Історія справи

Постанова

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 461/10942/15

провадження № 61-16909св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В.,

Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 01 лютого 2017 року у складі колегії суддів Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. Б.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна», страхова компанія), ОСОБА_2 з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) у розмірі 15 034,20 грн.

Позов мотивовано тим, що 04 грудня 2013 року о 01 год. 30 хв. у м. Львові на вул. Саксаганського, 14, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Citroen СЗ» номерний знак НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, здійснила зіткнення з припаркованим транспортним засобом марки «ЗАЗ 965», номерний знак НОМЕР_2 , після отриманого інертного руху обидва автомобілі здійснили наїзд на металеві декоративні стовпці, внаслідок чого транспортні засоби отримали технічні пошкодження, та місце ДТП залишила.

23 грудня 2013 року Сихівським районним судом м. Львова ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

В результаті ДТП транспортний засіб, марки «ЗАЗ 965», номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу отримав значні технічні пошкодження, вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП становить 15 034,20 грн, яку просила стягнути зі страхової компанії, у якій була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Citroen СЗ» номерний знак НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 вересня 2016 року у складі судді Зубачик Н. Б. позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП у розмірі 15 034,20 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача після ДТП у розмірі 21 160,50 грн є доведеною і така сума з урахуванням раніше виплаченої частини (6126,30 грн) підлягає стягненню із страхової компанії у розмірі 15 034,20 грн.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Провідна» задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Під час визначення розміру збитку страхова компанія дійшла висновку, що транспортний засіб позивача є фізично знищеним (вартість ремонту перевищує ринкову вартість), а тому є необхідність застосувати положення статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку із чим позивачу було сплачено страхове відшкодування, розраховане як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Акти виконаних робіт є неналежним доказом в частині вимог до страхової компанії, оскільки вони не є оціненою шкодою в розумінні Закону України «Про оцінку майна» та не містять розрахунку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з врахування його фізичного зносу.

Відновлювальний ремонт позивачем здійснено самостійно без будь якого погодження з страховою компанією. На підтвердження завданої в результаті ДТП майнової шкоди у розмірі 21 160,50 грн позивачем не надано належних і допустимих доказів. Не встановлено дійсну ринкову вартість спірного автомобіля до моменту ДТП та його вартість безпосередньо після ДТП, а також вартість відновлювального ремонту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене цим судом рішення із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, керуючись нормами статей 1166, 1188 ЦК України, статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», всебічно та повно дослідив фактичні обставини справи в частині визначення розміру майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, правильно виходив з того, що страховик провів оцінку автомобіля «ЗАЗ 965», номерний знак НОМЕР_2 , без врахування модернізації даного автомобіля, а це зміна кузову на «Пікап - В», заміна агрегатів «ЗАЗ-965» на агрегати VW Gоlf-2 (заміна двигуна на новий об`ємом 1595 см. куб., ходової частини, рульового керування, електрообладнання, інше).

Разом з тим, під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку, який є тотожним доводам страховика, що транспортний засіб позивача є фізично знищеним (вартість ремонту перевищує ринкову вартість), а тому є необхідність застосувати положення статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Апеляційним судом не враховано, що страховик, одноособово, без експертного висновку, некоректно визначив ринкову вартість автомобіля «ЗАЗ 965» в сумі 7686,30 грн. Судом не було досліджено наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, якими підтверджено, що належний позивачу автомобіль був застрахований у іншого страховика на суму 50 000, є технічно справним, модернізованим та відновлений після ДТП.

Вартість матеріального збитку визначається, як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля та величини ВТВ (втрати товарної вартості).Цю норму, приймаючи рішення, правильно застосував суд першої інстанції, оскільки складовими частинами є двигун, ходова, тощо, які були встановлені при модернізації у 2009 році.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що сума страхової компенсації в розмірі 15 034,20 грн з врахуванням раніше виплаченої частини (6126,30 грн) є доведеною та базувалася на правильно застосованих судом першої інстанції нормах матеріального права. Здійснені страховиком розрахунки є непідтвердженими та здійснені за допомогою програмного продукту «АVDATEX», яка не може застосовуватись до модернізованого з бензиновим двигуном 1600 м. куб автомобіля ЗАЗ.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ПрАТ «СК «Провідана», заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалене у справі рішення суду апеляційного суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована урегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.

З аналізу змісту наведених норм можна дійти висновку, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є економічно необгрунтваним, витрати на ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. У разі, якщо власник не згоден із визначенням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця пригоди.

Встановивши, що позивач відремонтувала пошкоджений автомобіль, тобто залишила його собі, і не бажає його передавати страховій компанії, відповідно не погодилась з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що їй має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до пошкодження і його вартістю після пошкодження.

Під час визначення розміру збитку ПрАТ «СК «Провідна» встановила, що ринкова вартість автомобіля «ЗАЗ 965» номерний знак НОМЕР_2 складає 7 686,30 грн, вартість придатних залишків становить 1 560 грн, у зв`язку з чим дійшла висновку, що транспортний засіб позивача є фізично знищеним (вартість ремонту перевищує ринкову вартість), а тому застосувала положення статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та сплатила страхове відшкодування, розраховане як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Під час розгляду справи, позивач не спростувала наведених розрахунків, зокрема щодо ринкової вартості транспортного засобу, та не довела належними і допустимими доказами іншу ринкову вартість спірного автомобіля до моменту ДТП та його вартість безпосередньо після ДТП, а також розмір завданої в результаті ДТП майнової шкоди на суму 21 160,50 грн, вартість відновлювального ремонту на вказану суму та що цей ремонт стосувався саме пошкоджень, завданих у ДТП, а не автомобіля в цілому.

Надаючи належну оцінку зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що акти виконаних робіт, на які посилається позивач не є належним доказом в частині вимог до страхової компанії, оскільки не є оціненою шкодою в розумінні Закону України «Про оцінку майна» та не містять розрахунку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з врахування його фізичного зносу.

Відновлювальний ремонт позивач здійснила з власної ініціативи, без будь-якого погодження зі страховою компанією. При цьому, вказаний автомобіль жодного разу не надала на дослідження експертам, в рамках призначених у цій справі судово-автотоварознавчої експертизи, яка у цій справі призначалась тричі та не проведена, у тому числі у зв`язку з невиконанням клопотань експерта, відсутністю у експерта об`єкта дослідження (ненадання автомобіля на дослідження) та ненадання необхідних матеріалів і вихідних даних про цей об`єкт.

Наведені у касаційній скарзі позивача доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно розміру суми, яка виплачена позивачу страховою компанією у якості страхового відшкодування. Посилання позивача на розмір завданого у ДТП збитку у більшому розмірі ґрунтуються виключно на обставинах щодо здійснення переобладнання автомобіля і відомостях про проведені роботи, зазначені в актах виконаних робіт. Разом з тим, такі доводи були предметом детальної перевірки апеляційного суду, який обґрунтовано їх відхилив з посиланням на обґрунтовані мотиви.

При цьому, аргументи касаційної скарги позивача щодо відсутності правових підстав вважати автомобіль фізично знищеним, оскільки він підлягав ремонту і є відремонтованим, не спростовує встановлений судом факт, що вартість такого ремонту перевищує його ринкову вартість, що в свою чергу є підставою для застосування положення статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Доводи касаційної скарги на правильність висновків апеляційного суду не впливають та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 01 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська