Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №643/2291/17

Постанова

Іменем України

08 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 643/2291/17

провадження № 61-41003св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЧервинськоїМ. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада, в інтересах якої звернувся керівник Харківської місцевої прокуратури № 4,

представник позивача - БезроднийОлександр Вікторович,

відповідач-1 - ОСОБА_5,

відповідач-2 - ОСОБА_6,

відповідач-3 - ОСОБА_7,

відповідач-4 - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Московського районного суду м. Харкова у складі судді Горбунової Я. М. від 28 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М. від 13 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача.

Позовна заява мотивована тим, що місцевою прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42016221040000116 за статтею 190 КК України за фактом незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1.

Згідно відомостей, які містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, право власності на вказану квартиру 26 лютого 2007 року було зареєстроване за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 померла, а 11 жовтня 2016 року Одинадцятою харківською державною нотаріальною конторою на вказану квартиру видано свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_3 на підставі пред'явлених невстановленими особами від імені ОСОБА_5 свідоцтва про смерть ОСОБА_9 НОМЕР_1 від 12 квітня 2016 року, за змістом якого, остання померла начебто ІНФОРМАЦІЯ_2; свідоцтва про народження ОСОБА_5 НОМЕР_2 від 18 вересня 2014 року, за змістом якого, ОСОБА_9 начебто є його матір'ю.

Однак, з листа начальника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 05 листопада 2016 року вбачається, що свідоцтво про смерть ОСОБА_9 не видавалося. Свідоцтво про смерть НОМЕР_1 видане 13 вересня 2016 року на ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, а свідоцтво про народження НОМЕР_2, як повторний документ, 13 вересня 2016 року на ОСОБА_11

Крім цього, за змістом вказаного листа в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про народження № 16 від 25 серпня 1981 року, складений Фрунзенським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, згідно якого, батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_12 та ОСОБА_13

15 листопада 2016 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 продав зазначену квартиру ОСОБА_6, який в подальшому 10 лютого 2017 року, відчужив її на користь ОСОБА_7

Згідно відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. 14 квітня 2017 року під реєстровим №323 посвідчено іпотечний договір, за змістом якого, ОСОБА_7 передав вищевказану квартиру в іпотеку ОСОБА_8

Посилаючись на те, що правочин, вчинений 15 листопада 2016 року, так само як і видача свідоцтва про право на спадщину, спрямовані на незаконне заволодіння спірною квартирою, і є такими, що порушують публічний порядок, тобто в силу частини другої статті 215 ЦК України є нікчемним, а також зазначаючи, що існують підстави для визнання спадщини на квартиру відумерлою з підстав, передбачених статті 1277 ЦК України, керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в особі Харківської міської ради, збільшивши позовні вимоги, остаточно просив:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 жовтня 2016 року Одинадцятою харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий №1-469), яким посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем майна (квартири АДРЕСА_1) ОСОБА_9, яка померла 04 квітня 2016 року, є її син ОСОБА_5,

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В. (реєстровий №3852), за змістом якого, ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1,

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий №290), за змістом якого, ОСОБА_6 продав ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1,

- визнати недійсним іпотечний договір, посвідчений 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. (реєстровий №323), за змістом якого, ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1,

- визнати спадщину, яка відкрилась 09 червня 2016 року після смерті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою, та, у зв'язку з цим, визнати право власності на вказану квартиру, загальною площею 48,4 кв. м, житловою площею 33,1 кв. м, за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради,

- витребувати квартиру АДРЕСА_1 від добросовісного набувача ОСОБА_7 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним у зв'язку із порушенням публічного порядку. Прокурором не доведено, що квартира є відумерлою спадщиною і Харківська міська рада є її власником, а відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів вказаною квартирою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року скасовано, позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 жовтня 2016 року Одинадцятою харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер № 1-469), яким посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_9., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її син ОСОБА_5 Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ГаврилюкН. В. (реєстровий № 3852), за змістом якого ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1. Визнано недійсним 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий № 290), за змістом якого ОСОБА_6 продав ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1. Визнано недійсним іпотечний договір, посвідчений 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. (реєстровий №323), за змістом якого ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Визнано спадщину, яка відкрилася 09 червня 2016 року після смерті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою. В іншій частині у задоволенні позову про визнання права власності на вказану квартиру та про її витребування від добросовісного набувача ОСОБА_7 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_9, містять підроблені документи, а тому дії невстановлених осіб були об'єктивно спрямовані на заволодіння спірною спадщиною ОСОБА_9 у вигляді вказаної квартири з порушенням публічного порядку, у зв'язку із чим свідоцтво про право власності на спадщину є недійсним. Оскільки не було встановлено прийняття спадщини спадкоємцями протягом встановленого законом строку, тому існують підстав для визнання спадщини відумерлою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_7 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та залишити позов без розгляду.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2018 року ОСОБА_8 подав до касаційного суду відзив на касаційну скаргу, у якому підтримав вимоги касаційної скарги ОСОБА_7

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 643/2291/17 з Московського районного суду м. Харкова. Зупинено дію постанови апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2018 року в частині задоволення позовних вимог керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах Харківської міської ради до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор не обґрунтував наявність обставин для представництва інтересів держави і подав позов в інтересах органу самоврядування поза межами своїх повноважень, а суди попередніх інстанцій не підтвердили підстав для представництва прокурором інтересів держави. Також судами першої та апеляційної інстанцій не було повідомлено відповідача про час і місце проведення судового засідання, що позбавило його права на належний судових захист та надання пояснень щодо фактичних обставин справи, що, в свою чергу, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України. Також ОСОБА_7 зазначав, що всі поштові відправлення, зокрема повістки і процесуальні документи, суд направляв за вказаною прокурором неправильною адресою, про що він не міг знати і жодного з них не отримував, у зв'язку із чим ті судові відправлення з суду першої інстанції, в яких міститься начеб то його підпис, він також не отримував.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_8 підтримав вимоги касаційної скарги ОСОБА_7

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що справа в суді апеляційної інстанції 13 червня 2018 року була розглянута за відсутності відповідача ОСОБА_7, який не був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи відповідно до статей 128-130 ЦПК України.

У касаційній скарзі відповідач указував на неналежне повідомлення його про розгляд справи, що позбавило його права на участь у судовому засіданні та можливості надання заперечень проти доводів керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах Харківської міської ради.

За таких обставин доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи в апеляційній інстанції є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Разом з тим, доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача ОСОБА_7 у суді першої інстанції матеріалами справи не підтверджені.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в апеляційному суді є порушенням вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

За таких обставин, ураховуючи вимоги пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги ОСОБА_7щодо неналежного повідомлення його про час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов'язкового скасування рішення апеляційного суду, оскільки справу розглянуто за відсутності відповідача, який належним чином не повідомлений про час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило