Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.03.2018 року у справі №372/116/17

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 372/116/17

провадження № 61-6404св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семашко Дмитро Миколайович, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року у складі судді Висоцької Г. В. та рішення Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Лівінського С. В., Фінагєєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі - ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк») про захист прав споживачів шляхом стягнення банківського вкладу та процентів.

Позовна заява мотивована тим, що 28 травня 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (далі - ПАТ «Український професійний банк») укладено договір банківського вкладу відповідно до умов якого сума вкладу становила 129 360 грн, процентна ставка - 21 %, день повернення вкладу - 30 червня 2015 року.

Вказує, що на підставі рішення Національного банку України від 28 травня 2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 28 травня 2015 року № 107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному банку «Український професійний банк» та запроваджено строком на три місяці з 29 травня 2015 року до 28 серпня 2015 року, включно, тимчасову адміністрацію.

Зазначає, що на звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про повернення банківського вкладу, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб їй надіслано повідомлення про нікчемність правочинів банківського вкладу відповідно до статті 228 ЦК України, які вчинено виключно з метою штучного створення обов`язку Фонду гарантування щодо відшкодування коштів за рахунок державних коштів.

Позивач звернулася до Уповноваженої особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» з кредиторською вимогою, в якій просила визнати кредитором банку за депозитним рахунком та виплатити їй суму вкладу та відсотки за депозитним договором, однак відповідь від відповідача не отримала.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» 129 360 грн - сума вкладу та 27 165,60 грн - проценти за вкладом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що укладення договору банківського вкладу та проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім`я позивача, здійснено з метою створення обов`язку Фонду щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд здійснюватиме за рахунок державних коштів, а отже такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами, а відповідно порушують публічний порядок та є нікчемними.

Наведені представником позивача у позовній заяві та протягом судового розгляду обставини не знайшли свого підтвердження, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та недоведеними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач звернулася до суду 29 грудня 2016 року, а з 29 травня 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» Пантіну Л. О., тому обраний позивачем спосіб захисту шляхом стягнення з відповідача суми вкладу, нарахованих відсотків суперечить положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд першої інстанції положення закону не врахував, не звернув уваги на те, що Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення банку з ринку. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семашко Д. М.,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами укладено договір банківського вкладу, належним чином позивач внесла на рахунки відповідача кошти, тому сторони повинні виконувати його умови.

Суди безпідставно відмовили у задоволенні позову, чим порушили право позивача на судовий захист та стягнення коштів за депозитним договором.

Доводи інших учасників справи

У березні 2018 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк»подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судом апеляційної інстанції було з`ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а отже зроблений вірний висновок про необґрунтованість позовних вимог.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

10 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 травня 2015 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого банк прийняв від вкладника на рахунок грошові кошти у розмірі 129 360 грн у тимчасове строкове користування до 30 червня 2015 року (дата повернення вкладу) та зобов`язався сплачувати проценти за його користування в розмірі 21 % річних.

Відповідно до квитанції від 28 травня 2015 року на вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти у розмірі 129 360 грн.

Правлінням Національного банку України від 30 квітня 2015 року № 293/БТ прийнято постанову «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», відповідно до якої було встановлено ряд обмежень у здійсненні діяльності банку, запроваджено особливий режим контролю за його діяльністю та призначено куратора Національного банку України.

На підставі постанови правління Національного банку України від 28 травня 2015 року № 348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 107 від 28 травня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «УПБ», відповідно до якого з 29 травня 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці - з 29 травня 2015 року до 28 серпня 2015 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» Пантіну Л. О.

Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року № 562 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Український професійний банк».

28 серпня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 158, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Український професійний банк», призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» Пантіну Л. О. та делеговано їй всі повноваження ліквідатора строком на 1 рік - до 30 серпня 2016 року включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наказом від 29 травня 2015 року № 26/ТА створено комісію щодо виявлення фактів проведення операцій, які призвели до збільшення загальної гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За результатами перевірки оформлено протокол від 17 серпня 2015 року № 21, згідно з яким виявлено рахунки фізичних осіб, кошти на яких (в межах гарантованої суми) виникли шляхом фактичного перерахування з поточних і депозитних рахунків інших фізичних осіб та/або юридичних осіб (сума на яких перевищувала суму, яка відшкодовується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або не відшкодовується Фондом взагалі), внаслідок чого збільшилась гарантована сума відшкодування коштів фізичних осіб, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема виявлено рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

Під час перевірки встановлено, що операція за рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , здійснена 28 травня 2015 року (напередодні запровадження тимчасової адміністрації), тобто у період, коли діяла постанова Національного банку України від 30 квітня 2015 року № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», відповідно до якої в діяльності банку діяло обмеження не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Суди також встановили, що комісією з перевірки договорів (інших правочинів) було встановлено, що за рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , 28 травня 2015 року здійснена штучна касова операція з внесення готівкових коштів у розмірі 129 360 грн, (без фактичного внесення готівки), яка приховувала фактичне перерахування коштів з рахунку фізичної особи, відкритого у ПАТ «Український професійний банк» Грищенко П. Г., у якої станом на 28 травня 2015 року на депозитних рахунках в іноземній та національній валютах в ПАТ «Український професійний банк» обліковувались грошові кошти, сума яких значно перевищувала граничний розмір, що підлягав відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у разі ліквідації банку.

28 травня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були здійснені ряд операцій.

27 серпня 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» Пантіною Л. О. на адресу позивача направлено повідомлення про те, що правочини, в тому числі договір банківського вкладу від 28 травня 2015 року є нікчемним відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 ЦК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій), до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України (у вказаній редакції) визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини першої статті 17 КАС України (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції), передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій), передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції), також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

В частині першій статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Предметом спору у цій справі є стягнення з Фонду у зв`язку з ліквідацією ПАТ «Український професійний банк» 129 360 грн вкладу та 27 165,60 грн процентів за вкладом за договором банківського вкладу, укладеного позивачем з ПАТ «Український професійний банк», тобто стягнення коштів в межах гарантованої суми коштів за його вкладом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Верховний Суд вважає, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Отже, необґрунтованими є доводи судів щодо цивільно-правового характеру відносин між сторонами з приводу стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу. Разом з тим, слід зазначити, що визнання недійсним рішень уповноваженої особи Фонду про визнання договору нікчемним, не є предметом цього спору.

Враховуючи викладене, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, Верховний Суд щодо вимог, які поставлені до уповноваженої особи Фонду, звертає увагу на таке.

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності.

Отже, у цивільному процесі уповноважена особа Фонду є неналежним відповідачем у справах як за позовом до Фонду, працівником якого є ця особа, так і за позовом до банку, від імені якого в межах повноважень Фонду вона діє.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 591/1272/18, від 28 листопада 2018 року у справі № 383/2/17, від 06 червня 2018 року № 727/8505/15-ц.

Суди першої й апеляційної інстанцій розглянули справу у порядку цивільного судочинства помилково, неправильно визначили юрисдикційність спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 рокупідлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семашко Дмитро Миколайович, задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 рокускасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» про захист прав споживачів шляхом стягнення банківського вкладу та процентів - закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська