Історія справи

Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 753/8697/19

провадження № 61-3594св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Комунальне підприємство Київської обласної ради «Готово»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «КК Пріоритет»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 , яка подана представником ОСОБА_6 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року у складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» (далі - КП Київської обласної ради «Готово»), ОСОБА_5 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КК Пріоритет» (далі - ТОВ «КК Пріоритет»), в якому просили визнати протиправними дії державного реєстратора філії КП Київської обласної ради «Готово» Петришина В. М. про прийняття рішення про державну реєстрацію права власності від 10 липня 2017 року об`єкту нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62,2 кв.м, за ОСОБА_5 та скасувати рішення державного реєстратора філії КП Київської обласної ради «Готово» Петришина В. М. про державну реєстрацію права власності від 10 липня 2017 року за ОСОБА_5 вказаного об`єкту нерухомого майна.

У жовтні 2019 року позивачі подали до суду заяву про зміну предмета позову, в якому виклали позовні вимоги в іншій редакції та просили: скасувати запис № 213233281, який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,2 кв.м, за ОСОБА_5 ; зобов`язати ОСОБА_5 привести квартиру АДРЕСА_1 до попереднього стану відповідно до технічного паспорту Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та поверхового плану приміщень ІІ поверху з інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу добудованих приміщень за рахунок власних коштів.

06 листопада 2019 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до прийняття судом рішення у даній справі.

В обгрунтування заяви посилалась на те, що ОСОБА_5 , як власник квартири АДРЕСА_1 , площа якої складала 51,7 кв.м, здійснила незаконну реконструкцію квартири (реконструкція проведена без виданого і затвердженого дозволу на виконання будівельних робіт та без погодженої і затвердженої проектної документації). Внаслідок незаконної реконструкції, загальна площа зазначеної квартири збільшилась з 51,7 кв.м до 62,2 кв.м, що відбулось шляхом добудови додаткових приміщень на даху. Крім того, заявник зазначала, що державним реєстратором було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на квартиру площею 62,2 кв.м з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Незаконна реконструкція та подальші дії призвели до негативних наслідків, а саме: протікання перекриття над нежитловими приміщеннями позивачів; збільшення навантаження на залізобетонне перекриття; втрати гідро- та теплоізоляційних властивостей даху; порушення системи водовідведення даху; порушення цілісності покрівельного килиму в місцях влаштування примикань до надбудованих приміщень (тераси); погіршення санітарно-гігієнічних умов в експлуатації приміщень позивачів, внаслідок збільшення вологості конструкцій.

Вважала, що незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити й унеможливити виконання рішення суду, оскільки можуть змінитися обставини справи (технічні показники нерухомого майна та особа власника майна), що призведе до додаткових зусиль для поновлення порушених прав позивачів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1297010380000), до набрання рішенням суду законної сили.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зміна відповідачем технічних показників належного їй об`єкта нерухомого майна чи відчуження квартири іншим особам може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Крім цього, суд зазначив, що обраний заявником спосіб є співмірним із заявленими вимогами та буде належним і достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду. При цьому, суд вказав, що застосована заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно квартири є тимчасовими заходами на час розгляду справи і не перешкоджає ОСОБА_5 у реалізації права володіння і користування квартирою.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У лютому 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_5 , яка подана представником ОСОБА_6 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахували доводи заявника та не надали оцінку поданим нею доказам.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2020 року від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивачі просять касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року - без змін, посилаючись на їх законність та обгрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/8697/19 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є співвласниками нежитлового приміщення № 310 , розташованого на першому поверсі у буд. АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_5 є власником квартири № 305 , розташованої поверхом вище. Між сторонами у справі існує спір з приводу зведення відповідачем на даху належних позивачеві нежитлових приміщень металевої конструкції.

За міркуванням позивачів, неправомірні дії відповідача призвели та призводять до пошкодження даху, накопичення вологи, яка потрапляє в їх приміщення, та робить неможливим ремонт даху, що створює перешкоди у користуванні майном. ОСОБА_5 після самовільної реконструкції (прибудови лоджії) власної квартири вчиняла дії, які у подальшому призводили до незаконного та безпідставного внесення відомостей відносно зазначеної квартири до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Подальші такі зміни можуть призвести до відповідних негативних наслідків.

Предметом заявлених позовних вимог у даній справі є скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру та зобов`язання вчинити дії щодо знесення самочинного будівництва та приведення квартири до попереднього стану, визначеного проектною та технічною документацією.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3 (щодо забезпечення позову), 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, серед яких, зокрема є заборона вчиняти певні дії.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачами та відповідачами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених позовних вимог. Обраний вид та спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами та є належним і достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту. Судами забезпечено збалансованість інтересів сторін.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку про забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів порушення відповідачами прав позивачів чи псування їхнього майна не можуть касаційним судом прийматись до уваги, оскільки стосуються питань розгляду судового спору по суті позовних вимог та зводяться до встановлення обставин і переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не впливають на правильність судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна протии України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 , яка подана представником ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев