Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.06.2019 року у справі №509/1983/18

Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 509/1983/18

провадження № 61-10267 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 13 квітня 2018 року на сесії Великодолинської селищної ради відносно нього відповідач поширила неправдиву інформацію, а саме стосовно того, що він нецензурно виражався на її адресу, зламав вітрину її магазину та надіслав до неї додому незнайомих людей.

Зазначав, що він, як директор Комунального підприємства «Великодолинське» (далі - КП «Великодолинське»), депутат виборчого округу на території смт Великодолинське Овідіопольського району Одеської області, проводить багато часу із мешканцями цього села та такий виступ відповідача шляхом розповсюдження недостовірних даних завдає шкоди його діловій репутації та ганьбить її. Вказаними діями відповідач завдала йому моральної шкоди, він частіше став нервувати та приймати медичні препарати.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його ділову репутацію наступну інформацію, поширену ОСОБА_2 на сесії Великодолинської селищної ради, яка відбувалася 13 квітня 2018 року, а саме стосовно того, що він виразився стосовно ОСОБА_2 нецензурною лайкою, особисто завітав до неї на робоче місце та зламав вітрину, а також те, що він має відношення до того, що до ОСОБА_2 після факту зламаної вітрини у квартиру ломилися якісь люди (за його вказівкою); зобов`язати ОСОБА_2 на наступній сесії Великодолинської селищної ради, яка відбудеться після набрання рішенням законної сили, спростувати висловлену нею інформацію про те, що він виразився стосовно ОСОБА_2 нецензурною лайкою, особисто завітав до неї на робоче місце та зламав вітрину та що він має відношення до того, що до ОСОБА_2 після факту зламаної вітрини у квартиру ломилися якісь люди (за його вказівкою), шляхом усного виступу наступного змісту: "Інформація, висловлена мною на сесії Великодолинської селищної ради, яка відбувалася 13 квітня 2018 року, стосовно того, що ОСОБА_1 виразився стосовно мене нецензурною лайкою, що ОСОБА_1 особисто завітав до мене на робоче місце та зламав вітрину, а також те, що ОСОБА_1 має відношення до того, що до мене після факту зламаної вітрини за його наводкою у квартиру ломилися якісь люди, є недостовірною"; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1 гривню на відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ОСОБА_1 , наступну інформацію, поширену ОСОБА_2 на сесії Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, яка відбувалася 13 квітня 2018 року, а саме стосовно того, що ОСОБА_1 виразився стосовно ОСОБА_2 нецензурною лайкою, особисто завітав до неї на робоче місце та має відношення до пошкодження вітрини, а також те, що він має відношення до того, що до квартири ОСОБА_2 після факту пошкодження вітрини ломилися якісь люди. Зобов`язано ОСОБА_2 на наступній сесії Великодолинської селищної ради, яка відбудеться після набрання рішенням законної сили, спростувати висловлену нею інформацію про те, що ОСОБА_1 виразився стосовно ОСОБА_2 нецензурною лайкою, особисто завітав до неї на робоче місце та має відношення до пошкодження вітрини, а також те, що ОСОБА_1 має відношення до того, що до квартири ОСОБА_2 після факту пошкодження вітрини ломилися якісь люди, шляхом усного виступу наступного змісту: «Інформація, висловлена мною на сесії Великодолинської селищної ради, яка відбувалася 13 квітня 2018 року, стосовно того, що ОСОБА_1 виразився стосовно мене нецензурною лайкою, що ОСОБА_1 особисто завітав до мене на робоче місце та має відношення до пошкодження вітрини, а також те, що ОСОБА_1 має відношення до того, що до мене після факту пошкодження вітрини в квартиру ломилися якісь люди, є недостовірною». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 (одну) грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інформація, поширена відповідачем 13 квітня 2018 року у приміщенні Великодолинської селищної ради стосовно позивача по справі є недостовірною, оскільки за своїм характером спрямована до ОСОБА_1 , як до фізичної особи, є фактичним твердженням, а ні оціночним судженням його діяльності, як політика та/або директора підприємства, що завдало йому моральної шкоди, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що КП «Великодолинське» є установою Великодолинської селищної ради і підзвітно Великодолинській селищній раді, депутатом якої є директор КП «Великодолинське» ОСОБА_1 . ОСОБА_2 є мати-одиначкою та мешканкою квартири АДРЕСА_1 . Між ОСОБА_2 та КП «Великодолинське» виник спір про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, який перебуває на розгляді в Овідіопольському районному суді Одеської області. 13 квітня 2018 року ОСОБА_2 дійсно в критичній емоційній формі вимагала від ОСОБА_1 відповіді на питання про пошкодження вітрини за місцем її роботи та про причину відвідування невідомими особами за місцем її мешкання після розмови з ОСОБА_1 . Апеляційний суд виходив з того, що будучи присутньою на сесії Великодолинської селищної ради 13 квітня 2018 року, як громадянка України та мешканка селища Великодолинське Овідіопольського району Одеської області, реалізовувала своє право на звернення до депутатів виборного органу з повідомленням про існуючу проблему надання послуг з ремонту та утримання будинку, у якому вона мешкає, з питаннями до роботи комунального підприємства, які обґрунтовано вважала значимими, як для себе, так і для інших мешканців цього населеного пункту, а тому зі змісту звернення відповідача не вбачається завідомо неправдивих відомостей та тверджень. Крім того, відсутні будь-які підстави вважати, що для такого звернення до позивача на сесії Великодолинської селищної ради не було жодних підстав і що звернення було викликано не наміром захисту своїх прав мешканця та споживача комунальних послуг. Також апеляційний суд виходив з того, що право на недоторканність ділової репутації посадової особи виконавчого органу селищної ради і депутата підлягають захисту лише у випадку, коли така особа доведе, що інформація поширена "з явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів супільно-значимої інформації для її перевірки та отримання відповіді на значимі для особи питання. При цьому, у відповідача були наявні законні наміри з`ясувати у позивача відповіді на питання, які представляють суспільний та громадський інтерес, а тому така поширена відповідачем інформація є її оціночним судженням про роботу позивача, як депутата ради та керівника комунального підприємства, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати інформацію, повідомлену відповідачем 13 квітня 2018 року на сесії Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, недостовірною та покладати на відповідача зобов`язання її спростувати, а також зобов`язання відшкодування шкоди.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що поширена відповідачем інформація не є недостовірною, а є оціночним судженням його роботи, як депутата ради та керівника комунального підприємства. Вважає, що поширена відповідачем стосовно нього інформація є констатацією недостовірних фактів, фактичним твердженням, яке грубо порушує його особисті немайнові права, а тому суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Також зазначав, що у порушення статті 361 ЦПК України судом апеляційної інстанції йому не було надіслано копію апеляційної скарги та ухвалу про відкриття апеляційного провадження, не було повідомлено про час, дату і місце проведення судового засідання у суді апеляційної інстанції, а підписи у наявних в матеріалах справи повідомленнях про вручення судових повісток про розгляд справи не належать ані йому, ані його представникові, що позбавило його права на участь у судовому процесі та надання заперечень проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 . Зазначав, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на обставини, викладені у заяві від 09 квітня 2019 року, в якій він, посилаючись на неотримання копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження, просив відкласти розгляд справи на іншу дату, із врахуванням надіслання копії апеляційної скарги та часу, необхідного для написання відзиву на скаргу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене без будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 509/1983/18-ц із Овідіопольського районного суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є депутатом Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, директором КП «Великодолинське», приймав участь на черговій сесії Великодолинської селищної ради 13 квітня 2018 року у приміщенні ради за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Соборна, 1а. На цій же сесії знаходилася і ОСОБА_2 .

Після обговорення депутатами порядку денного сесії, тобто після її закриття секретарем ради, виступила відповідач, зазначивши, що позивач особисто виразився стосовно неї нецензурною лайкою, завітав до неї за місцем її роботи, після чого вона встановила пошкодження вітрини вартістю одна тисяча доларів США. Також відповідач вказала, що на наступний день після цього до неї у квартиру ломилися якісь люди. В цих подіях вона також звинувачувала позивача, зазначивши, що до цього візиту незнайомих людей до неї має відношення ОСОБА_1 .

Вказану промову відповідача чули депутати, працівники Великодолинської селищної ради, мешканці смт Великодолинське Овідіопольського району Одеської області, які були також присутні на сесії. Відео з вищезазначеного виступу відповідача наявне в мережі Інтернет на популярному відеохостінгу YouTube, що надає послуги з розміщення відеоматеріалів, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані. Свобода слова передбачає використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які обурюють, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства».

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.

Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову та обґрунтовано виходив з того, що зі змісту звернення відповідача до позивача на сесії Великодолинської селищної ради, яка відбулася 13 квітня 2018 року, не вбачається наявність завідомо неправдивих відомостей та тверджень, що давало б підстави вважати поширену відповідачем інформацію недостовірною. Суд обґрунтовано виходив з того, що поширена відповідачем інформація є оціночним судженнямроботи позивача, як депутата селищної ради та керівника комунального підприємства, яке надає певні послуги мешканцям селища і до роботи якого у відповідача, як споживача таких послуг, виникли претензії та з яким існує судовий спір.

При цьому суд касаційної інстанції враховує й висновки, викладені у статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, у яких вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначсився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, які відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення його права на справедливий суд у зв`язку з неповідомленням його про судове засідання судом апеляційної інстанції та неотриманням копії ухвали про відкриття провадження та копії касаційної скарги, є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

З матеріалів справи вбачається, що справа розглядається в судах з травня 2018 року, зокрема, у суді апеляційної інстанції - з листопада 2018 року. Судові повістки про виклик позивача та його представника у судове засідання, призначене у суді апеляційної інстанції на 09 квітня 2019 року, направлені за наявною у матеріалах справи адресою останніх та вручені 07 лютого 2019 року та 08 лютого 2019 року (а.с. 211, 212), тобто, більше ніж за два місяці до дати розгляду справи, а тому відсутні підстави вважати, що позивач та його представник не були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи відповідно до статей 128-130 ЦПК України.

У рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Добросовісність учасників судового процесу зокрема, полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

Інша поведінка за певних обставин може свідчити про зловживання особою своїми правами.

Отже, враховуючи обізнаність позивача про наявність даного судового спору, позивач не проявляв заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, скориставшись своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що з огляду на статтю 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович