Історія справи

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 712/11904/18

провадження № 61-6660св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач)

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2018 року у складі судді Мельник І. О. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживача, зобов`язання виплатити депозитні кошти та відсотки.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що що 12 червня 2012 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») було укладено договір № SAMDN27000726421898 про банківський строковий вклад (депозит) «Копілка» на 12 місяців. Згідно даного договору ОСОБА_1 внесла на депозит банку 25000,00 грн. на строк до 12 червня 2013 року. Підтвердженням внесення коштів є платіжне доручення від 12 червня 2012 року № 2144898568.

Згідно умов договору банк зобов`язаний після закінчення терміну дії договору повернути депозитні кошти з виплатою відсотків в розмірі 16 % річних.

Проте, порушуючи умови договору, ПАТ КБ «Приватбанк» після закінчення терміну дії договору, не виконав свої зобов`язання і не повернув ОСОБА_1 депозитні кошти з виплатою відсотків.

З урахуванням наведеного, позивач просила зобов`язати відповідача виплатити їй депозитні кошти в сумі 25 000,00 грн та 24 000,00 грн відсотків, а всього 49 000,00 грн за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Копілка» № SAMDN27000726421898 від 12 червня 2012 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2018 року провадження у даній справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач вже двічі зверталася до суду у 2015 році та 2018 році з приводу спору між тими самими сторонами (ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 ), про той самий предмет (договір банківського вкладу № SAMDN27000726421898 від 12 червня .2012 року), з тих самих підстав (стягнення банківського вкладу у розмірі 25 000,00 грн та нарахованих відсотків), а отже врахувавши той факт, що рішення з приводу зазначеного вище спору набрало законної сили, суд першої інстанції вважав за необхідне провадження у справі закрити.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2018 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 вже двічі зверталася до суду у 2015 році та 2018 році з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про те, що позовні вимоги у цій справі є тотожними вимогам майнового характеру, які були предметом розгляду у справі № 712/5467/15-ц за її позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення коштів. Заявник посилається на те, що позов у цій справі, поданий про зобов`язання банку вчинити певні дії, тобто цей спір є немайновим.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У травні 2019 року від АТ КБ «Приватбанк» на адресу Верховного Суду надійшов відзив, у якому останнє, посилаючись на дотримання норм процесуального права просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що заявлені позивачем вимоги вже були предметом судового розгляду за цими справами, рішення за якими набрало законної сили (ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року у справі № 712/5467/15-ц).

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 липня 2018 року у справі № 712/8465/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення депозитних коштів, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 186 ЦПК України, у зв`язку з наявністю рішення суду, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2018 року у справі № 712/8465/18 ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 липня 2018 року залишено без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом у цій справі просила зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» виплатити їй депозитні кошти за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Копілка» № НОМЕР_1 в сумі 25 000,00 грн та відсотки за їх користування в сумі 24 000,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що є таке, що набрало законної сили рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі також стосуються стягнення з відповідача на її користь грошових коштів за вкладом.

Зазначений висновок судів є помилковим та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до АТ КБ «Приватбанк» про зобов`язання здійснити виплати депозитних коштів в розмірі 25 000,00 грн та процентів за цим договором за період з 12 червня 2012 року до 12 червня 2018 року в розмірі 24 000,00 грн, а у справі № 715/5467/15-ц за її позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» позивач просила стягнути грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн та проценти за цим договором за період з 12 червня 2012 року до 12 червня 2015 року в сумі 12 000,00 грн.

Поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось те, що частина позовних вимог про стягнення процентів за період з 13 червня 2015 року до 12 червня 2018 року не було предметом розгляду у суді за іншими позовами.

Підстави та предмет позову у цивільній справі № 715/5467/15-ц та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав, тому висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі є помилковими.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Оскільки порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до постановлення незаконних судових рішень, вони відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2018 року та постановуАпеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов