Історія справи

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 460/2967/15-ц

провадження № 61-29447св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області,

особи, які звернулися із апеляційною скаргою, - ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7,

представник осіб, які звернулися із апеляційною скаргою, - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., від 02 жовтня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У 2009 році ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_9. Спадкоємцями за законом є позивач та її брат - ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначає, що вона пропустила шестимісячний строк звернення до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, оскільки не мала можливості вчасно звернутися із відповідною заявою до нотаріальної контори у зв'язку із поважними причинами.

Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визначити додатковий строк для прийняття спадщини на спадкове майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 і залишилося після смерті її матері - ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області, у складі судді Гоцко В. І., від 09 грудня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено ОСОБА_4, як спадкоємцю за законом першої черги, додатковий строк для прийняття нею спадщини на спадкове майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 і залишилося після смерті її матері - ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, визнавши поважною причину пропуску цього строку.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 у зв'язку із поважними причинами не змогла з'явитися в нотаріальну контору для оформлення спадщини в шестимісячний строк, що, на думку суду, є підставою для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, задоволено. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 09 грудня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона, з незалежних від неї обставин, не мала можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2017 року і залишити в силі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 09 грудня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що встановлений законодавством шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини позивач пропустила із поважних причин, оскільки протягом тривалого часу, а саме з 2002 року по 2009 рік перебувала за межами території України, на підтвердження чого позивачем до позовної заяви було додано оригінал довідки Консульського відділу посольства України в Італії. Окрім того, під час розгляду справи здійснювався відповідний запит до Державної прикордонної служби України. Вказані докази не збереглися у зв'язку із втратою судового провадження у справі № 2-2382/2009, яке було відновлено у справі № 460/2967/15-ц. Однак фактично втрачені матеріали справи не збереглися і було відновлено лише зміст судового рішення у справі № 2-2382/2009.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданих запереченнях на касаційну скаргу представник ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, - ОСОБА_8 посилається на те, що твердження позивача про неможливість подати вчасно заяву про прийняття спадщини не підтверджено належними та допустимими доказами, що враховано апеляційним судом, правильність висновку якого не спростовано доводами касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно довідки Яворівського районного суду Львівської області в результаті пожежі, яка мала місце 11 березня 2014 року у приміщенні Яворівського районного суду Львівської області, цивільна справа № 2-2382/2009 за позовом ОСОБА_4 до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини невиправно пошкоджена.

18 серпня 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, в порядку статті 403 ЦПК України, 2004 року, звернулись до Яворівського районного суду Львівської області із заявою про відновлення втраченого судового провадження у справі № 2?2382/2009.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2017 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-2382/2009 за позовом ОСОБА_4 до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (після відновлення втраченого провадження, справі № 2-2382/2009, присвоєно єдиний унікальний № 460/2967/15).

Судами також встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 НОМЕР_1, а також копії свідоцтва про одруження НОМЕР_2, ОСОБА_4 є рідною дочкою ОСОБА_9, яка змінила прізвище у зв'язку з одруженням.

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сторонами не заперечувався і визнавався той факт, що ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_9 від іншого шлюбу. Крім цього, у заяві про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, яка була подана ОСОБА_4 25 грудня 2009 року до нотаріальної контори, остання повідомляла, що спадкоємцем майна померлої ОСОБА_9, є рідний брат спадкоємця за законом ОСОБА_4 - ОСОБА_10

Згідно матеріалів спадкової справи № 443/2009, заведеної Новояворівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено, що ця справа була заведена за заявою позивача ОСОБА_4 від 25 грудня 2009 року.

Листом № 892/02-14 від 25 грудня 2009 року за підписом завідувача Новояворівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у спадкодавця відсутні документи про право власності на квартиру АДРЕСА_1. Спадкоємцю ОСОБА_4 рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

У зв'язку з тим, що судове провадження по цивільній справі № 2-2382/2209, було втрачене, позовна заява ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутня.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За положеннями частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для поновлення позивачу строків для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що її тривале перебування за кордоном об'єктивно перешкоджало поданню заяви про прийняття спадщини. Із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач звернулася лише у 2009 році, більш ніж через п'ять років з моменту смерті спадкодавця (ІНФОРМАЦІЯ_1), що є досить тривалим проміжком часу.

Пунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.

Позивач не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до консула консульської установи України в Італії або до нотаріуса на території України. Доказів, які б свідчили про перешкоду подання такої заяви, позивачем не надано.

Відповідно до статті 33 ЦПК України, 2004 року, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно зі статтею 119 ЦПК України, 2004 року, позивач формулює позовні вимоги і зобов'язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно вимог пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року - уточнити склад осіб, які беруть участь у справі.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Звертаючись до суду із цим позовом, а також до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, позивач посилалася та не заперечувала під час розгляду справи в апеляційній інстанції, що вона та її брат ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 Спадкоємцями ОСОБА_10 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_4 у порушення 119 ЦПК України, 2004 року, не визначилася із належним складом відповідачів у справі, а районний суд у порушення пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України, 2004 року, не уточнив склад осіб, які беруть участь у справі.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення суду апеляційної інстанції постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду по суті вирішення спору. Судомправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 1272 ЦК України та дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України, у редакції чинній на момент розгляду справи).

Доводи касаційної скарги та зміст оскарженого судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта