Історія справи

Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 724/1137/17

провадження № 61-19573св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_5 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 грудня 2017 року у складі судді Гураль Л. Л. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б., Яремка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 , який до дня смерті постійно проживав по АДРЕСА_1 .

Зазначала про те, що після смерті батька відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 0,82 га, яка розташована на території Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, і належала йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 ; земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, розміром 0,5071 га, яка розташована на території Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, і належала йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 ; земельну ділянкудля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 0,81 га, яка розташована на території Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, і належала матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , яку батько успадкував після матері, так як проживав разом з нею на день смерті, але не оформив спадкових прав.

Вказувала на те, що спадкоємцями за законом на час смерті батька була вона та її рідна сестра ОСОБА_8 Після смерті батька вони з сестрою домовились про те, що спадкове майно буде розділено між ними порівну.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її рідна сестра ОСОБА_8 , яка прийняла спадщину після смерті батька, однак не оформила своїх спадкових прав, а спадкоємцем покійної сестри ОСОБА_8 є її син ОСОБА_3 Про те, що її покійна сестра подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини вона дізналась тільки у травні місяці 2015 року після звернення до Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області 05 травня 2015 року, і тоді їй стало відомо, що вона пропустила строк для прийняття спадщини і його необхідно продовжити.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_5 просила суд встановити факт прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що зі змісту державних актів на право власності на землю від 17 червня 2002 року встановлено, що земельні ділянки у власність були передані на підставі рішення Клішковецької сільської радиХотинського району Чернівецької області від 16 жовтня 2001 року, однак видані вже після смерті ОСОБА_6 Виготовлення указаних актів здійснювала ОСОБА_8 , як спадкоємець після смерті ОСОБА_6 Згодом ОСОБА_8 передала один з державних актів ОСОБА_5 , що не заперечувалось останньою, для користування земельною ділянкою. Користування земельною ділянкою ОСОБА_5 та наявність у останньої оригінала державного акта на земельну ділянку не свідчить про прийняття нею в управління спадкового майна у передбачений законом строк. Також судом було взято до уваги те, що позивач після смерті батька не зверталась із відповідною заявою до нотаріальних органів про прийняття спадщини, про що свідчить відсутність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_5 після смерті спадкодавця на протязі встановлено чинним на той час ЦК УРСР (стаття 549) шестимісячного строку (з 08 березня по 08 вересня 2002 року) з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контри не зверталась, фактичними діями спадщину не прийняла, спадкова справа щодо нерухомого майна померлого за її заявою не відкривалась, свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалось. Таким чином, ОСОБА_5 не вчинено жодних дій, передбачених статтею 549 ЦК УРСР, які б свідчили про прийняття спадщини, а також не надано належних та допустимих доказів про те, що позивач не могла в силу своїх фізичних можливостей звернутися до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалась на те, що у визначений законом строк вона вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки користувалась майном померлого, відвідувала господарство, забрала з будинку деякі належні спадкодавцеві речі, обробляла земельну ділянку (пай) як при житті батька, так і після його смерті, а, отже, своєчасно прийняла спадщину. Із дослідженої судом довідки Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 12 вересня 2003 року № 2074 встановлено, що вона своєчасно прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6 Разом з тим, суди попередніх інстанцій подані нею докази не взяли до уваги та дійшли помилкового висновку про те, що її доводи про вступ в управління та володіння спадковим майном у встановлений законом строк суперечить іншим довідкам та акту Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, які надані були ОСОБА_3 про те, що наявність у неї державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,82 га, який виданий її батьку ОСОБА_6 , є ще одним належним та допустимим доказом її вступу в управління та володіння спадковим майном. Таким чином, наведені вище доводи свідчать про те, що вона вступила в управління та володіння спадковим майном у визначений статтею 549 ЦК УРСР строк, а, отже, прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2018 рокубуло відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та витребувано із Хотинського районного суду Чернівецької області указану цивільну справу.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3 , в якому посилався на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги ОСОБА_5 є безпідставними та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть від 10 лютого 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6

Згідно з копією свідоцтва про народження від ІНФОРМАЦІЯ_5 року народилася ОСОБА_5 Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу від 24 листопада 1972 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_5 .

З копії довідки від 03 березня 2015 року № 60 встановлено, що власником житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 , а його загальна вартість відповідно до копії довідки, виданої Хотинським комунальним районним бюро технічної інвентаризації Чернівецької області, від 22 квітня 2015 року № 108 становить 66 706 грн.

Відповідно до відповіді нотаріуса від 05 травня 2015 року ОСОБА_5 втратила своє право на спадкування у зв'язку з пропущенням строків для прийняття спадщини і їй необхідно продовжити строк для прийняття спадщини. Разом з цим, ОСОБА_8 вчасно прийняла спадщину після батька, але не оформила своїх спадкових прав на майно.

Також встановлено, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якої спадщину прийняв її син ОСОБА_3

Відповідно до копії довідки від 17 грудня 2007 року № 3733, виданої виконавчим комітетом Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, ОСОБА_5 вступила в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_7

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 15 вересня 2015 року у справі № 724/794/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.Зокрема судом встановлено, що ОСОБА_5 не обрала спосіб захисту свого права, який визначений ЦК України у редакції 1963 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 листопада 2015 року ОСОБА_3 є спадкоємцем майна ОСОБА_8 , а саме, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про що внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 квітня 2017 року ОСОБА_3 є спадкоємцем майна ОСОБА_8 , а саме земельної ділянки, площею 0,8155 га, що розташована на території Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_6 , про що внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Довідками Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 15 березня 2017 року № 678, 678-1 встановлено, що після смерті ОСОБА_7 в установлений законом шестимісячний строк в управління спадковим майном вступив її чоловік ОСОБА_6

Відповідно до довідок Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 07 листопада 2017 року № 3535 та № 3536 на день смерті ОСОБА_7 разом з нею проживав та був зареєстрований чоловік - ОСОБА_6 На день смерті ОСОБА_6 проживав і був зареєстрований один.

Згідно з довідками Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 08 жовтня 2003 року № 247 та від 31 липня 2015 року № 1619 у похованні батька ОСОБА_6 приймали участь усі діти померлого. Після смерті батька майном розпоряджалась дочка ОСОБА_8

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.

Тому відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР.

Статтею 525 ЦК УРСР передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Частиною першою статті 529 ЦК УРСР встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За правилами статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції на момент відкриття спадщини), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Відповідно до частини другої статті 553 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 , суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 після смерті спадкодавця на протязі встановлено чинним на той час ЦК УРСР (стаття 549) шестимісячного строку (з 08 березня по 08 вересня 2002 року) з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контри не зверталась, фактичними діями спадщину не прийняла, спадкова справа щодо нерухомого майна померлого за її заявою не відкривалась, свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалось. Таким чином, ОСОБА_5 не вчинено жодних дій, передбачених статтею 549 ЦК УРСР, які свідчили про прийняття спадщини, а також не надано належних та допустимих доказів про те, що позивач не могла в силу своїх фізичних можливостей звернутися до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що вона фактично вступила в управління спадковим майном і у неї знаходиться державний акт на земельну ділянку (пай) спадкодавця, є безпідставними, оскільки зі змісту державних актів на право власності на землю вони були виготовлені 17 червня 2002 року, тобто у шестимісячний строк після смерті ОСОБА_6 і їх виготовленням займалась ОСОБА_8 , яка передала один із них ОСОБА_5 для користування спірною земельною ділянкою, чого не заперечувала остання. Згідно з актом про засвідчення факту вступу в управління і володіння спадковим майном від 13 жовтня 2017 року протягом шести місяців після смерті ОСОБА_6 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном покійного його дочка ОСОБА_8 , яка користувалась будинком, підтримувала будинок у належному стані, проводила косметичний ремонт, прибирання прилеглої території, сплачувала рахунки за електроенергію, доглядала сад та город, користувалася пайовими землями, тощо.

Отже, правильними є висновки судів про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 , як необґрунтованого.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В. Білоконь

Є. В. Синельников