Історія справи

Постанова

Іменем України

10 січня 2020 року

м. Київ

справа № 237/3446/17

провадження № 61-114св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Мар`їнський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області, у складі судді Медведського М. Д., від 11 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Гаврилової Г. Л., Пономарьової О. М., від 04 грудня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мар`їнського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України (далі - Мар`їнський районний СТК ТСО України) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 лютого 2017 року її прийнято на посаду бухгалтера Мар`їнського районного СТК ТСО України відповідно до наказу від 10 лютого 2017 року № 7-к. До цього вона обіймала посаду головного бухгалтера. 22 червня 2017 року її звільнено з підприємства на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довір`я до неї на підставі наказу від 21 червня 2017 року № 32-к. Позивач вважала, що підстави її звільнення, наведені в наказі від 21 червня 2017 року № 32-к не відповідають дійсним обставинами справи, оскільки є надуманими через упереджене ставлення до неї, а тому немає причини для її звільнення у зв`язку з втратою довір`я. Також позивач наголошувала на тому, що наказ про її звільнення було видано 21 червня 2017 року, а трудову книжку вона отримала лише через місяць, тобто 21 липня 2017 року після неодноразових звернень до директора. Також зазначала, що своїми діями відповідач завдав їй моральної шкоди, оскільки, звільнивши її з роботи, позбавив її права на працю та можливості заробляти собі на життя. Вказані дії відповідача призвели до моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебувала у роздратованому стані, не мала засобів для забезпечення належного рівня життя. Враховуючи той факт, що трудову книжку вона отримала 21 липня 2017 року, вважала, що строк звернення до суду для захисту її прав для неї не сплив.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати недійсним наказ від 21 червня 2017 року № 32-к про її звільнення; поновити її на роботі на посаді бухгалтера Мар`їнського районного СТК ТСО України; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 519,60 грн; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн; зобов`язати керівника Мар`їнського районного СТК ТСО України внести запис до її трудової книжки за період роботи

з 23 жовтня 1992 року по 30 листопада 2015 року; зобов`язати керівника підприємства повернути їй трудову книжку, яку він утримує без будь-яких пояснень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем безпідставно та з порушенням законодавства було застосовано пункт 2 статті 41 КЗпП України для звільнення позивача. Проте позивач пропустила передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строку звернення до суду, оскільки в день звільнення 21 червня 2017 року вона була ознайомлена з наказом про звільнення та його копія була вручена їй у той же день. Судом першої інстанції не встановлено поважних причин пропуску такого строку, тому підстави для його поновлення відсутні.Суд вважав, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести запис до трудової книжки за період роботи з 23 жовтня 1992 року по 30 листопада 2015 року та повернути трудову книжку, яку він утримує, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що свідчать про неправомірну відмову відповідача від внесення записів до трудової книжки та факту її утримання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що про порушення трудових прав позивач дізналася 21 червня 2017 року з дня отримання копії наказу про звільнення, а пред`явивши 21 серпня 2017 року позов вона пропустила передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України строк звернення до суду без поважних причин, підстави для поновлення якого відповідно до

статті 234 КЗпП України відсутні. Доводи позивача про обчислення строку для звернення до суду з моменту отримання нею трудової книжки визнані безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що строк звернення до суду у справах про звільнення обчислюється з моменту видачі трудової книжки, яка була видана позивачу 21 липня 2017 року, отже строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав позивачем не пропущено. Відповідач не подавав заяву про наслідки спливу строку позовної давності, отже суди застосували позовну давність за власною ініціативою. Також позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача внести записи до трудової книжки про стаж роботи.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Мар`їнський районний СТК ТСО України просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

06 лютого 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу № 2 від 03 січня 2017 року затверджено штатний розпис Мар`їнського районного СТК ТСО України та введено його в дію

з 03 січня 2017 року.

Згідно штатного розпису Мар`їнського СТК ТСО України на 2017 рік

з 03 січня 2017 року введено одну посаду бухгалтера з посадовим окладом

3 269 грн.

За змістом направлення на працевлаштування від 06 лютого 2017 року

№ 05691702060002001 Мар`їнський районний центр зайнятості Донецької області направив ОСОБА_1 для працевлаштування на робоче місце (вакансію) головного бухгалтера відповідно до інформації про потребу у працівниках від 06 лютого 2017 року.

Згідно наказу № 7-к ОСОБА_1 прийнято на посаду бухгалтера

з 15 лютого 2017 року з оплатою згідно штатного розпису.

Наказом № 32-к від 21 червня 2017 року ОСОБА_1 з 22 червня

2017 року звільнено із займаної посади згідно з пунктом 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я.

ОСОБА_1 з наказом ознайомлена та отримала його копію 21 червня 2017 року, про що свідчить її підпис на наказі (т. 1, а. с. 28-29).

Трудова книжка позивача була втрачена останньою.

21 липня 2017 року ОСОБА_1 подала оголошення до газети «Мар'їнська нива» про втрату трудової книжки НОМЕР_1 (т.1, а.с. 30).

21 липня 2017 року позивач отримала дублікат трудової книжки

НОМЕР_2 із датою заповнення 22 червня 2017 року (т. 1, а. с. 8).

Підставою для звільнення ОСОБА_1 було проведення службового розслідування директором Мар`їнського районного СТК ТСО України ОСОБА_3 у період з 01 червня 2017 року по 21 червня 2017 року (т. 1, а. с. 43), відповідно якого були виявлені факти вчинення бухгалтером ОСОБА_1 дій, що призвели до значних матеріальних втрат підприємства, а саме: підробка документів до служби зайнятості щодо вакансії головного бухгалтера підприємства в лютому 2017 року; використання службового положення та довіри керівництва з метою отримання додаткових прибутків шляхом видання наказів про особисте преміювання з підробкою підпису директора: наказ № 13-к від 25 вересня 2015 року, наказ № 15 від 22 жовтня 2015 року, наказ № 29-к від 05 серпня 2014 року; отримання додаткових грошових виплат всупереч вимогам законодавства шляхом видання наказу з підробкою підпису директору про грошову компенсацію за невикористану річну відпустку в кількості 62 календарних дні (наказ № 34-к від 18 листопада 2014 року); грубе порушення правил зберігання матеріальних цінностей та статутних документів, що призвели до втрати статуту та печатки Мар`їнської районної організації ТСО України; протиправна діяльність, спрямована на порушення положень податкового законодавства про повне та своєчасне нарахування заробітної плати та оподаткування сум заробітної плати, що призвело до штрафів та пені, тобто заподіяння збитків підприємству; схиляння звільненого працівника ОСОБА_4 до відмови від заробітної плати; перевищення службових повноважень задля ймовірного особистого збагачення при оформленні звільнення робітника ОСОБА_4 - підробка підпису керівника в трудовій книжці та видання підробленого наказу.

Судами встановлено, що відповідна посадова інструкція посади бухгалтера або інший розпорядчий документ щодо обсягу посадових обов`язків бухгалтера фактично у товариства були відсутні.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Початок перебігу строку звернення до суду законодавець пов`язує одним з моментів: або з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав, або ж, якщо особа не знала, але з певної дати повинна була про це дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Передбачений статтею 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про пропуск позивачем передбаченого статтею 233 КЗпП України строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права без поважних причин, а також не встановив підстав для його поновлення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач була ознайомлена з наказом про звільнення 21 червня

2017 року, про що свідчить її підпис, та отримала його копію, що нею не заперечувалось, отже початок перебігу строку для звернення до суду починається саме з цієї дати, а не з дати отримання дублікату трудової книжки, яка перебувала у позивача та була нею загублена, про що

ОСОБА_1 21 липня 2017 року подала оголошення до газети «Мар`їнська нива». Звернувшись до суду 21 серпня 2017 року з позовом про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, позивач пропустила передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України строк. Застосування судом наслідків спливу строку, передбаченого

статтею 233 КЗпП України, здійснюється незалежно від наявності заяви іншого учасника справи.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача внести відомості до трудової книжки про стаж роботи, оскільки позивачем не доведено порушення її прав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи були порушені норми матеріального або процесуального права, не спростовують правильних по суті судових рішень, та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 11 вересня

2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 грудня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович