Історія справи

Постанова

Іменем України

09 січня 2019 року

м. Київ

справа № 147/1009/17

провадження № 61-41502св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Орган опіки та піклування Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2018 року в складі судді Волошина І. А. та на постанову апеляційного суду Вінницької області від 02 липня 2018 року в складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Кучевського П. В., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа -Орган опіки та піклування Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області, про надання дозволу на виготовлення проїзного документа дитини для виїзду за кордон та виїзд за кордон дитини без згоди батька.

В обґрунтування позовних вимог указувала, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася дочка ОСОБА_6 Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 19 березня 2012 року шлюб між сторонами розірвано. Дитина залишилася проживати з матір'ю. 16 травня 2013 року вона уклала шлюб із ОСОБА_7 та у них народився син. Зазначає, що у неї є можливість та намір виїхати на відпочинок за кордон для оздоровлення та розвитку дітей, однак відповідач не надає згоди на оформлення паспорту для виїзду за кордон та згоди їхній доньці на виїзд за межі України, що суперечить інтересам дитини.

Посилаючись на викладене, просила надати дозвіл на виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 та дозвіл на безперешкодний виїзд за межі України та виїзд за кордон без згоди батька ОСОБА_5 в супроводі матері ОСОБА_4 або іншої уповноваженої особи з часу постановлення рішення до досягнення дитиною 16-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надання дозволу на майбутнє на багаторазові не визначені конкретними періодами виїзду дитини за межі України до досягнення 16-річного віку без згоди батька суперечить нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов'язків батьків щодо участі у вихованні дітей.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 02 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини у справі, належним чином перевірив та оцінив надані сторонами докази у їх сукупності, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Звертаючись з позовними вимогами про надання дозволу на виготовлення дитині паспорта для виїзду за кордон та виїзд за кордон без згоди батька, позивач не вказала конкретний період виїзду дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.

У серпні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Касаційна скарга мотивована тим, що ненадання відповідачем згоди на виїзд доньки за кордон для оздоровлення та розвитку не відповідає інтересам дитини. Суди не навели мотивів відмови в задоволенні позову про надання дозволу на виготовлення паспорта для дитини для виїзду за кордон.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, мають спільну дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6.

19 березня 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

16 травня 2013 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, в зв'язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_4.

Відповідно до статті313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої, пунктів 1), 2) частини четвертої Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року №724) виїзд з України громадян, які не досягли16-річного віку, в супроводі одного з батьків здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків, із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску або без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд громадянина України, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Ураховуючи те, що дозвіл на виїзд дитини за кордон без обмеження його відповідним часом чи періодом до досягнення дитиною 16-річного віку може стати підставою для перебування дитини за кордоном досить тривалий не обмежений час, і це може порушити батьківські права відповідача та позбавити його права на спілкування з дочкою та на участь у її вихованні, а багаторазовий виїзд дитини за кордон без надання згоди батька чинним законодавством не передбачений, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька до досягнення дитиною 16-річного віку.

Згідно з підпунктом 2) пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 16-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів) або інших законних представників.Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа.

Ураховуючи те, що оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 16-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети того з батьків, з ким проживає особа, якщо батьки не перебувають у шлюбі, і згоди на оформлення паспорту для виїзду за кордон іншого з батьків не вимагається, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині надання дозволу на виготовлення дитині паспорта громадянина України для виїзду за кодон без згоди батька.

Доводи касаційної скарги про те, суди не навели мотивів відмови в задоволенні позову про надання дозволу на виготовлення паспорта для дитини для виїзду за кордон, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.

Суди розглянули дану справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 02 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. І. Крат