «Щодо надання інформації» від 12 травня 2017 року, службову записку «Щодо необхідності закупівлі ТМЦ» від 03 квітня 2017 року, посадову інструкцію начальника аеродромної служби від 09 вересня 2015 року, положення «Про порядок проведення ВМТЗ та СО матеріально-технічного забезпечення на підприємстві» (редакція 02), затверджене наказом від 06 вересня 2016 року, заявку за підписом начальника аеродромної служби щодо необхідності закупівлі запасних частин та витратних матеріалів на 2018 рік, дані щодо складу АС станом на 01 травня 2017 року, техніко-економічне обґрунтування закупівлі товару від 13 жовтня 2016 року, пояснення ОСОБА_4 від 31 травня 2017 року, подання «Щодо звільнення працівника ДП МА «Бориспіль» від 31 травня 2017 року, подання «Щодо звільнення працівника ДП МА «Бориспіль» від 31 травня 2017 року, листи голови профспілки ДП МА «Бориспіль» від 01 червня, 07 червня, 12 червня 2017 року, лист голові профспілки від 13 червня 2017 року, витяг з протоколу засідання профспілкового комітету № 18 від 14 червня 2017 року, лист голови незалежної профспілки працівників від 16 червня 2017 року.

Зі змісту наведених документів вбачається, що підставою для звільнення позивача є неврахування ним наявних на складі залишків запчастин при формуванні річної заявки щодо необхідності закупівлі для аеродромної служби запасних частин та витратних матеріалів на 2018 рік.

Пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За змістом вказаної норми для звільнення працівника з підстав систематичного невиконання ним своїх трудових обов'язків необхідно невиконання їх без поважних причин.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків, роз'яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина третя статті 149 КЗпП України).

Так, зокрема, досліджена судом службова записка виконуючого обов'язки начальника відділу запобігання корупції та внутрішніх розслідувань від 29 травня 2017 року містить посилання на ту обставину, що при плануванні ініціатором-замовником (у даному випадку аеродромною службою) існує невідповідність поданої заявки на 2018 рік до наявності запасних частин на складі, що виникає внаслідок відсутності звірки даних позицій та призводить до їх надлишкового накопичення, що є порушенням пункту 5.3 Положення «Про порядок проведення ВМТЗ та СО матеріально-технічного забезпечення на підприємстві» (редакція 2) від 06 вересня 2016 року (далі - Положення).

При цьому, згідно пунктів 4.1.1 та 5.3 Положення, підрозділи-замовники планують в поточному році обсяг товарів, які необхідно закупити в наступному році для безперебійної роботи своїх підрозділів, та подають його у вигляді річної заявки для закупівель, яка належать до компетенції ВМТЗ та СО. Керівники підрозділів-замовників закупівлі несуть відповідальність за вчасність, повноту та вірність оформлення і подання заявок, ТЕО на закупівлю товарів.

Разом із цим, пунктом 4.36 Посадової інструкції начальника аеродромної служби встановлено, що останній організовує повне та правильне оформлення заявок на закупівлю товарно-матеріальних цінностей.

У зв'язку з наведеним та на підставі оцінки наданих позивачем доказів щодо оскарження наказу про його звільнення та заперечень відповідача, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно виходив із відсутності у локальних нормативних актах ДП «МА «Бориспіль» закріплених вимог щодо необхідності врахування наявних на складі залишків запчастин при формуванні річної заявки, яка, згідно приписів пункту 4.1.2.1 Положення надається без техніко-економічного обґрунтування.

Водночас, відсутність у посадовій інструкції деталізації поняття «повне та правильне оформлення заявок» не дає підстав для зміни форми такої заявки, що затверджена першим заступником генерального директора ДП «МА «Бориспіль», шляхом внесення до неї додаткових показників, які такою формою не передбачені.

Оскільки виконанню річної заявки, згідно Положення, передує надання техніко-економічного обґрунтування необхідності закупівлі, судами обґрунтовано зазначено, що подання такої заявки не є підставою для проведення закупівель, а тому не може призвести до матеріальних збитків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що зазначені в оспорюваному наказі підстави для звільнення позивача, не ґрунтуються на його службовій інструкції та інших нормативних актах, положеннями яких він керується при виконанні своїх посадових обов'язків.

Встановивши наведені вище обставини, на підставі належної оцінки сукупності доказів та правильно застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин, суди попередній інстанцій правильно виходили з того, що звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України не можна вважати законним, у зв'язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для поновлення незаконно звільненого працівника на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо доводу заявника про надмірно сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі внесення судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Перевіряючи визначений місцевим судом розмір судового збору за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідача, апеляційний суд, на підставі вірно проведеного розрахунку, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції у вказаній частині.

На підставі вищевикладеного, ДП «МА «Бориспіль» не позбавлене права звернутися до суду апеляційної інстанції з відповідною заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення місцевого суду, у незміненій апеляційним судом частині, та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, у незміненій апеляційним судом частині, та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В.В. Пророк

І.М. Фаловська