Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.04.2023 року у справі №464/917/20
Постанова КЦС ВП від 12.04.2023 року у справі №464/917/20

Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 464/917/20

провадження № 61-5027св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Теслюка Д. Ю., та постанову Львівського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (далі - АТ «СК «ІНГО»), в якому просив стягнути на його користь недоплачене страхове відшкодування у розмірі 888 790,26 грн.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 13 листопада 2017 року між ним як страхувальником та АТ «СК «ІНГО Україна» як страховиком укладений договір № 640559358.17 добровільного страхування засобів наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Mercedes-Benz GLE 320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

11 лютого 2018 року близько 15:40 год у м. Львові на вул. Виговського, 69 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), унаслідок якої було пошкоджено застрахований автомобіль. Він звернувся до відповідача із письмовим повідомленням про страхову подію, а 22 лютого 2018 року із заявою про виплату страхового відшкодування.

06 квітня 2018 рокі від АТ «СК «ІНГО Україна» він отримав відповідь, у якій його повідомлено про те, що згідно з висновком експертного дослідження від 09 березня 2018 року № 86, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 1 203 750,29 грн і, враховуючи умови пункту 10.2.4 договору страхування, автомобіль вважається таким, що повністю знищений, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує 75 % страхової суми, яка складає 1 600 000,00 грн. Таким чином, розмір страхового відшкодування становив 337 596,00 грн, з розрахунку: 1 600 000,00 грн (страхова сума) - 0 грн (франшиза) - 1 183 500,00 грн (вартість залишків, визначених на підставі торгів Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудатекс Україна» (далі - ТОВ «Аудатекс Україна»)) - 78 904,00 грн (знос за період дії договору страхування). Вказана сума страхового відшкодування була відшкодована позивачу.

Разом з тим, він не погодився із сумою страхового відшкодування з огляду на таке. Позивач стверджував, що з невідомих причин та без будь-якого погодження із страхувальником, страховик визначив вартість залишків пошкодженого транспортного засобу на підставі інтернет-торгів, а не на підставі товарознавчої експертизи. Більше того, в зобов`язуючій для нього пропозиції від ТОВ «Аудатекс України» зазначено, що для гарантії послуги необхідно, щоб на момент продажу стан об`єкту відповідав опису експерта, наданому на Платформу, однак невідомо яким експертом надавався опис на Платформу та чи відповідав він реальному стану об`єкта. Окрім цього, покупець має зобов`язання за ціновою пропозицією тільки до 28 березня 2018 року, натомість він отримав копію такої пропозиції лише 06 квітня 2018 року, що позбавило його можливості скористатись такою. Визначаючи вартість відновлювального ремонту автомобіля на підставі товарознавчої експертизи, відповідач повинен був визначити також і вартість автомобіля у пошкодженому стані. Згідно із висновком експерта № 281 судової автотоварознавчої експертизи від 31 жовтня 2019 року, ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у пошкодженому стані у цінах, станом на дату ДТП (11 лютого 2018 року) становив 294 709,74 грн. Позивач вважав, що визнання автомобіля загиблим та визначення його вартості у пошкодженому стані за методом, що використав відповідач, є невірним та таким, що суперечить умовам договору страхування і такі дії є спрямованими на зменшення розміру страхової виплати. Позивач вважав, що сума недоплаченого страхового відшкодування повинна складати 888 790,26 грн, з розрахунку: 1 600 000 грн (страхова сума) - 0 грн (франшиза) - 294 709,74 грн (вартість автомобіля у пошкодженому стані) - 78 904,00 грн (знос за період дії договору страхування) - 337 596,00 грн (виплачена сума відповідачем).

17 грудня 2020 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Мелеха Д. О. про зменшення позовних вимог, просить стягнути із відповідача на користь позивача недоплачене страхове відшкодування у розмірі 770 635,64 грн та судові витрати.

Представник позивача обґрунтовує таку заяву тим, що згідно із висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 08 грудня 2020 року № 4447, ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 11 лютого 2018 року, після його пошкодження у ДТП (у пошкодженому стані) становить 412 864,36 грн. Отже, розмір недоплаченого страхового відшкодування становить 770 635,64 грн, з розрахунку: 1 600 000 грн (страхова сума) - 0 грн (франшиза) - 412 864,36 грн (вартість автомобіля у пошкодженому стані) - 78 904 грн (знос за період дії договору страхування) - 337 596 грн (виплачена сума відповідачем).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто із АТ «СК «ІНГО» на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування у розмірі 770 635,64 грн.

Стягнуто із АТ «СК «ІНГО» у дохід держави 7 706,36 грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 травня 2022 року апеляційну скаргу АТ «СК «ІНГО» залишено без задоволення, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2021 року залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що на замовлення АТ «СК «ІНГО» проведено експертне дослідження згідно з висновком якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 1 203 750,29 грн, а відтак розрахунок страхового відшкодування проведено таким чином: 1 600 000 грн (страхова сума) - 0 грн (франшиза) - 1 183 500 грн (вартість залишків, визначених на підставі торгів ТОВ «Аудатекс Україна») - 78 904 грн (знос за період дії договору страхування).

При цьому вказав, що сума вартості залишків у розмірі 1 183 500,00 грн, визначених на підставі торгів ТОВ «Аудатекс Україна», позивачем не визнається.

Оскільки пунктом 10.2.4 договору передбачено альтернативний спосіб визначення дійсної ринкової вартості залишків пошкодженого транспортного засобу (на підставі торгів інтернет-аукціонів або за результатами товарознавчої експертизи), суд першої інстанції дійшов висновку про визначення такої вартості за результатами товарознавчої експертизи, яка була призначена судом за клопотанням представника відповідача АТ «СК «ІНГО».

Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи від 08 грудня 2020 року, виконаної судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 320» станом на 11 лютого 2018 року до моменту його пошкодження у ДТП, становила 1 747 599,54 грн; вартість відновлювального ремонту внаслідок його пошкодження у ДТП 11 лютого 2018 року -1 209 076,45 грн; ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 11 лютого 2018 року, після його пошкодження у ДТП (у пошкодженому стані), - 412 864,36 грн.

Тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що сума страхового відшкодування повинна становити 770 635,64 грн, з розрахунку: 1 600 000 грн (страхова сума) - 0 грн (франшиза) - 412 864,36 грн (вартість автомобіля в пошкодженому стані згідно із висновком експерта від 08 грудня 2020 року ) - 78 904 гр (знос за період дії договору страхування) - 337 596 грн (виплачена сума відповідачем) відповідно до положень пункту 10.2.4 договору страхування.

Встановивши, що у цьому випадку має місце стягнення страхового відшкодування у зв`язку із повною загибеллю транспортного засобу, а не з приводу страхового відшкодування з ремонту транспортного засобу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що вирахування суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) не підлягає застосуванню та суперечить умовам договору страхування.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що питання передачі відповідачу складових частин, деталей чи обладнання, щодо заміни яких виплачується таке відшкодування, вирішенню не підлягає, оскільки передача залишків транспортного засобу при повній його загибелі страховику не передбачена ні договором страхування, ні правилами добровільного страхування наземного транспорту (АВТОКАСКО) АТ «СК «ІНГО».

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що сума, яка підлягає до виплати, визначається на розсуд страховика одним із способів, передбачених пунктом 10.2.4. договору страхування, суд апеляційної інстанції їх спростував, вказавши, що цей пункт не містить інформації, що саме страховик визначає розмір страхового відшкодування, яке підлягає до виплати у випадку повної загибелі застрахованого транспортного засобу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року АТ «СК «ІНГО» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову

у задоволенні позову.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

09 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Сихівського районного суду м. Львова.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, внаслідок чого ухвалити незаконні судові рішення.

Заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вказує, що положенням абз. 1 підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 ПК України щодо об`єктів оподаткування операцій з надання послуг із страхування не є об`єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування.

Згідно статті 990 ЦК України, частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника і страхового акта.

Заявник вказує, що сторони, під час укладення договору страхування, дійшли згоди про те, що відшкодування має виплачуватися на рахунок СТО. Однак у подальшому встановлено, що у цьому випадку має місце конструктивна загибель транспортного засобу згідно з пунктом 10.2.4 договору страхування, що виключає можливість проведення страхової виплати на рахунок СТО.

Отже, заявник робить висновок про те, що будь-яка страхова виплата, здійснена шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, як і будь-які інші стягнення грошових коштів на його користь, можливі виключно за вирахуванням суми податку на додану вартість, обчислену згідно з чинним законодавством України.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/9396/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц (провадження № 61-18781св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 200/6084/14-ц (провадження № 61-7194св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 212/2534/16-ц (провадження № 61-30045св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 808/1120/17 (провадження № К/9901/38393/18).

Посилаючись на положення статей 526 625 628 629 ЦК України, статтю 6 Закону України «Про страхування», пункт 11.2.12 Правил страхування, пункт 8.3.6 договору страхування, заявник вказує на обов`язок страхувальника передати у власність відповідача складові частини, деталі чи обладнання щодо заміни яких була здійснена страхова виплата у розмірі 337 596,00 грн. Однак, отримавши страхову виплату страхувальник таких дій не вчинив, на що заявник неодноразово звертав увагу суду, однак безрезультатно. Натомість суд помилково вказав, що передача таких залишків не передбачена ні законом, ні умовами договору страхування.

Заявник вказує, що суд неправильно тлумачить положення пункту 10.2.4 договору страхування та вважає, що розмір страхового відшкодування, яке підлягає до виплати страхувальнику внаслідок конструктивної загибелі транспортного засобу, визначається на розсуд страховика одним із способів, передбачених пунктом 10.2.4 договору страхування, що і було зроблено страховиком.

Крім того, посилаючись на положення статей 9, 25 Закону України «Про страхування», пункт 12.1.9 договору страхування, заявник вказує, що підставами для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є пункт 7 договору страхування. Оскільки ОСОБА_1 отримав посвідчення водія 03 липня 2008 року , то стаж водіння 10 років у нього з`явиться 04 липня 2018 року , то на момент настання ДТП ОСОБА_1 не мав стажу водіння 10 років. Отже, подія, яка мала місце 11 лютого 2018 року, не визнається страховим випадком на підставі пункту 7.1.14 договору страхування, а всі вимоги з приводу оплати вартості відновлювального ремонту транспортного засобу не підлягають до задоволення на підставі пункту 7.4.4 договору страхування. Заявник вважає, що позивач не довів у визначеному законом порядку порушене право, за захистом якого він звернувся до суду.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 листопада 2017 року між ОСОБА_1 як страхувальником та АТ «СК «ІНГО» як страховиком укладений договір № 640559358.17 добровільного страхування засобів наземного транспорту (Автокаско), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Mercedes-Benz GLE 320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

11 лютого 2018 року близько 15:40 год у м. Львові на вул. Виговського, 69 відбулася ДТП, унаслідок якої пошкоджено застрахований автомобіль, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовим повідомленням про страхову подію, а 22 лютого 2018 року із заявою про виплату страхового відшкодування.

АТ «СК» ІНГО» визнало ДТП, яка мала місце 11 лютого 2018 року, страховим випадком, тому визначено та виплачено позивачу розмір страхового відшкодування - 337 596 грн на підставі пункту 10.2.4 договору страхування.

На замовлення АТ «СК «ІНГО» проведено експертне дослідження, згідно з висновком якого від 09 березня 2018 року № 89, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 1 203 750,29 грн, тому розрахунок страхового відшкодування проведено таким чином: 1 600 000 грн (страхова сума) - 0 грн (франшиза) - 1 183 500 грн (вартість залишків, визначених на підставі торгів ТОВ «Аудатекс Україна») - 78 904 грн (знос за період дії договору страхування).

Вищевказана сума вартості залишків у розмірі 1 183 500 грн, визначених на підставі торгів ТОВ «Аудатекс Україна», стороною позивача не визнається.

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 17 червня 2020 року задоволено клопотання АТ «СК «ІНГО», призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи від 08 грудня 2020 року № 4447, виконаної судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз:

- ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 11 лютого 2018 року до моменту його пошкодження у ДТП, становила 1 747 599,54 грн;

- вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля, внаслідок його пошкодження у ДТП 11 лютого 2018 року, становила 1 209 076,45 грн;

- ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 11 лютого 2018 року, після його пошкодження у ДТП (у пошкодженому стані), становила 412 864,36 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам закону відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Між сторонами виник спір щодо розміру страхового відшкодування за договором добровільного страхування.

Статтею 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (Статтею 6 Закону України «Про страхування»).

Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

У разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розділом 2 «Страхування засобу наземного транспорту (АВТОКАСКО)» договору добровільного страхування від 13 листопада 2017 року наземного транспорту, одним із страхових ризиків зазначена ДТП.

На випадок пошкодження транспортний засіб застрахований на умовах - «Спеціалізована СТО» відповідно до умов пункту 10.2.3 договору страхування.

Виплати страхового відшкодування здійснюються без вирахування зносу на деталі та вузли, що підлягають заміні в ході відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням вимог пункту 10.2.5 договору страхування.

Умови здійснення страхової виплати за КАСКО визначені пунктом 10.2 договору страхування.

Пунктом 10.2.1.2 договору страхування визначено, що відшкодування передбачених договором страхування витрат страхувальника, пов`язаних зі страховим випадком здійснюється страховиком страхувальнику /вигодонабувачу, якщо виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі акта автотоварознавчого дослідження/експертизи чи рахунків СТО, при цьому сума ПДВ не відшкодовується, якщо виплата здійснена безпосередньо страхувальнику-фізичній особі або вигодонабувачу готівкою або на банківський рахунок. Сума ПДВ відшкодовується страхувальнику або вигодонабувачу після надання страховику відремонтованого транспортного засобу та платіжно-касових документів з ремонту транспортного засобу, які підтверджують факт сплати ПДВ.

Відшкодування передбачених договором страхування витрат страхувальника, пов`язаних зі страховим випадком здійснюється страховиком організаціям і підприємствам, що приймають участь у ремонті транспортного засобу, організації та здійсненні евакуації транспортного засобу з місця страхового випадку, товарознавчій або експертній оцінці збитку тощо, при цьому сума ПДВ не відшкодовується, якщо така організація чи підприємство не є платником ПДВ (пункт 10.2.1.3 договору страхування).

Пунктом 10.2.2 договору страхування визначено, що страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми за вирахуванням розміру встановленої договором страхування франшизи, пропорційно відношенню страхової суми, визначеної договором на дату події, до дійсної вартості транспортного засобу у випадку, якщо різниця між дійсною вартістю та страховою сумою становить більше ніж 20 %; при частковому пошкодженні транспортного засобу - в сумі, що не перевищує вартість відновлювального ремонту.

Розмір страхового відшкодування при пошкодженні транспортного засобу визначається страховиком на підставі документів, що підтверджують розмір збитків (розрахунок СТО, калькуляція СТО чи страховка, висновок спеціаліста-автознавця) за вирахуванням встановленої пунктом 2 договору страхування франшизи за відповідним ризиком, але не більше страхової суми. При цьому розмір збитків та умови виплати визначаються з урахуванням наведених нижче і зазначених у пункті 2 договорі страхування умов (пункт 10.2.3 договору страхування).

Згідно із пунктом 10.2.4 договору страхування при повній загибелі (конструктивній чи фактичній) страхове відшкодування сплачується в межах страхової суми з вирахуванням зносу за період дії даного договору страхування (згідно розділу 16 Правил), франшизи та дійсної ринкової вартості залишків пошкодженого транспортного засобу. Дійсна ринкова вартість залишків пошкодженого транспортного засобу визначається на підставі торгів інтернет-аукціонів або за результатами товарознавчої експертизи. Під повною загибеллю розуміють випадки, коли вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає більше 75 % страхової суми.

Страхове відшкодування при повній загибелі (конструктивній чи фактичній) транспортного засобу або втраті транспортного засобу внаслідок незаконного заволодіння виплачується в межах страхової суми, але не більше його дійсної ринкової вартості на момент страхового випадку (пункт 10.2.8 договору страхування).

Суд першої інстанції встановив, що вартість відновлювальних робіт транспортного засобу позивача у процентному співвідношенні складає 75,57% страхової суми, отже, у цьому випадку мало місце повної загибелі транспортного засобу.

Оцінивши належним чином висновок судової автотоварознавчої експертизи, проведеної на замовлення відповідача, та наданий позивачем розрахунок страхового відшкодування, складений відповідно до вимог наведеного вище пункту 10.2.4 договору страхування, укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення із відповідача страхового відшкодування у розмірі 770 635,64 грн, вирахуваного з розрахунку 1 600 000 грн (страхова сума) - 0 грн (франшиза) - 412 864,36 грн (вартість автомобіля у пошкодженому стані згідно із висновком експерта №4447 від 08.12.2020 ) - 78 904 грн (знос за період дії договору страхування) - 337 596 грн (виплачена сума відповідачем).

Доводи касаційної скарги про те, що розмір страхового відшкодування, яке підлягає до виплати страхувальнику внаслідок конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу, визначається на розсуд страховика одним із способів, передбачених пунктом 10.2.4 договору страхування, є безпідставними та спростовуються змістом укладеного між сторонами договору страхування, яким не визначено право страховика самостійно обирати спосіб визначення дійсної ринкової вартості залишків пошкоджень транспортного засобу.

Підписавши договір добровільного страхування наземного транспорту від 13 листопада 2017 року, сторони засвідчили свою згоду та прийняли умов, які у ньому закріплені.

Присилання заявника на існування підстав для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, передбачених пунктом 7 договору страхування (відсутній десятирічний водійський стаж особи, допущеної до керування застрахованим транспортним засобом), колегія суддів не бере до уваги, оскільки ці доводи відповідача викладені ним лише у касаційній скарзі, АТ «СК «ІНГО» не обґрунтовувало цими доводами ні відзив на позов, ні апеляційну скаргу, ці обставини не досліджувались судами першої та апеляційної інстанції, а суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Посилання представника АТ «СК «ІНГО» як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/9396/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц (провадження № 61-18781св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 200/6084/14-ц (провадження № 61-7194св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 212/2534/16-ц (провадження № 61-30045св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 808/1120/17 (провадження № К/9901/38393/18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Так у справах № 910/9396/17, № 523/5890/15-ц, № 200/6084/14-ц правовідносини, що виникли між сторонами урегульовані положенням статті 7 Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», натомість правовідносини, що склалися між сторонами у справі, яка є предметом касаційного перегляду, врегульовані статтею 6 Закону України «Про страхування».

У справі № 808/1120/17 ТОВ «СК «Кредо» оскаржило розпорядження Нацкомфінпослуг щодо висновків про допущення страховою компанією порушень вимог пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у частині перерахування страхового відшкодування без урахування податку на додану вартість фізичній особі-підприємцю, який займався відновлювальними роботи з ремонту автомобіля. Натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, предметом спору є розмір страхового відшкодування, перерахованого безпосередньо вигодонабувачу.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи, зокрема щодо виплати будь-якого страхового відшкодування з обов`язковим вирахуванням ПДВ, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Доводи касаційної скарги про необхідність вирішення судом питання передачі у власність заявнику складових частин, деталей чи обладнання, щодо заміни яких була здійснена страхова виплата, є слушними і в цій частині висновки судів є помилковими, так як це передбачено пунктом 8.3.6 договору страхування, згідно з яким страхувальник зобов`язаний передати пошкоджене майно АТ «СК «ІНГО».

Разом з тим, це не впливає на правильне вирішення спору і не може бути підставою для скасування правильного по суті і законного рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Між сторонами склалися договірні правовідносини щодо передачі пошкодженого майна і в рамках договірного права страховик не позбавлений права звернутися з відповідними вимогами до суду.

Отже, суди попередніх інстанцій виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець