Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №339/34/17

Постанова

Іменем України

13 травня 2020 року

м. Київ

справа № 339/34/17

провадження № 61-46949св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Прокуратура Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Івано-Франківської області на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2017 року у складі судді Поляниці М. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Василишин Л. В., Мелінишин Г. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовна заява мотивована тим, що 22 липня 2011 року старшим слідчим Долинської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області відповідно до заяв ОСОБА_2 проти нього та ще трьох осіб порушено кримінальну справу за частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 22 вересня 2011 року Долинський міжрайонний прокурор затвердив обвинувальний висновок, згідно з яким його обвинувачено у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, та направлено кримінальну справу на розгляд до Долинського районного суду Івано-Франківської області.

На час вручення йому копії постанови про порушення кримінальної справи він був курсантом факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Львівського державного університету внутрішніх справ, перебував на повному державному утриманні, самостійного заробітку не мав.

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року, його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 365 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину.

Загальний розгляд кримінальної справи щодо нього тривав з 22 липня 2011 року, з дня порушення кримінальної справи, до 28 вересня 2016 року дня вступу вироку в законну силу. Загальний термін тривання кримінального провадження - 5 років 2 місяці 7 днів.

ОСОБА_1 вважає, що внаслідок незаконного порушення кримінальної справи йому завдано як майнову шкоду, яка виразилася у втраті заробітку, стягненні коштів за навчання, повторній оплаті за навчання в іншому навчальному закладі, так і моральну шкоду, яка проявилася в неправомірному притягненні до кримінальної відповідальності, порушенні строків розгляду кримінальної справи, погіршенні стану здоров`я, фізичних стражданнях, звільненні з числа курсантів і втраті мрії та професії. В результаті несправедливих обвинувачень принижено його ділову репутацію перед друзями, науково-педагогічними працівниками та керівництвом навчального закладу, що призвело до того, що він написав заяву про звільнення з числа курсантів за власним бажанням.

Незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури йому завдано майнову та моральну шкоду в розмірі 1 009 035 грн, яку просив стягнути з Державного бюджету України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 16 275 грн 15 коп., моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, - 595 200 грн.

У іншій частині вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що обставини незаконного перебування позивача під слідством і судом підтверджуються матеріалами цивільної справи. Позивач як особа, стосовно якої постановлено виправдувальний вирок, має право на відшкодування заподіяної шкоди у розмірі та порядку, визначених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року апеляційні скарги першого заступника прокурора Івано-Франківської області та Державної казначейської служби України задоволено частково, рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2017 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 595 200 грн та витрат за надання правової допомоги у розмірі 3 000 грн змінено.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 298 720 грн та 1 550 грн за надання правової допомоги.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині завдання йому моральної шкоди, проте не погодився із розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, з огляду на те, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи у розмірі 3 200 грн. У зв`язку зі зміною розміру моральної шкоди відповідно до вимог частини тринадцятої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підлягає зміні і розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, Прокуратура Івано-Франківської області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2017 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що прокуратурою готується касаційна скарга на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2018 року. За таких обставин поданий ОСОБА_1 позов про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, є передчасним.

Також судами попередніх інстанцій не враховано вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в частині дотримання принципу розумності та справедливості при визначені розміру моральної шкоди. Судами не зазначено, з огляду на які докази вони дійшли висновку про стягнення моральної шкоди, оскільки причинно-наслідкового зв`язку захворювань позивача та розслідування кримінальної справи відносно нього в ході судового розгляду не встановлено.

Судами попередніх інстанцій невірно встановлено термін тривання кримінального провадження щодо ОСОБА_1 - 5 років 2 місяці 7 днів, оскільки кримінальну справу порушено 22 липня 2011 року, а вирок у цій справі проголошено 03 червня 2016 року. За таких умов термін тривання кримінального провадження становив 4 роки 10 місяців 19 днів.

Крім того, при розрахунку моральної шкоди, яка підлягала відшкодуванню позивачу, суд апеляційної інстанції зазначив про необхідність застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленого в розмірі 3 200 грн, однак стягнув моральну шкоду в розмірі 298 720 грн, що на 50 % більше розміру мінімальної заробітної плати. Будь-якого обґрунтування присудження такого високого розміру відшкодування судом не наведено.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що посилання Прокуратури Івано-Франківської області на те, що строк кримінального провадження щодо нього закінчився в день постановлення виправдувального вироку Долинським районним судом Івано-Франківської області 03 червня 2016 року, не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки датою закінчення кримінального провадження є дата вступу в законну силу рішення у справі. Тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Прокуратури Івано-Франківської області на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2017 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року і витребувано із Болехівського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу № 339/34/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Прокуратури Івано-Франківської області не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

22 липня 2011 року постановою старшого слідчого Долинської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України.

11 серпня 2011 року старшим слідчим Долинської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2013 року ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2013 року вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд, в цей же суд в іншому складі суду.

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 365 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину.

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, закрито.

Згідно із наказом Львівського держаного університету внутрішніх справ від 19 вересня 2011 року № 389 о/с рядового міліції ОСОБА_1 , курсанта 4-го курсу з підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції, звільнено з органів внутрішніх справ в запас за власним бажанням.

ОСОБА_1 з 22 травня 2013 року до 02 жовтня 2013 року перебував на обліку як безробітний в Болехівському міському центрі зайнятості.

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2013 року позов Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з навчанням, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з навчанням, у розмірі 14 889 грн 59 коп. та судовий збір у розмірі 215 грн.

Відповідно до квитанції від 29 грудня 2016 року № 132 ОСОБА_1 сплатив Львівському державному університету внутрішніх справ кошти у розмірі 15 049 грн за навчання.

08 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського державного університету внутрішніх справ із заявою про поновлення його в 2016-2017 навчальному році курсантом четвертого курсу денної форми навчання факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ.

Листом від 23 листопада 2016 року Львівський державний університет внутрішніх справ ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію» та ліквідацією міліції вищі навчальні заклади системи Міністерства внутрішніх справ України реорганізовано на вищі навчальні заклади зі специфічними умовами навчання, факультет кримінальної міліції ліквідовано. У зв`язку із наведеним можливість щодо поновлення ОСОБА_1 на навчання на факультет кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ 2016-2017 навчальному році відсутня.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Попадинець О. В. на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2016 року, залишено без задоволення, вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У період з 22 липня 2011 року до 28 вересня 2016 року (5 років 2 місяці 7 днів) ОСОБА_1 перебував під слідством та судом за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотнезначення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Вирішуючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 22 липня 2011 року до 28 вересня 2016 року, тобто 5 років 2 місяці 7 днів, оскільки вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2018 року, його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 365 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину. Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, закрито.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, які встановлено цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15).

Відповідно до статті 8 Закону України від 02 грудня 2017 року № 2191-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня 2017 року - 3 200 грн.

Враховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 198 400 грн (3 200 грн х 62 місяці).

Проте, встановлення того факту, що розмір морального відшкодування не може бути меншим за 198 400 грн, не позбавляє суд права визначити цей розмір у більшому розмірі.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що, враховуючи фактичні обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на особу позивача, тривалість перебування позивача під слідством і судом, глибину його переживань у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, вимушені зміни у житті у зв`язку з цим, а також взявши до уваги вимоги розумності і справедливості та встановленні спеціальним законом мінімальні розміри відшкодування шкоди, розмір моральної шкоди, стягнутий на користь позивача, підлягає зменшенню з 595 200 грн до 298 720 грн.

Щодо доводів касаційної скарги про передчасність звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, оскільки прокуратурою готується касаційна скарга на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2018 року, необхідно зазначити наступне.

Постановою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року (справа № 343/2502/14-к) відмовлено прокурору Долинського відділу Калуської міської прокуратури Попадинець О. В. за її касаційними скаргами на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2018 року відносно ОСОБА_1 для перевірки в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2019 року (справа № 343/2502/14-к) відмовлено прокурору Долинського відділу Калуської міської прокуратури Попадинець О. В. у витребуванні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 для перевірки у касаційному порядку.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2017 року в його незміненій частині та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець