Історія справи

Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 205/6857/16-ц

провадження № 61-27596св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2016 року у складі судді Остапенко Н. Г. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з січня 2009 року по квітень 2015 року. На час подання позовної заяви проживали окремо. Від спільного життя у них

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка - ОСОБА_4 , батьком якої є ОСОБА_2 Дочка постійно проживає з нею та перебуває на її утриманні. ОСОБА_2 матеріальну допомогу на утримання дочки з квітня 2015 року не надає.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила суд стягнути з

ОСОБА_2 на її користь на утримання дочки аліменти у розмірі 1 300 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 вересня 2016 року і до повноліття дитини. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач доказів неможливості сплачувати аліменти із об'єктивних, незалежних від нього причин, суду не надав, як і не надав доказів перебування в нього на утриманні будь-яких інших осіб, отже він зобов'язаний і спроможний надавати матеріальну допомогу своїй неповнолітній дочці.З урахуванням вказаних конкретних обставин справи, матеріального становища сторін, враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, з нього підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 вересня 2016 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з

ОСОБА_3 та перебуває на її утриманні. ОСОБА_2 не виконує свої обов'язки щодо утримання дочки. Апеляційний суд вважав, що встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись статтями 180, 181, 182, 183, 191 СК України, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

18 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованим й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що суд безпідставно відмовив йому у призначенні судово-генетичної експертизи. Зазначав, що він з позивачкою ніколи не мав шлюбних та сімейних відносин та не є батьком дитини щодо якої стягнуто аліменти.

Відзив на касаційну скаргу сторони до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Від спільного життя ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка

ОСОБА_4 Дитина проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні (а. с. 7).

ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із довідкою Бердянського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29 листопада 2016 року, ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Бердянському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам ІІІ групи у розмірі 1 180 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої - другої статті 182 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 183 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 , суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 та перебуває на її утриманні. Батько ОСОБА_2 згідно з вимогами закону зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, проте такого утримання не надає, тому суди обґрунтовано стягнули з останнього аліменти на утримання дитини, розмір яких визначили з урахуванням положень статей 182, 183 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що він не є біологічним батьком дитини, а лише записаний у свідоцтві про народження дитини її батьком, а тому не повинен сплачувати аліменти, є безпідставними, оскільки всупереч положенням статті 60 ЦПК України 2004 року відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що він не є біологічним батьком дитини.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих рішень та не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах судових рішень.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В. Білоконь

Є. В. Синельников