Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.10.2018 року у справі №335/3268/18

Постанова

Іменем України

06 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 335/3268/18

провадження № 61-46173св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасник справи:

заявник - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області у складі судді Онищенко Е. А. від 26 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

На обґрунтування поданої заяви зазначав, що 28 листопада 1998 року Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано його право власності на квартиру АДРЕСА_1. Проте, у листопаді 2013 року бюро технічної інвентаризації повідомило його про відсутність реєстрації за ним права власності на вказану квартиру. Указаний факт підтвердив і Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради.

Посилаючись на ознаки факту зникнення реєстрації на спірну квартиру, здійснену в 1998 році, ОСОБА_1 просив встановити факт недійсності проведеної ним реєстрації у 1998 році та зазначити, що визнаний судом факт недійсності реєстрації підлягає реєстрації в органі юстиції.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник в установлений в ухвалі суду від 21 травня 2018 року строк не усунув недоліків заяви.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.

Запоріжжя від 20 червня 2018 року визнано неподаною і повернуто заявнику.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи неподаною і повертаючи апеляційну скаргу, виходив із того, що заявник недоліки апеляційної скарги в установленого судом строку не усунув, судовий збір не сплатив.

Узагальнені доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду і передати справу для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник надав достатні докази на підтвердження свого скрутного майнового стану, які судом залишилися поза увагою.

Визнавши неподаною та повернувши заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, суд фактично перешкодив йому у доступі до правосуддя.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 335/3268/18 з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 356 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги.

Згідно з частиною 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення частиною 2 статті 357 ЦПК України.

За змістом частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у частини 1 статті 185 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені частини 3 статті 185 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

02 липня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2018 року, у якій, зокрема, порушував клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення, а апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме надання оригіналу квитанції про сплату судового збору в розмірі 352,40 грн.

20 липня 2018 року на адресу апеляційного суду Запорізької області надійшло клопотання ОСОБА_1, у якому заявник просив забезпечити сплату судового збору, зобов'язавши Ощадбанк перерахувати до державного казначейства кошти з його рахунку в розмірі судового збору - 352,40 грн та зобов'язати державне казначейство надати суду довідку про отримання коштів перерахованих з його рахунку в Ощадбанку.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 липня 2018 року зазначене клопотання відхилено та продовжено ОСОБА_1 строк протягом десяти днів з дня вручення для надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору в розмірі 352,40 грн.

06 серпня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з указаним клопотанням.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.

Запоріжжя від 20 червня 2018 року визнано неподаною і повернуто заявнику.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Разом із тим, необхідність сплати судових витрат не може визнаватися обмеженням права доступу до суду, оскільки, за змістом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Так, згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв'язку із цим суд повинен вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами, у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Апеляційний суд, встановивши, що заявник у передбачений законом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, указаних в ухвалі апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2018 року, зокрема, не сплатив судовий збір, правильно визнав його апеляційну скаргу неподаною та повернув її заявнику на підставі статей 185, 357 ЦПК України.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права апеляційним судом, який з дотриманням вимог процесуального закону визнав неподаною і повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Крім того, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (частина 7 статті 185 ЦПК України).

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун