Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №242/1644/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 242/1644/17

провадження № 61-33314св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І. Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 01 серпня 2017 року у складі суддів Курило В. П., Жданової В. С., Мірути О. А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2017 року Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 і просило стягнути з відповідача надміру виплачені кошти щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 9 809,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач указував, що відповідачеві як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, була надана адресна грошова допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за періоди з 26 січня 2015 року по 25 липня 2015 року, з 31 серпня 2015 року по 30 листопада 2015 року та з 30 грудня 2015 року по 29 лютого 2016 року.

В результаті проведеної позивачем перевірки встановлено, що відповідач надала неправдиву інформацію про майновий стан, а саме в заявах указала про відсутність у неї власного житла. Проте, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 має на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 27 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що належна відповідачу на праві власності квартира розташована на території, на якій здійснювалася антитерористична операція, а тому в позивача відсутні підстави для відмови відповідачу в призначенні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області задоволено, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області 9 809,50 грн надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Апеляційний суд виходив із того, що виплачені відповідачеві кошти щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, підлягають поверненню як надмірно виплачені внаслідок подання відповідачем недостовірних відомостей.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказане судове рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2017 року відкрито провадження у даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу 13 ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року дана справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу

Заперечення на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 26 січня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги як особі, яка переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг.

У заяві відповідач надала письмову інформацію про відсутність у неї та членів сім'ї у власності житла та обставин про зміни в сім'ї, які впливають на призначення адресної грошової допомоги.

На підставі наданих ОСОБА_1 документів Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області прийняло рішення про призначення їй щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг, із 26 січня 2015 року.

ОСОБА_1 проводились нарахування адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг за періоди з 26 січня по 25 липня 2015 року, з 31 серпня по 31 листопада 2015 року та з 30 грудня 2015 року по 29 лютого 2016 року в розмірі по 884 грн кожного місяця.

Згідно з розархунком позивача розмір виплачених коштів за вказані періоди становить 9 809,55 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання здійснюється відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок).

Відповідно до Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістились з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Пунктом 6 Порядку визначено, що грошова допомога не призначається в разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах інших, ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

На виконання Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" 30 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким затвердив Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з пункту 22 цього Розпорядження м. Селидове Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

05 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України розпорядженням № 1079-р зупинив дію розпорядження від 30 жовтня 2014 року №1053-р.

07 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №1085-р, яким затвердив перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження і в якому м. Селидове не зазначено.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Селидове Селидівської міської ради.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р м.

Селидове Донецької області включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що виплачена ОСОБА_1 адресна допомога за період із 30 грудня 2015 року по 29 лютого 2016 року підлягає поверненню, не ґрунтується на обставинах справи.

Таким чином із ОСОБА_1 на користь Управління соцзахисту населення Селидівської міської ради Донецької області підлягає стягненню сума неправомірно одержаної адресної домоги за періоди з 26 січня по 25 липня 2015 року, з 31 серпня по 31 листопада 2015 року в розмірі 8041,55 грн (9809,55 грн - (884 грн х 2 міс. )).

Ураховуючи викладене, наявні передбачені статтею 412 ЦПК України правові підстави для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 01 серпня 2017 року та рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області 8041,55 грн надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук