Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.10.2025 року у справі №611/138/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 611/138/25

провадження № 61-6008св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Барвінківське комунальне підприємство «Благоустрій»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 06 березня 2025 року у складі судді Масло С. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2025 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» (далі - БКП «Благоустрій») про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що 26 липня 2023 року між ним як споживачем та виконавцем - БКП «Благоустрій» укладено договір «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення». Пунктом 2 цього договору передбачено, що виконавець забезпечує якість питної води відповідно до параметрів, встановлених державними санітарних нормами, на межі інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та інженерно-технічних систем споживача, тобто у технологічному колодязі, що розташований поблизу належного йому будинку.

11 вересня 2024 року на межі інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та інженерно-технічних систем споживача здійснений відбір води для дослідження на відповідність її показників безпеки та якості вимогам Державних санітарних норм, за наслідками чого складено протокол № 359 дослідження проби води від 12 вересня 2024 року про те, що показники каламутності та заліза перевищують норму. Однак листом директора БКП «Благоустрій» йому відмовлено у задоволенні акту-претензії від 17 вересня 2024 року.

15 грудня 2024 року він подав заяву про надання інформації щодо якості питної води на межі інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та інженерно-технічних систем споживача, здійснивши відбір води для дослідження на відповідність її показників безпеки та якості вимогами відповідних державних стандартів. У подальшому йому було запропоновано 09 січня 2025 року взяти участь при обстеженні технологічного колодязя, на що він повідомив про унеможливлення його участі саме в визначений відповідачем час та запропонував перенести відбір зразків води на інший день.

Відповідачем не забезпечено якість питної води відповідно до вимог державних санітарних норм, не надана інформація щодо якості питної води та порушені вимоги пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 9 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», статті 20 Закону України «Про звернення громадян», що призводить до розладів здоров`я внаслідок споживання води із перевищеним майже у три рази вмістом заліза.

ОСОБА_1 просив суд:

визнати бездіяльність БКП «Благоустрій» за його зверненням від 14 грудня 2024 року, яке не розглянуте і не вирішене у термін не більше одного місяця від дня його надходження, а керівником відповідача або його заступником не встановлений необхідний термін для його розгляду, про що не повідомлено особі, яка подала звернення, тобто йому, та не надіслано йому письмова відповідь про результати розгляду заяви, чим порушені його права, як споживача;

зобов`язати БКП «Благоустрій» розглянути і вирішити його звернення від 14 грудня 2024 року та надати письмову відповідь.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 06 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06 травня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження. Роз`яснено ОСОБА_1 , що із вказаними позовними вимогами він має право звернутися в порядку адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся із позовом до відповідача як до розпорядника публічної інформації у розумінні статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Окрім того, як видно із матеріалів справи, позивачем фактично оспорюється ненадання відповідачем відповідей на запити про доступ до публічної інформації. Таким чином, ураховуючи положення пункту 7 частини першої статті 19 КАС України та статті 20 КАС України, вбачається, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувана ОСОБА_1 інформація предметно належить до інформації, що була отримана або створена в процесі виконання відповідачем своїх повноважень, тобто є публічною. Тому цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку передбаченому КАС України.

Аргументи учасників справи

09 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що згідно зі статутом БКП «Благоустрій», затвердженого рішенням ХI сесії VIII скликання Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 28 квітня 2023 року № 1381- VIII БКП «Благоустрій» є суб`єктом господарювання, утвореним у формі комунального унітарного підприємства. Засновником (власником) підприємства є територіальна громада міста Барвінкове в особі Барвінківської міської ради. БКП «Благоустрій» не суб`єктом владних повноважень, а тому справа підлягає розгляду в порядку, визначеному ЦПК України.

У порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Що ж до адміністративного судочинства, то його завдання полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Посилаючись у оскаржуваній постанові на частину третю статті 23 Закону «Про доступ до публічної інформації» в частині, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на правові висновки щодо цього питання, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі № 367/4695/20, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у від 30 квітня 2025 року у справі № 520/5701/24.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (стаття 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

У пункті 5 частини першої статті 13 закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють, зокрема, інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту (частина друга статті 13 закону України «Про доступ до публічної інформації»).

На юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами (частина третя статті 13 закону України «Про доступ до публічної інформації»).

У частині третій статті 23 вказаного Закону зазначено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц зазначено, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це і компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, що виникають із індивідуальних, цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Аналогічні позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20), від 16 червня 2020 року у справі № 756/3456/19 (провадження

№ 14-543цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження

№ 14-632цс19) та інших.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 524/7871/20 зазначено, що: «до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень».

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на невиконання відповідачем обов`язків, передбачених пунктом 2 договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення від 26 липня 2023 року, укладеним між ним як споживачем та виконавцем - БКП «Благоустрій», вимог пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 9 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» і статті 20 Закону України «Про звернення громадян», вказував, що відповідачем не забезпечено якість питної води відповідно до вимог державних санітарних норм, не надана інформація щодо якості питної води на межі інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та інженерно-технічних систем споживача, тобто у технологічному колодязі, що розташований поблизу належного йому будинку, вважає, що такепорушення призводить до розладів його здоров`я внаслідок споживання води із перевищеним майже у три рази вмістом заліза;

суди встановили, що 14 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Благоустрій» із заявою, в якій просив надати інформацію щодо якості питної води на межі інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та інженерно-технічних систем споживача, тобто у технологічному колодязі, що розташований поблизу будинку АДРЕСА_1 , здійснивши відбір проб питної води для дослідження на відповідність її показників безпеки та якості вимогам Державних санітарних норм відповідно до ДСТУ. Відповідачем надано відповідь на заяву від 07 січня 2025 року та зазначено, що обстеження буде проведено 09 січня 2025 року;

відмовляючи у відкриття провадження суди не врахували підстави позовних вимог ОСОБА_1 та характер спірних правовідносин, не звернули уваги, що інформація щодо якості питної води, яку просив надати позивач, стосується спору щодо виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення від 26 липня 2023 року, укладеним між ним як споживачем та виконавцем - БКП «Благоустрій», захисту прав позивача як споживача послуг, які надає відповідач, тобто який запитував інформацію, яка стосується приватноправових відносин, та не стосується публічної інформації комунального підприємства щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради, або інформації про якість харчових продуктів і предметів побуту, розпорядником якої є відповідач.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок, що позивач звернувся із позовом до відповідача як до розпорядника публічної інформації у розумінні статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а спір, який виник між сторонами, належить до юрисдикції адміністративних судів. Тому суди помилково відмовили у відкритті провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі).

Керуючись статтями 400 402 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 06 березня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2025 року скасувати.

Передати справу № 611/138/25 до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Близнюківського районного суду Харківської області від 06 березня 2025 року та постанова Харківського апеляційного суду від 06 травня 2025 року втрачають законну силу.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко