Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.08.2019 року у справі №520/2316/17

Постанова

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 520/2316/17

провадження № 61-27036св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головное управління Національної поліції в Одеської області, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року в складі судді Луняченка В. О. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року в складі колегії суддів Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (ГУ ДКС України в Одеській області) про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що протягом тривалого часу слідчим відділом Київського відділу поліції у м. Одесі ГУ НП в Одеській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань(далі - ЄРДР) № 12016160480000122. З моменту звернення 29 грудня 2015 року до Київського відділу поліції у м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 про скоєний виконуючим обов`язки голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради злочин (шляхом зловживання службовим становищем), посадові особи Національної поліції ігнорують вимоги КПК України: не проводять процесуальні дії, не приймають процесуальні рішення по заявленим клопотанням, що відображено у чисельних ухвалах слідчих суддів Київського районного суду м. Одеси, якими були встановлені зазначені порушення та зобов`язано посадових осіб виконувати обов`язки, покладені на них КПК України. Даною бездіяльністю посадових осіб Київського відділу поліції м. Одеси ГУ НП в Одеській області позивачу, як потерпілій по вищезазначеному кримінальному провадженню, завдано моральної шкоди.

Позивач просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на її користь відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ДКС України спричинену бездіяльністю посадових осіб Національної поліції Одеської області моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України, незалежно від її вини. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, у вигляді стягнення з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України. З урахуванням вимог частини третьої статті 23 ЦК України приймаючи до уваги характер правопорушення, його тривалість, а також вимоги розумності і справедливості, визначено розмір моральної шкоди 1 000,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 рокуапеляційну скаргу ГУ ДКС України в Одеській області відхилено.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Одеській області, ГУ ДКС України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ГУ ДКС України в Одеській області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року скасуватиі постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 520/2316/17 і витребувано її з Київського районного суду м. Одеси.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

12 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не було звернено увагу на те, що ДКС України є не лише суб`єктом владних повноважень, а є суб`єктом господарювання, який в жодних правовідносинах з позивачем не перебував, не порушував прав та охоронюваних законом свобод та інтересів позивача.

В касаційній скарзі зазначено, що окремі юридичні особи, в тому числі ГУ НП в Одеській області, самостійно несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями, є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та шкода у разі дійсного її завдання, повинна відшкодовуватись з рахунків таких органів, тобто за рахунок бюджетів, передбачених для даних органів.

Судом першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та погіршенням нормальних життєвих зв`язків, ускладненням родинних відносин, погіршенням стану його здоров`я.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 надіслала заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначається, що у касаційній скарзі мотиви та підстави є безпідставними та незаконними, які не обґрунтовані належними та допустимими доказами і не відповідають фактичним обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 12 січня 2016 року до ЄРДР, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05 січня 2016 року, під № 12016160480000122 внесена заява ОСОБА_1 про видачу у 2013 році завідомо неправдивого документу, а саме розпорядження Київської районної адміністрації м. Одеси «Про поділ об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 », за частиною першою статті 366 КК України.

В ухвалі слідчого судді від 05 січня 2016 року зазначено, що заява ОСОБА_1 від 29 грудня 2015 року незаконно не була внесена до ЄРДР та посадові особи Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області зобов`язані внести відповідні відомості до ЄРДР та всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку, підтвердити або спростувати факт кримінального правопорушення та забезпечити прийняття законних обґрунтованих процесуальних рішень.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року було встановлено невиконання вимог статті 220 КПК України, щодо розгляду слідчим клопотань потерпілої, та зобов`язано уповноваженого слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі розглянути клопотання потерпілої від 24 травня 2016 року про проведення слідчих дій з винесенням вмотивованої постанови у випадку повної або часткової відмови в задоволенні клопотання.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року були визнані незаконними дії відповідної посадової особи слідчого відділу Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеський області, щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30 січня 2017 року, щодо виконання слідчих дій та зобов`язано слідчого слідчого відділу Київського ВП в м. Одесі розглянути зазначене клопотання.

Також до суду позивачем подано декілька інших скарг на бездіяльність посадових осіб (слідчих) по кримінальному провадженню № 12016160480000122.

З 29 грудня 2015 року права ОСОБА_1 , яка є потерпілою по кримінальному провадженню № 12016160480000122 порушуються бездіяльністю посадових осіб Київського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області, які спочатку незаконно не внесли до ЄРДР заяву про скоєний відносно неї злочин, а потім не виконують обов`язків стосовно забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення з дотриманням прав та законних інтересів потерпілої. Протягом тривалого часу (більш ніж чотирнадцять місяців) по кримінальному провадженню не вирішене питання про повідомлення про підозру осіб, які зазначені в заяві ОСОБА_1 від 29 грудня 2015 року або не закрите провадження, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення чи відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (стаття 23 ЦК України)

Протягом тривалого часу, з моменту звернення 29 грудня 2015 року до Київського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 про скоєний виконуючим обов`язки голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради злочин, посадові особи НП ігнорують вимоги КПК України: не проводять процесуальні дії, не приймають процесуальні рішення по заявленим клопотанням, що відображено у чисельних ухвалах слідчих суддів Київського районного суду м. Одеси, якими були встановлені зазначені порушення та зобов`язано посадових осіб виконувати обов`язки, покладені на них КПК України. Даною бездіяльністю посадових осіб Київського ВП у м. Одесі позивачу, як потерпілій по вищезазначеному кримінальному провадженню, завдано моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статей 23, 1167 ЦК України, відповідно до яких особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу), зокрема, незалежно від вини цієї особи.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України, незалежно від її вини.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, у вигляді стягнення з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України.

Ухвалами слідчих суддів Київського районного суду м. Одеси від 05 січня 2016 року в справі № 520/36/16-к, від 01 червня 2016 року в справі №520/6241/16-к, від 21 лютого 2017 року в справі №520/1984/17 за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 встановлено бездіяльність слідчого щодо не внесення відомостей до ЄРДР, щодо проведення з винесенням вмотивованої постанови, щодо не розгляду клопотання.

Позивачем подано декілька інших скарг на бездіяльність посадових осіб (слідчих) по кримінальному провадженню № 12016160480000122.

Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень (частина перша статті 28 КПК України).

У КПК України не встановлені чіткі строки досудового розслідування у випадках, коли у справі відсутній підозрюваний, обвинувачений, однак в даному конкретному випадку, саме бездіяльність слідчих привела до порушення прав потерпілої, яка має обґрунтовані сподівання на швидке, повне та неупереджене розслідування з дотриманням належних правових процедур.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (в редакції постанови від 30 січня 2013 року № 45) казначейство здійснює безспірне списання коштів з державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що проводить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду (пункт 35); у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконного прийняття рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду (пункт 36).

Згідно Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12 жовтня 2011 року № 1280 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 17 серпня 2015 року № 716), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2011 року за № 1236/19974, ГУ ДКС України в області є територіальним органом ДКС України, підпорядкованим ДКС України, яке відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішеннях, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській областізалишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська