Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.03.2020 року у справі №441/366/16

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 441/366/16

провадження № 61-27835св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач - Суховільська сільська рада Городоцького району Львівської області,

позивачі за зустрічним позовом - ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2007 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області та просила визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на домоволодіння, розташоване на АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_7

ОСОБА_6 у серпні 1998 року склав заповіт на випадок своєї смерті, яким заповів все належне йому рухоме та нерухоме майно на її користь.

На день смерті її батька йому належало будинковолодіння в АДРЕСА_1 та указане майно є спадковим, проте за відсутності правовстановлюючих документів нотаріус не видав їй свідоцтво про право на спадщину.

У травні 2016 року із зустрічним позовом звернулися ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області про визнання права власності на 1/2 частку спірного будинковолодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мав би право на спадщину після смерті матері ОСОБА_7 .

Зустрічний позов мотивований тим, що будинковолодіння на АДРЕСА_1 належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є відповідно їх дідусем та бабусею. Оскільки їх батько ОСОБА_8 був сином ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , помер до смерті останніх, то вони як його неповнолітні діти на той час, мають право на частку в спадщині після смерті ОСОБА_7 .

Короткий зміст попередніх судових рішень

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 06 листопада 2007 року визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, що посвідчений 26 серпня 1998 року секретарем Суховільської сільської ради від імені ОСОБА_6 , право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_6 належав на праві власності будинок АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після його смерті, а інші спадкоємці на спадкове майно не претендують.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_9 , подану в інтересах ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , відхилено, рішення Городоцького районного суду Львівської області від 06 листопада 2007 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 17 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , задоволено частково, рішення Городоцького районного суду Львівської області від 06 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, колегією Вищого спеціалізованого суду України зазначено, що для правильного вирішення спору, зокрема для визначення спадкового майна, яке охоплене заповітом, судам необхідно з`ясувати: ким та коли побудовано спірне нерухоме майно - будинковолодіння АДРЕСА_1 ; чи було це майно особистою власністю заповідача або спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; чи було завершеним будівництво спірного будинковолодіння та чи виконано вимоги щодо введення в експлуатацію та державної реєстрації права власності на указане майно.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 09 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинковолодіння АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_6 та право власності на 1/3 частку будинковолодіння АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_7 .

У задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку (або по 1/12 за кожним) за законом після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та мав право на 1/6 частку будинковолодіння АДРЕСА_1 , належну його матері ОСОБА_7 , в решті зустрічного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок був побудований у 1960 році, що підтверджується копією погосподарської книги 2006-2010 років. Записи в технічному паспорті про те, що будинок був побудований до 1939 року не підтверджені належними доказами, вказана обставина спростована довідкою Суховільської сільської ради про те, що забудовником житлового будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_6 , а тому спірний будинок є спільним сумісним майном ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_1 має право на 1/2 частку спірного будинку на підставі заповіту після смерті батька ОСОБА_6 та на 1/3 -- після смерті матері ОСОБА_7 (що складається з успадкованої нею 1/6 частини будинку після смерті матері та 1/6 частини будинку, яку успадкував після смерті ОСОБА_7 її брат ОСОБА_10 та відмовився від частки у спадщині на її користь).

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають право на спадкування 1/6 частки спірного будинку (кожному по 1/12 частки), яка б належала їх батьку ОСОБА_8 після смерті матері ОСОБА_7 .

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2017 року визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на будинковолодіння АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено за недоведеністю.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що записи у погосподарських книгах за за 1954 рік про те, що спадкодавцям належало 1/2 частини спірного будинку є неповними, у них не зазначено, хто є співвласником другої частини житлового будинку, відтак вони не приймаються судом до уваги.

ОСОБА_6 був єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 та при житті склав заповіт, у якому все належне йому майно, в тому числі житловий будинок, заповів своїй дочці ОСОБА_1 . Відтак, недоведеними є вимоги за зустрічним позовом, тому у його задоволенні слід відмовити.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права, просили скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2017 року та залишити в силі рішення Городоцького районного суду Львівської області від 09 грудня 2016 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначали, що визнаючи за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_6 за відсутності правовстановлюючих документів, суд фактично встановив право власності померлого ОСОБА_6 на вказане будинковолодіння.

Матеріали справи свідчать, що спірне будинковолодіння належало саме ОСОБА_7 , а не ОСОБА_6 , що унеможливлює успадкування ОСОБА_1 спірного будинку за померлим батьком.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2013 року встановлено коло спадкоємців ОСОБА_7 , а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та її онуки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Від представника позивача ОСОБА_11 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2017 року підлягає скасуванню, а рішення Городоцького районного суду Львівської області від 09 грудня 2016 року - залишенню в силі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 листопада 1951 року та проживали у АДРЕСА_1 . За час спільного проживання у шлюбі у них народилося семеро дітей.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 .

Станом на час смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 їх син ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_6 26 серпня 1998 року склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів належний йому на праві особистої власності житловий будинок з надвірними спорудами, присадибну земельну ділянку, а також все рухоме і нерухоме майно на користь доньки ОСОБА_1 . Заповіт був посвідчений секретарем Суховільської сільської ради, не змінювався та не скасовувався.

Згідно погосподарських книг за 2001 - 2005 роки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спільно проживали та володіли спірним будинковолодінням АДРЕСА_1 .

Відповідно до погосподарської книги за 2006-2010 роки спірний будинок був побудований у 1960 році, тобто у період перебування спадкодавців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що спірний будинок станом на 2005 рік добудований та його будівництвом займалися разом її батьки - ОСОБА_6 . Та ОСОБА_7 .

Встановлено, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_7 та на момент відкриття спадщини з нею постійно проживали ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , однак ОСОБА_10 відмовився від своєї частки у спадковому майні на користь ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є спадкоємцями ОСОБА_7 за правом представлення після смерті їх батька ОСОБА_8 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (частина перша статті 1218 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті . У разі, зокрема, неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За положеннями статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно з частиною першою статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (частина перша статті 1273 ЦК України).

Встановивши, що спірне будинковолодіння було побудовано спадкодавцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у період перебування у шлюбі, відтак воно є спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за ОСОБА_1 підлягає визнанню право власності на 1/2 частину спірного будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 та 1/3 частину будинку в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 (оскільки ОСОБА_10 відмовився прийняття спадщини після смерті батька на її користь), а за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - право власності на 1/6 частину спірного будинку в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті їх батька ОСОБА_8 (по 1/12 частині за кожним).

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі суд першої інстанції не порушив норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального закону, рішення суду є законною і обґрунтованою.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2017 року і залишає в силі рішення Городоцького районного суду Львівської області від 09 грудня 2016 року.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2017 року скасувати, залишити в силі рішення Городоцького районного суду Львівської області від 09 грудня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов СуддіВ. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов