Історія справи

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 756/2166/18

провадження № 61-43939св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., ШтеликС.П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

представник заявника - ОСОБА_5,

заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Оніщука М. І., Українець Л. Д., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявоюпро встановлення факту, що має юридичне значення, за участю заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві.

Заява мотивована тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селищі Піжма Тоншаєвського району Горківської області, Росія і є громадянином Російської Федерації. Його дід ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Вуглегірську (до 2015 року м. Єнакієве) Бахмутського району Донецької області (раніше селище Хацепетівка Орджонікідзевського району Сталінської області), тобто на території, яка нині є територією сучасної України відповідно до статті 5 Закону України «Про правонаступництво України».

Він має намір оформити громадянство України за територіальним походженням, проте не може підтвердити факт народження свого діда на території України у зв'язку з відсутністю оригіналу свідоцтва про його народження.

Чинним законодавством України передбачена можливість встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту народження особи на певній території на підставі рішення суду, яке в подальшому він зможе надати до органів державної міграційної служби на підтвердження факту народження його діда на території України. Іншої можливості реалізувати право не має.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року в складі судді Васалатія К. А. заяву задоволено частково.

Установлено факт, що ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в селищі Хацепетівка Орджонікідзевського району Сталінської області (до 2015 року м. Єнакієве Донецької області, Україна), на цей час м. Вуглегірськ Бахмутського району Донецької області, яка нині є територією сучасної України відповідно до статті 5 Закону України «Про правонаступництво України».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявник не має можливості реалізувати надане йому чинним законодавством України право оформити набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки втрачено оригінал свідоцтва про народження його діда ОСОБА_7, яким заявник міг би належним чином підтвердити факт народження діда на території України. Заявник неодноразово намагався отримати у відповідних установах інформацію щодо народження свого діда ОСОБА_7, проте результатів це не надало.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року скасовано, у задоволенні заяви відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заяви та інші документи з питань громадянства подаються до органу за місцем постійного проживання особи. На території України - це територіальні органи Державної міграційної служби України, а за кордоном - консульські установи України, підпорядковані Міністерству закордонних справ України.

Заявник є громадянином Російської федерації, постійно там проживає та зареєстрований, до відповідних органів у визначеному законодавством України порядку з заявою про набуття громадянства України не звертався. Звертаючись із заявою до Оболонського районного суду м. Києва, заявник зазначив адресу тимчасового перебування: АДРЕСА_1, проте не надав документів, на підставі яких можна було б встановити місце його проживання в Україні на законних підставах.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що законодавством України передбачена можливість встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, народження особи на певній території за рішенням суду.

Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що відповідно до наданої заявником копії посвідки про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в селищі Хацепетівка Орджонікідзевського району Сталінської області.

08 вересня 1949 року ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_8, батьками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 (заявник), батьками якого є ОСОБА_8 та ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 помер.

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_4 зазначав, що встановлення цього факту необхідно йому для подання документів на набуття громадянства України за територіальним походженням, зокрема у зв'язку з народженням його діда ОСОБА_7 на території України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначають Конституція України, Закон України «Про громадянство України».

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства Українивизначає Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006 (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку. У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується державне мито або консульський збір, документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.

Згідно з пунктом 2 Порядку заяви з питань громадянства оформлюються: про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі за місцем проживання особи; про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі за місцем проживання особи; про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка постійно проживає за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи; про перевірку належності до громадянства України особою, яка перебуває за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем перебування особи; про оформлення набуття громадянства України особою, яка постійно проживає за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи.

Відповідно до пункту 4 Порядку заяви та інші документи з питань громадянства подаються: особою, яка проживає в Україні, - до районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх

справ України за місцем проживання особи; особою, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, - до районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України за місцем реєстрації особи; особою, яка постійно проживає за кордоном, - до дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи.

Таким чином, Порядком передбачено, що заяви та інші документи з питань громадянства подаються до органу за місцем постійного проживання особи. На території України - це територіальні органи Державної міграційної служби України, а за кордоном - консульські установи України, підпорядковані Міністерству закордонних справ України.

Заявник є громадянином Російської Федерації, постійно там проживає та зареєстрований, до відповідних органів у визначеному законодавством України порядку з заявою про набуття громадянства України він не звертався.

Крім того, звертаючись з цією заявою до Оболонського районного суду м. Києва, заявник зазначив адресу тимчасового перебування: АДРЕСА_1, проте документів, на підставі яких можна було б встановити місце його проживання в Україні на законних підставах, не надав.

Частиною 1 статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Місцем проживання фізичної особи вважається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

Приймаючи до розгляду заяву, суд першої інстанції не встановив зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування заявника та, як наслідок, не пересвідчився чи проживав (проживає) він в Україні на законних підставах.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Щодо встановлення судом факту народження ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 в селищі Хацепетівка Орджонікідзевського району Сталінської області, на цей час м. Вуглегірськ Бахмутського району Донецької області, яка нині є територією сучасної України відповідно до статті 5 Закону України «Про правонаступництво України», суд апеляційної інстанції зазначав таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» право на набуття громадянства України за територіальним походженням має особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, ЗахідноукраїнськоїНародної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу УкраїнськоїНародної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про правонаступництво України» державний кордон Союзу PCP, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон між Українською PCP і Білоруською PCP, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 липня 1990 року є державним кордоном України.

Суд першої інстанції помилково встановив, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, народився на території, яка нині є територією України відповідно до статті 5 Закону України «Про правонаступництво України», оскільки станом на ІНФОРМАЦІЯ_6 СРСР офіційно ще не існувало, договір про утворення СРСР укладений 30 грудня 1922 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, підстав для скасування прийнятої ним постанови немає.

Доводи касаційної скарги на законність рішення суду апеляційної інстанції не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

У січні 2019 року від ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 надійшло клопотання про заміну сторони правонаступником.

Клопотання обґрунтовано тим, що Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області є правонаступником майна, прав та обов'язків Управління Державної міграційної служби у Київській області та Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року № 732 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби».

Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, п'ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві з 05 жовтня 2018 року перебуває у стані припинення.

Тобто посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року № 732 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби» як на підставу, що підтверджує факт правонаступництва та передання усіх прав та обов'язків Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області є передчасним, оскільки матеріали справи не містять передавальних актів та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві.

Отже, Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві (код 37768863) в силу статті 47 ЦПК України володіє цивільною процесуальною дієздатністю, є самостійним суб'єктом права як організація, що має статус юридичної особи.

З огляду на наведене, належним відповідачем у справі повинно бути Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А.О. Лесько

С.П. Штелик