Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.11.2018 року у справі №2-377/11

Постанова

Іменем України

08 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-377/11

провадження № 61-30072св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Лесько А.О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2017 року у складі судді Кухар С. В.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2009 року публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (далі - ПАТ АКБ «Індустріалбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 196 240,67 дол США, що еквівалентно 1 564 567, 99 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» заборгованість за кредитним договором № КRІ/0197/23 8/07 від 20 вересня 2007 року в сумі 1 049 707,78 грн, що складається з: заборгованості за кредитом 456 437,08 грн; заборгованості за простроченими відсотками - 45 346,88 грн; штрафу згідно з пунктом 8.3 кредитного договору - 45 843,03 грн; штрафу згідно з пунктом 8.2 кредитного договору - 45 643,71 грн; пені - 45 437,08 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

У квітні 2017 року ОСОБА_5, не погодившись із зазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2011 року залишено без руху з підстав несплати судового збору та незазначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 визнано неподаною та повернуто.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію ухвали від 21 квітня 2017 року апелянт отримав 12 травня 2017 року, однак у визначений судом строк вимоги ухвали від 21 квітня 2017 року не виконав, недоліки скарги не усунув.

У липні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду від 21 червня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що з повним текстом рішення суду першої інстанції від 14 жовтня 2011 року його представник ознайомився лише 03 квітня 2017 року. Під час судового засідання судом першої інстанції було проголошено вступну та резолютивну частину, копію повного тексту зазначеного рішення судом йому направлено не було, у зв'язку з чим він не мав можливості подати апеляційну скаргу в строк, визначений статтею 294 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Зі змісту рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2011 року убачається, що ОСОБА_5 був присутній в судовому засіданні, позовні вимоги визнав. Відповідно до його розписки копію вступної та резолютивної частини рішення отримав 14 жовтня 2011 року (а. с. 162, 164).

Разом з цим апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2011 року ОСОБА_5 подав 13 квітня 2017 року.

Клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, копію повного тексту судового рішення від 14 жовтня 2011 року судом першої інстанції йому направлено не було, а з повним текстом цього рішення його представник ознайомився лише 03 квітня 2017 року.

Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Норми ЦПК України 2004 року не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Визнавши наведені ОСОБА_5 підстави для поновлення строку неповажними, та у зв'язку з несплатою судового збору, ухвалою суду апеляційної інстанції від 21 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без руху. При цьому апеляційний суд виходив з того, що наведені причини не є підставами, які виправдають пропущення строку тривалістю понад 5 років.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Як убачається з матеріалів справи, копію ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 21 квітня 2017 року ОСОБА_5 отримав 12 травня 2017 року, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (а. с. 195).

Станом на 21 червня 2017 року ОСОБА_5 недоліки, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 21 квітня 2017 року, не усунув.

Таким чином, апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_5 достовірно знаючи про пропуск строку подачі апеляційної скарги, визнання наведених ним підстав для поновлення строку неповажними та несплату судового збору, у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, тому обґрунтовано визнав неподаною та повернув апеляційну скаргу.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що йому не було направлено копію повного тексту рішення суду першої інстанції та у зв'язку з цим пропущено строк апеляційного оскарження є безпідставними з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 14 жовтня 2011 року брав участь у судовому засіданні, копію вступної та резолютивної частини рішення отримав цього ж дня. Поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення від 14 жовтня 2011 року, які б могли свідчити про наявність особливих і непереборних обставин, які б перешкоджали заявнику подати апеляційну скаргу, у передбачений законом строк, та які б виправдали пропуск строку більше 5 років, не надав.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик