Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.08.2019 року у справі №640/17882/14

Постанова

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 640/17882/14-ц

провадження № 61-33411св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Харківська міська рада,

особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 рокуу складі колегії суддів: Колтунової А. І., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Харківська міська рада, про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Київського районного суду міста Харкова від 30 серпня 2010 року право власності на житловий будинок, загальною площею 411,6 кв.м визнано за ОСОБА_4 .

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2014 року встановлено факт укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики, відповідно до якого останньому надавалися у борг грошові кошти в розмірі 130 000,00 доларів США для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 , як поручителі, не заперечували проти передачі у власність ОСОБА_1 будинку у разі невиконання умов договору позики.

Спірний житловий будинок загальною площею 411,6 кв.м є об`єктом самочинного будівництва, який було створено шляхом перебудови житлового будинку загальною площею 15,3 кв.м.

Позивач зазначає, що є добросовісним набувачем спірного будинку.

Зважаючи на наявність рішення апеляційного суду Харківської області від

06 жовтня 2011 року, яким у задоволенні позову

ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання права власності на будинок відмовлено, вважає, що даний позов не зачіпає права та інтереси третіх осіб.

ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на житловий будинок

АДРЕСА_1 загальною площею 411,6 кв.м, житловою площею 233,2 кв.м, що складається з: житлового будинку літ. «Ж-2», цокольного поверху літ. «Жц», мансарди

літ. «Жм», прибудови літ. «ж», ганку літ. «ж1», «ж3», тераси літ. «ж2», лазні

літ. «3», калітки № 4, воріт № 5, забору № 6, зливних ям № 7, 8.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 411,6 кв.м, житловою площею 233,2 кв.м, що складається з: житлового будинку літ. «Ж-2», загальною площею 411,6 кв.м, житловою площею 233,2 кв.м, цокольного поверху літ. «Жц», мансарди літ. «Жм», прибудови літ. «ж», ганку літ. «ж1», «ж3», тераси літ. «ж2», лазні літ. « 3», калітки № 4, воріт № 5, забору № 6, зливних ям № 7, 8.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що

ОСОБА_1 є добросовісним набувачем будинку, оскільки право власності на нього ОСОБА_1 набула за згодою попереднього власника

ОСОБА_3 . Відповідачами не надано будь-яких фактичних даних, що є правовою підставою для відмови у задоволенні позову.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2014 року скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які повинні бути залучені до участі у справі, не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, розглянув питання про визнання права власності на будинок без врахування вимог закону.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2014 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що в апеляційній скарзі викладено помилкові доводи, що не відповідають дійсності, вводять суд в оману, суперечать матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Київського районного суду міста Харкова.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

У червні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 12 червня 2019 року № 682/0/226-1 за касаційним провадженням № 61-33411св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи:

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 11 серпня 2011 року звернуто стягнення на предмет застави та визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 11 серпня 2011 року, було зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2014 року рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 11 серпня 2011 року змінено, скасовано в частині звернення стягнення на предмет застави та визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначений житловий будинок з надвірними будівлями.

Даним рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, встановлено факт укладення договору про дольову участь в будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного між

ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та наявність акта виконаних робіт від 21 травня 2008 року до цього договору.

Станом на час перегляду рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 11 серпня 2011 року, докази про реєстрацію права власності на спірний будинок за ОСОБА_3 відсутні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій)суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення по справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем неповно визначено суб`єктний склад учасників справи, оскільки ОСОБА_5 та

ОСОБА_6 мають передбачений статтею 376 ЦК України цивільний інтерес у легалізації своїх майнових прав на спірний будинок, оскільки укладали з ОСОБА_3 договір про дольову участь в будівництві житлового будинку, даний договір судовими рішення недійсним не визнаний та станом на час розгляду справи є дійсним. Суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості залучення до участі у справі співвідповідачів.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко