Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.10.2019 року у справі №754/8255/18

Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 754/8255/18

провадження № 61-17804св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Київська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Київської міської ради на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року у складі судді Клочко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про поновлення та визначення строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_2. Крім позивачки, у померлого брата інших родичів чи сім'ї немає. Про смерть брата позивач дізналася пізніше, тому не змогла вчасно подати заяву про прийняття спадщини, оскільки проживає за межами м. Києва. З братом спілкувались лише по телефону та зустрічалися іноді по святам. Після останньої зустрічі брат не дзвонив декілька місяців, а коли телефонувала позивачка, то він не брав слухавку. Через декілька місяців відсутності зв'язку з ним, ОСОБА_1 вирішила поїхати до брата у гості, проте двері до його квартири були опечатані із печаткою поліції. Після чого позивач почала розбиратися і з'ясувала, що брат помер і з часу смерті пройшло більше шести місяців.

Поліція жодним чином не повідомляла позивача про смерть брата. Ключі до квартири та документи позивач отримала лише навесні 2018 року, після чого і звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, в якій їй було відмовлено на підставі пропуску строку звернення, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Вказує, що не могла виконати дані дії, оскільки всі документи (паспорт, технічний паспорт, документи про освіту тощо) були вилучені поліцією, а вона їх отримала лише навесні 2018 року, тому вважає, що строк нею пропущений з поважних причин і просить суд встановити додатковий строк для прийняття спадщини померлого брата ОСОБА_2 у три місяці з дня набрання сили рішенням суду.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 в термін три місяці з дня вступу рішення в законну силу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав причини пропуску строку прийняття спадщини спадкоємцем поважними, зазначивши, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції правильно з'ясовані фактичні обставини справи щодо підстав для поновлення строку для прийняття спадщини, дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та інших учасників справи

У жовтні 2019 року Київська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В касаційній скарзі Київська міська рада зазначала клопотання про зупинення виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди дійшли помилкового висновку про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, матеріали справи доказів поважності пропуску також не містять. Крім того, звертає увагу на порушення судом першої інстанції процесуального законодавства в частині залучення доказів у справі на стадії розгляду справи по суті.

ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу Київської міської ради.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, витребувано матеріали цивільної справи, відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із свідоцтвом про смерть та випискою з актового запису про смерть від 22 травня 2017 року № 8344 приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 - рідний брат ОСОБА_1.

З листів Київської місцевої прокуратури № 3 та Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 11 травня 2017 року встановлено, що поховання тіла померлого ОСОБА_2 проведено за рахунок держави.

На день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 31 січня 2018 року № 434/01-16 П'ятої київської державної нотаріальної контори позивача ОСОБА_1 повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском шести місяців з дня відкриття спадщини та роз'яснено право звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона не знала про смерть її брата ОСОБА_2, у зв'язку з чим пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з довідкою від 02 листопада 2018 року № 794, виданою виконкомом Бзівської сільської ради Баришівського району Київської області, ОСОБА_1 у період з січня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до моменту смерті останньої.

Відповідно до довідки, виданої завідувачем Бзівського фельдшерсько-акушерського пункту від 02 листопада 2018 року, у період з 26 вересня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача - ОСОБА_3 перебувала вдома у лежачому стані та потребувала постійного догляду.

ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача ОСОБА_3 померла.

Нормативно-правове обґрунтування

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення позову та визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1 пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини від її брата ОСОБА_2, з поважних причин, адже у період спливу строку позивач займалася доглядом за своєю матір'ю ОСОБА_3, яка в силу похилого віку та стану здоров'я не мала можливості самостійно забезпечувати власні життєві потреби, та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Твердження заявника про те, що суд першої інстанції під час прийняття доказів порушив частину 8 статті 83 ЦПК України, спростовуються наявним у матеріалах справи клопотанням про встановлення додаткового строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи.

Доводи заявника про те, що незнання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки обставини пропуску позивачем такого строку пов'язані з об'єктивними та істотними труднощами на вчинення дій для прийняття спадщини.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх спростували. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року № 63566/00).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арушення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик