Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.08.2020 року у справі №756/10859/18

Постанова

Іменем України

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 756/10859/18

провадження № 61-18271св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Ігнатченко Н. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. У вказаній квартирі зареєстровані: вона, її чоловік ОСОБА_4, донька ОСОБА_5, донька ОСОБА_2 та онук ОСОБА_6,2009 року народження.

Відповідач з 2009 року у цій квартирі не проживає, житлово-комунальні послуги не сплачує, участі в інших витратах з утримання квартири не бере. Перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 їй не чиниться. На час пред'явлення позову ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач просила суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу не проживає у спірній квартирі, залишила її добровільно, перешкод у проживанні власником квартири їй не чинилось.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідача були поважні причини для примусового та вимушеного пошуку іншого житла, оскільки було повне непорозуміння між родичами, що змусило відповідача переїхати з постійного місця проживання, та у зв'язку зі зміною замків у квартиру відповідач просто не могла потрапити до житлового приміщення; суди не врахували порушення прав дітей відповідача та не залучили до участі у справі службу у справах дітей Оболонської районної державної адміністрації.

У листопаді 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки відповідач підтвердила факт не проживання у квартирі більше 9 років, не сплачувала комунальні платежі та не цікавилася квартирою, перешкод у користуванні квартирою відповідачу позивачем не створювалося, а реєстрація відповідача у квартирі порушує права позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 є донькою позивача, з 04 лютого 2000 року зареєстрована у вказаній квартирі.

У квартирі зареєстроване місце проживання малолітніх дітей відповідача: ОСОБА_7,2009 року народження, та ОСОБА_8,2018 року народження.

З 2009 року відповідач разом з чоловіком та дітьми проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_2, який також належить позивачу, що підтверджується довідками виданими Житлово-будівельним кооперативом "Поліграфіст" (далі - ЖБК "Поліграфіст") від 16 червня 2016 року (а. с. 6), від 20 липня 2017 року (а. с. 7), від 17 травня 2018 року (а. с 4), та актами від 16 березня 2017 року та 26 квітня 2018 року складеними сусідами та затвердженими в. о. голови правління ЖБК "Поліграфіст".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Частиною 2 статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Встановивши, що відповідач тривалий час (більше 9 років) не проживає в квартирі, де зареєстрована, реєстрація її у спірній квартирі порушує право позивача як власника на вільне володіння, користування майном, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини констатував, що "згідно з Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем" (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY
v. UKRAINE, № 30856/03, § 40, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

За змістом пункту 2 статті 8 Конвенції втручання у право на повагу до житла "має бути не лише законним, але й "необхідним у демократичному суспільстві". Інакше кажучи, воно має відповідати "нагальній суспільній необхідності", зокрема бути співрозмірним із переслідуваною легітимною метою.. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.." (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Доводи касаційної скарги про те, що у відповідача були поважні причини для примусового та вимушеного пошуку іншого житла, оскільки було повне непорозуміння між родичами, що змусило відповідача переїхати з постійного місця проживання, та у зв'язку зі зміною замків у квартиру відповідач просто не могла потрапити до житлового приміщення; суди не врахували порушення прав дітей відповідача та не залучили до участі у справі службу у справах дітей Оболонської районної державної адміністрації, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко