Історія справи

Постанова

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 442/2321/15-ц

провадження № 61-31210св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідачі: відділ державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України,

представник відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції - Литвиненко Наталія Володимирівна,

представник державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України - Чепак Аліна Олександрівна,

третя особа - ОСОБА_9,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року у складі судді Нагірної О. Б. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2015 року.

Указаним рішенням суду, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року, відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову про визнання недійсними прилюдних торгів та протоколу до них від 10 березня 2015 року № 59784.

Скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2015 року (справа

№ 442/2321/15-ц), зобов'язано зняти арешт з квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, відхилено та рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року залишено без змін.

Підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, зазначав рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 лютого 2016 року, яким скасовано заочне рішення суду від 31 травня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біорена» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, на підставі якого проводились оскаржувані прилюдні торги із продажу нерухомого майна (протокол від 10 березня 2015 року № 59784) та 19 лютого 2016 року ухвалою цього ж суду провадження у вказаній справі закрито.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року, заяву ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 червня 2015 року залишено без задоволення.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між указаними рішеннями відсутній матеріально-правовий зв'язок (преюдиційний зв'язок), оскільки провадження у справі про стягнення боргу має іншу матеріально-правову природу - сплату боргу, а рішення суду, яке є об'єктом перегляду за нововиявленими обставинами - прилюдні торги, хоча і були проведенні в межах процедури стягнення боргу, який на той момент не був погашений, не визнанні недійсними з питань дотримання проведення процедури. Обставини, на які посилається сторона заявника фактично виникли після розгляду обох справ, тобто такі обставини є новими, які не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

У травні 2017 рокуОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвали не відповідають засадам законності і обґрунтованості, постановлені з порушенням норм процесуального права та є помилковими.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України ця справа передана до Касаційного цивільного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Вказана норма передбачає чітко підстави для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами, зокрема: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» роз'яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина два статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій).

Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи.

Крім того, судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано залишив заяву ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, без задоволення та дійшов правильного висновку про те, що указана заявником обставина, а саме - рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 лютого 2016 року, яким скасовано заочне рішення цього ж суду, ухвалене 31 травня 2013 року та постановлена у подальшому ухвала Миколаївського районного суду від 19 лютого 2016 року, якою закрито провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, не є нововиявленою у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій). Обставини, на які посилається сторона заявника фактично виникли після розгляду обох справ, тобто такі обставини є новими, які не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська