Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.12.2018 року у справі №348/528/17

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 348/528/17

провадження № 61-20651св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року у складі судді Мужика І. І. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської областівід 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Максюти І. О., Василишин Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Надвірнянське об'єднане УПФУ, Управління) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії, посилаючись на те, що з 15 червня 2012 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному УПФУта отримує пенсію за віком як багатодітна мати. Законом України від 28 грудня 2014 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» визначено, що у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року особам, на яких поширюється дія Закону України «Про державну службу» (крім інвалідів 1 та 2 груп, інвалідів війни 3 групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, не виплачуються.Під час проведення перевірки було виявлено, що з 11 травня 2015 року відповідач була прийнята на посаду землевпорядника Саджавської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (далі - Саджавська сільська рада). Таким чином, ОСОБА_1 не мала права на отримання пенсії в період з 11 травня 2015 року по 31 липня 2016 року і відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вона зобов'язана повернути надмірно отримані кошти. Враховуючи викладене, Надвірнянське об'єднане УПФУ просило стягнути з відповідача на свою користь надмірно виплачену пенсію у розмірі 21 976 грн 82 коп.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що тимчасові обмеження щодо виплати пенсії не застосовуються до відповідача, оскільки вона не була посадовою особою органу місцевого самоврядування. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо наявності рахункової помилки з його боку при нарахуванні пенсії ОСОБА_1, а також обставин, які б ставили під сумнів добросовісність відповідача, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської областівід 23 травня 2017 року апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного УПФУ відхилено. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

У червні 2017 року Надвірнянське об'єднане УПФУ подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської областівід 23 травня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга Надвірнянського об'єднаного УПФУ мотивована тим, що оскільки під час роботи у сільській раді на посаді землевпорядника відповідач, будучи посадовою особою місцевого самоврядування, отримувала пенсію, то їй надмірно були виплачені грошові кошти в розмірі 21 976 грн 82 коп., які підлягають поверненню як безпідставно набуте майно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 07 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 травня 2018 року справу № 348/528/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що з 15 червня 2012 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному УПФУ та отримує пенсію за віком як багатодітна мати.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» визначено, що у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року особам, на яких поширюється дія Закону України «Про державну службу» (крім інвалідів 1 та 2 груп, інвалідів війни 3 групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, не виплачуються.

Звертаючись до суду з цим позовом, Управління зазначало, що оскільки відповідач працювала в Саджавській сільській раді та виконувала роботу землевпорядника, тобто була посадовою особою органу місцевого самоврядування, то вона не мала права на отримання пенсії за віком як багатодітна мати.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Згідно з частиною першої вказаної статті не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення з правила, за яким майно не підлягає поверненню: по-перше, якщо виплата грошових сум є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Встановлено, що з 01 квітня 2015 році Надвірнянським об'єднаним УПФУ було припинено виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, оскільки вона працювала в Саджавській сільській раді на посаді спеціаліста-землевпорядника, яка відноситься до посад державної служби.

Рішенням 36-ї сесії Саджавської сільської ради від 10 травня 2015 року № 810/36/2015 внесено зміни у штатний розпис апарату виконавчого комітету цієї ради, зокрема посаду «спеціаліст-землевпорядник» скорочено і затверджено нову - «землевпорядник сільської ради».

Розпорядженням сільського голови Саджавської сільської ради від 11 травня 2015 року № 19 ОСОБА_1 було звільнено з посади спеціаліста-землевпорядника, а розпорядженням від 11 травня 2015 року № 20 - прийнято на посаду землевпорядника сільської ради.

Довідками Саджавської сільської ради від 17 жовтня 2016 року № 1664 та від 21 січня 2017 року № 02-07/64 підтверджується, що посада «землевпорядник сільської ради» не відноситься до посад державної служби.

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23 червня 2015 року № 382/І-1 ОСОБА_1 було відновлено виплату пенсії у зв'язку із призначення її на нову посаду та виплачено утриману пенсію за період з 12 травня по 30 червня 2015 року.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин позивачу було достеменно відомо про те, де відповідач працювала та яку посаду займала.

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься в рішеннях ЄСПЛ у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».

Врахувавши наведені вище норми права та обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що пенсія не підлягає поверненню, оскільки відсутні докази рахункової помилки з боку позивача чи зловживання або недобросовісність відповідача.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.А.Стрільчук Судді:С.О.Карпенко В.О.Кузнєцов О.В.Ступак Г.І.Усик