Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №638/13608/16

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 638/13608/16-ц

провадження № 61-31427св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

представник прокуратури Харківської області - Мельничук Олена Анатоліївна,

представник Державної казначейської служби України - Пузіков Вячеслав Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника прокурора Харківської області та Державної казначейської служби України на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2017 року у складі судді Шишкіна О. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кругової С. С.,

Швецової Л. А., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадової особи.

Позовна заява мотивована тим, що 29 липня 2013 року він звернувся до прокуратури Дзержинського району м. Харкова із заявою про кримінальне правопорушення, вчинене слідчим Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Топорковим С. Є., однак заяву не було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2013 року прокуратуру Дзержинського району м. Харкова було зобов'язано зареєструвати зазначену заяву.

28 вересня 2013 року прокуратурою Дзержинського району м. Харковавинесено постанову про закриття кримінального провадження, яка була скасована ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2013 року.

Прокуратурою Харківської області вказану ухвалу, якою було зобов'язано прокурату зареєструвати його заяву про вчинене кримінальне правопорушення, не було виконано.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2015 року встановлено факт бездіяльності відповідача щодо невиконання попередньої ухвали суду.

11 листопада 2015 року його визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 42013220090000130.

Постановою прокуратури Харківської області від 30 листопада 2015 року закрито вказане кримінальне провадження.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2016 року вищевказану постанову скасовано як протиправну та зобов'язано прокуратуру Харківської області продовжити розслідування у кримінальному провадженні.

Вказаними діями органу досудового розслідування йому завдано моральну шкоду, яка виразилась, зокрема, у зменшенні авторитету правоохоронних органів, чим спричинено втрату відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у рахунок відшкодування моральної шкоди 522 тис. грн, завданої бездіяльністю посадової особи.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2017 року залучено Державну казначейську службу України в якості співвідповідача у вказаній цивільній справі.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_1, яка виразилась у його душевних стражданнях через тривале проведення досудового розслідування за його заявою про вчинення злочину, протиправні невизнання його потерпілим та закриття кримінального провадження є доведеним. Прокуратура Харківської області має нести відповідальність за указану неправомірну бездіяльність на загальних підставах.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року апеляційну скаргу прокуратури Харківської області відхилено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання працівниками прокуратури своїх службових обов'язків, які виразились в неодноразовому скасуванні судом постановлених ними процесуальних рішень, зокрема, при постановлені ухвал від 02 серпня 2013 року та від 15 вересня 2015 року, судами було достовірно встановлено факти бездіяльності органу досудового розслідування, а саме, невнесення інформації до ЄРДР та невиконання ухвали суду від 05 листопада 2013 року щодо відновлення досудового слідства, тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди є законним та обґрунтованим.

У касаційнихскаргах, поданих у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник прокурораХарківської області та Державна казначейська служба України,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просили скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Касаційна скарга заступника прокурора Харківської області мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що у вказаній справі не виникає право на відшкодування моральної шкоди, оскільки зазначені ОСОБА_1 підстави для її відшкодування необґрунтовані та не відповідають нормам закону. Також відсутні будь-які докази протиправності діянь працівників прокуратури Харківської області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013220090000130. Зазначав про те, що постановлення ухвал суду про скасування постанов про закриття кримінального провадження не свідчать про протиправність дій прокуратури. Крім того, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, дійшли помилкового висновку про доведеність факту неправомірної бездіяльності службових осіб прокуратури, заподіяння позивачу моральної шкоди та застосуванню до спірних правовідносин статей 1167, 1174 ЦК України.

Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння

ОСОБА_1 моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, тобто судами в повному обсязі не встановлені фактичні обставини у справі.

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області від ОСОБА_1, в якому він посилається на те, що оскаржувані судові рішення є законними, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що 29 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Дзержинського району м. Харкова із заявою про вчинення кримінального правопорушення слідчим Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській областіТопорковим С. Є., інформація до ЄРДР у встановлений законом термін внесена не була.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2013 року бездіяльність органу досудового розслідування була визнана незаконною та зобов'язано прокуратуру Харківської області внести інформацію до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.

На виконання вказаної ухвали суду 16 серпня 2013 року інформацію внесено до реєстру за № 42013220090000130 за фактом вчинення діяння, яке має ознаки злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України.

Постановою прокуратури Дзержинського району м. Харкова від 28 вересня

2013 року кримінальне провадження № 42013220090000130 від 16 серпня

2013 року за фактом службового підроблення слідчим слідчого відділу Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Топорковим С. Є. за частиною першою статті 367 КК України закрито, у зв'язку з відсутністю в діях слідчого ознак складу злочину, передбачених частиною першою статті 367 КК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2013 року вказану постанову прокуратури Дзержинського району м. Харкова від 28 вересня 2013 року скасовано.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня

2015 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Дзержинського району м. Харкова щодо нездійснення процесуальних дій по відновленню провадження у кримінальному провадженні № 42013220090000130 задоволено. Зобов'язано прокуратуру Дзержинського району м. Харкова негайно вирішити питання про продовження розслідування вказаного кримінального провадження відносно слідчого слідчого відділу Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Топоркова С. Є., порушеного за заявою ОСОБА_1

11 листопада 2015 року ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 42013220090000130.

Постановою прокуратури Харківської області від 30 листопада 2015 року вказане кримінальне провадження закрито.

Ухвалою Червонозаводськогорайонного суду м. Харкова від 11 серпня 2016 року постанову прокуратури Харківської області від 30 листопада 2015 року скасовано як протиправну та зобов'язано відповідача продовжити розслідування у кримінальному провадженні.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2013 року та ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 серпня

2016 року визнано ухвали про закриття кримінального провадження протиправними.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня

1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з частинами другою та третьою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі та гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами(статті 1173, 1174 ЦК України).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК зроблено Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року

№ 6-440цс16.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходили із того, що внаслідок неналежного виконання працівниками прокуратури своїх службових обов'язків, які виразились в неодноразовому скасуванні судом постановлених ними процесуальних рішень, зокрема, при постановлені ухвал від 02 серпня 2013 року та від 15 вересня

2015 року судами було достовірно встановлено факти бездіяльності органу досудового розслідування, а саме: невнесення інформації до ЄРДР та невиконання ухвали суду від 05 листопада 2013 року щодо відновлення досудового слідства, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Встановивши факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок неправомірних дій посадових осіб органів прокуратури, з урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач унаслідок бездіяльності органів прокуратури, вимог розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що сума у розмірі 5 тис. грн є достатньою для відшкодування завданої моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Доводи касаційних скарг про те, що у вказаній справі не виникає право на відшкодування моральної шкоди, з посиланням на невідповідність зазначених ОСОБА_1 підстав для її відшкодування та недоведеність позовних вимог, є необґрунтованими,й такими, що спростовуються висновками судів і наведеними доказами про встановлену рішенням суду протиправну бездіяльність органів прокуратури, а тому обґрунтованими є висновки судів про наявність загальних підстав, передбачених статтями 1173 та 1174 ЦК України, для покладення на органи державної влади обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 такою бездіяльністю, у розмірі, правильно визначеному судами у межах заявлених позовних вимог, з урахуванням характеру її заподіяння та вимог розумності і справедливості.

При цьому, суди правильно виходили із того, що така шкода підлягає стягненнюна користь ОСОБА_1 з Державної казначейської служби України, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Інші доводи касаційних скарг висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника прокурора Харківської області та Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта