Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.03.2023 року у справі №608/2178/20
Постанова КЦС ВП від 08.03.2023 року у справі №608/2178/20

Постанова

Іменем України

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 608/2178/20

провадження № 61-413св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач),

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Яковець Н. В., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Міщій О. Я., Костів О. З., Шевчук Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що він був народним депутатом України VIII скликання, відомим громадянином та політичним діячем. ОСОБА_2 неодноразово розповсюджував у мережі Інтернет соціальної мережі Fасеbоок на персональній сторінці ОСОБА_1 та на сторінках інших користувачів маніпулятивну та неправдиву інформацію у вигляді коментарів, постів щодо нього та його родини, а саме: звинувачував у розкраданні державних коштів, у спробі підкупу відповідача, про нібито підробку документів про інвалідність, образи про те, що позивач є психічно хворим, про нібито поїздку у Польщу до брата, оббріхуючи його у вчиненні вбивств і рекету, про придбання двох автомобілів і незадекларованих квартир, капітальних ремонтів будинків, проведення будівництва.

ОСОБА_1 зазначав, що поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності, є недостовірною, порушує його честь, гідність та ділову репутацію, підриває авторитет, тому просив зобов`язати відповідача видалити з соціальної мережі Facebook вказану інформацію, яка знаходиться на сторінці ОСОБА_2 та на його сторінці і зобов`язати відповідача публічно на своїй сторінці у соціальній мережі в режимі загального доступу розмістити спростування недостовірної інформації та стягнути з відповідача судові витрати за сплачений судовий збір, витрати за правничі послуги і за оплату експертного висновку.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача протягом трьох календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили розмістити публічно у режимі загального доступу на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Fасеbоок під заголовком «Спростування» текст наступного змісту:

- « Мною , ОСОБА_4 , 28 грудня 2019 року була поширена неправдива інформація про те, нібито ОСОБА_5 на виборах 2014 року пропонував мені гроші і посади за те, щоб я зняв свою кандидатуру. Про те, нібито ОСОБА_5 підробив документи і став інвалідом. Про те, нібито брат ОСОБА_6 у Польщі відбуває довічне ув`язнення за вбивство і рекет, куди ОСОБА_5 їздив. Дана інформація є недостовірною, мною видуманою, про що я, ОСОБА_7 , публічно заявляю»;

- « Мною , ОСОБА_4 , 28 грудня 2019 року була поширена неправдива інформація про те, нібито мораллю ОСОБА_6 є злодійство. Дана інформація є недостовірною, мною видуманою, про що я, ОСОБА_7 , публічно заявляю»;

- « Мною , ОСОБА_4 , 28 грудня 2019 року була поширена неправдива інформація про те, нібито ОСОБА_5 вкрав з бюджету гроші, за які купив квартиру, а також про те, нібито ОСОБА_5 замішаний у розкраданнях. Дана інформація є недостовірною, мною видуманою, про що я, ОСОБА_7 , публічно заявляю»;

- « Мною , ОСОБА_4 , 28 грудня 2019 року була поширена неправдива інформація про те, нібито проти ОСОБА_6 було порушено три кримінальні справи за розкрадання та дві за хуліганство та нібито ОСОБА_5 десь накрав гроші та викуплявся. Дана інформація є недостовірною, мною видуманою, про що я, ОСОБА_7 , публічно заявляю»;

- « Мною , ОСОБА_4 , 28 грудня 2019 року та 02 січня 2020 року була поширена неправдива інформація про те, нібито сім`я ОСОБА_6 за сім років придбала два автомобілі і не задекларувала, нібито зробила капітальний ремонт будинку в Нагірянці , нібито ОСОБА_5 будує будинок в районі Гореничів, нібито ОСОБА_5 злодій. Дана інформація є недостовірною, мною видуманою, про що я, ОСОБА_7 , публічно заявляю»;

- « Мною , ОСОБА_4 , 02 січня 2020 року була поширена неправдива інформація про те, нібито ОСОБА_5 казнокрад, отримує відкати на будівництві казарм у м. Чорткові. Дана інформація є недостовірною, мною видуманою, про що я, ОСОБА_7 , публічно заявляю».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2021 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що поширена ОСОБА_2 інформація в соціальній мережі Facebook є його висловлюваннями, які за своїм змістом є оціночними судженнями, що виражають суб`єктивну думку, тому не можуть вважатись такими, що містять фактичні дані та порушують честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 .

Крім того, суд першої інстанції вказав, що межа допустимої критики щодо народного депутата України, політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж до окремої пересічної особи. Також, на поширену відповідачем інформацію в соціальній мережі Facebook ОСОБА_1 дав відповідь, висловивши власні коментарі, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що між позивачем та відповідачем у соціальній мережі Facebook виникали словесні суперечки щодо політичної діяльності ОСОБА_1 як депутата Верховної Ради, громадського та політичного діяча, публічної особи, що відображається у коментарях ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висловлювання ОСОБА_9 про позивача за своїм змістом є оціночними судженнями, що виражають суб`єктивну думку відповідача, тому не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані та порушують особисті немайнові права на повагу до гідності, честі та ділової репутації ОСОБА_1 .

При цьому суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи апеляційної скарги, проаналізував подану ОСОБА_2 інформацію у коментарях у соціальній мережі Facebook та дійшов наступних висновків:

- висвітлена відповідачем в мережі Internet інформація щодо участі у виборах 2014 року, про підробку документів, чи про поїздку ОСОБА_1 до Польщі до свого брата не порушує немайнові права позивача та не характеризує його як порушника законів. Вказані висловлювання є оціночними судженнями, оскільки не містять конкретних відомостей щодо дій ОСОБА_1 у контексті вчинення конкретного правопорушення;

- вживання ОСОБА_2 в соціальній мережі слів «психічно хворий», «твоя мораль злодійство», «казнокрад» містить критику публічної особи, яка відображається за допомогою відповідних мовних конструкцій, і, певною мірою, є гострою та жорсткою і перебільшеною, однак ці мовні конструкції не містять в собі ні спеціальної медичної термінології, які б вказували на відповідне захворювання, ні юридичних термінів, які вживаються в буквальному значенні у Кримінальному кодексі України. Отже, вказана інформація є оціночними судженнями відповідача із використанням відповідних мовно-стилістичних засобів, яка, враховуючи контекст і характер мовних засобів та стилістичних прийомів, не посягає на честь, гідність та ділову репутацію позивача;

- висвітлена ОСОБА_2 у коментарі в соціальній мережі інформація щодо незадекларованого майна ОСОБА_1 також є оціночним судженням ОСОБА_2 та його суб`єктивною думкою щодо відомостей, викладених у деклараціях про доходи позивача, які ним подавались, як політичним діячем та депутатом Верховної Ради України;

- коментар ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook: «Ясно що працював - три кримінальні справи за розкрадання і дві за хуліганство? Звідки гроші накрав, щоб викупитися?» не містять жодного фактичного твердження, а є суб`єктивним оціночним судженням відповідача щодо роботи позивача як політичного діяча. Крім того, указаний коментар викладений ОСОБА_2 у питальній, а не стверджувальній формі, що є маркером суб`єктивної думки відповідача.

Суди застосували практику Європейського суду з прав людини та статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про задоволення його позову.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

27 січня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

21 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Чортківського районного суду Тернопільської області.

У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаною з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

07 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 573/2178/16-ц (провадження №61-23727св18), від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц (провадження № 61-7708св19), від 31 липня 2019 року у справі № 161/4827/17 (провадження № 61-30218св18), від 17 липня 2019 року у справі № 686/7636/17 (провадження № 61-14875св18), від 13 лютого 2020 року у справі № 152/1869/17(провадження № 61-3025 св19), від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц (провадження № 61-38478св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 552/3749/15-ц (провадження № 61-35964св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц (провадження № 61-20411св18), від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19), від 02 червня 2021 року у справі № 755/17554/19 (провадження № 61-2217св21), від 05 грудня 2018 року у справі № 755/11402/17 (провадження № 61-21358св18), від 28 листопада 2018 року у справі № 910/17819/17.

Заявник вказує, що суди належним чином не перевірили доводи сторін, не надали оцінку кожному доводу окремо, що привело до ухвалення помилкового рішення. Суди не розрізнили оціночні судження й твердження про факти, а у дописах відповідача містилися саме твердження про факти, які можливо перевірити на предмет достовірності.

Заявник посилається на відповідну практику Європейського суду з прав людини та статтю 10 Конвенції.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Зі скріншоту сторінки дружини ОСОБА_1 у мережі Facebook встановлено, що ОСОБА_2 написав коментарі такого змісту: «Погрожувати - то стиль вашого чоловіка. А я констатую факти. Вор должен сідєть в тюрмє-дивіться класику. Все повертається на круги свої» - «Справжня любов до відкатії. Скоро пройдуться по ваших чесно зароблених статках. ОСОБА_10 розкаже, як вести себе в місцях не дуже віддалених. Перший крок - КПП у військовій частині ОСОБА_11 ми допоможемо...» - «....я про відкати на будівництві казарм у Чорткові.. це не твоя тема.. То тіко депутати в долі» - «...страшно і сумно, коли про демократію пишуть казнокради».

Зі скріншоту сторінки з мережі Fасеbоок встановлено, що під постом на персональній сторінці ОСОБА_12 наявна публікація коментаря від 20 серпня 2019 року, зроблена відповідачем ОСОБА_2 : «нам дійсно москаля непотрібно, коли є такі як ОСОБА_13 . На людях бреше про патріотизм і любов до України, а сам за відкати давно душу мамоні продав. І дітей ховаєш своїх, від армії за липовими довідками. Скоро ти відповіси за свої слова і про бидломасу, і про те кого кислотою випалювати ти хотів. Готуйся, вже не довго. Дійсно ти гірше московської воші».

25 жовтня 2019 року ОСОБА_7 у соціальній мережі «Fасеbоок» на своїй сторінці, посилаючись на скрін поста позивача із його фотографією, написав: «Скоро ти, ОСОБА_22, відповіси і за хамство, і за відкати, і за дороги, яких немає... Лондон тебе не чекає...».

Зі скріншоту сторінки з мережі Facebook встановлено, що на сторінці ОСОБА_6 під його постом ОСОБА_2 відповів на коментар ОСОБА_15 ( ОСОБА_6 ): «гидко... Але мушу…Ти краще напиши, як на виборах 2014 пропонував мені посади і гроші, щоб я зняв кандидатуру свою, як підробив документи і став інвалідом війни. Чи як їздив в Польщу, де брат відбуває довічне за вбивство і рекет».

На коментар ОСОБА_16 відповів: «я думав що ти маєш хоч каплю розуму. Але впевнений, що ти психічно хворий. Лікуйся, поки не пізно, бо старість в психушці тобі забезпечена.».

На коментар ОСОБА_1 , спрямований ОСОБА_2 : «потрібно відповісти ницій брехливій особині нетрадиційної моральної орієнтації і недочоловіку. Відповідаю культурно» ОСОБА_2 відповів: «Напиши де ти отримав інвалідність на війні? І ще щось блеєш про мораль? Твоя мораль - злодійство і ще раз злодійство. Із-за таких і влада в Україні кардинально змінилась. А ти тепер скулиш, бо витерлись і викинули».

На коментарі ОСОБА_1 , спрямовані відповідачу, останній відповів: «Що мегачесний мовчиш про інвалідність? Про куплену на вкрадені з бюджету гроші квартиру? Про розкрадання теж мовчиш? ОСОБА_23 втік до Лондона , а шавку свою кинув.. скули далі псевдоінвалід».

На коментар ОСОБА_18 , спрямований ОСОБА_2 , відповідач відповів: «Що працював - три кримінальні справи за розкрадання і дві за хуліганство? Звідки грошей накрав, щоб викупитися».

Крім того, під указаним постом наявний коментар ОСОБА_2 , де ним здійснюється аналіз декларації про доходи і витрати ОСОБА_1 « Дебет з кредитом не сходиться, ОСОБА_20 , - виходить ти злодій, підленький злодій, що прикривається патріотизмом і любов`ю до України. Щоб зібрати таку суму потрібно щомісяця, на протязі періоду декларування відкладати 44 450,00 гривень. Злодій повинен сидіти в тюрмі! От така математика... Читай, математик».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що поширена відносно нього інформація відповідачем є твердженням останнього про факти, а не його оціночними судженнями, оскільки оспорювана інформація не містить жодних фактів, чи відомостей про порушення позивачем закону та будь-якого посилання на джерела отримання такої інформації, вона є власними судженнями відповідача, оформленими у вигляді висловів з використанням мовних засобів, які ґрунтуються на його особистій думці, а не твердженнях про факти стосовно ОСОБА_18 про його психічний стан, порушення ним закону і вчинення корупційних дій з метою збагачення.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.

Частиною четвертою статті 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною першою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Верховний Суд зазначає, що у справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини рішення ЄСПЛ у справі «Лінґенс проти Австрії» (Lingens v. Austria, від 8 липня 1986 року, заява № 9815/82, § 46), що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне - 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Отже, оціночними судженнями є інформація, яка, з урахуванням характеру вжитих висловлювань, відображає особисте ставлення автора до змісту висловленої ним думки.

Оцінюючи зміст висловів відповідача та поширену ним інформацію, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що всі висловлювання є оціночними судженнями, а автор у всіх висловлюваннях використовує мовні засоби, характерні для припущень, повідомлення суб`єктивної думки або власних поглядів.

Зокрема, інформація про те, що брат ( ОСОБА_6 ) відбуває у Польщі довічне ув`язнення за вбивство і рекет, про придбання і недекларування ОСОБА_21 двох автомобілів і квартири - носить стверджувальний характер, не є оціночним судженням, оскільки містить конкретну інформацію відносно вчинення позивачем та членом його сім`ї тяжких кримінальних правопорушень, які доволі елементарно перевірити і зазначити про це, відповідач мав би подати докази їх правдивості.

На підтвердження тієї обставини, що поширена інформація стосується саме його, ОСОБА_1 , позивач надав суду скріншоти коментарів з персональної сторінки відповідача, розповсюджених в мережі інтернет в соціальної мережі «Facebook».

Зазначене стосується й інших висловлювань ОСОБА_2 , які вказують на конкретні дії позивача, які межують із порушенням закону.

Відповідно до принципу змагальності сторін, закріпленого у статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Суд першої інстанції у порушення вимог статей 264 ЦПК України передчасно не прийняв до уваги вказані обставини і надані позивачем докази на їх підтвердження (копії скріншотів переписки на сторінках Facebook) та не зазначив, якими доказами, поданими відповідачем, ці обставини спростовуються, фактично самоусунувшись від вирішення справи та встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув.

При цьому, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції вірно вказали загальновживані фрази про те, що позивач був посадовою особою і критика його діяльності є ширшою, ніж критика пересічної особи, що він повинен бути відкритим до критики, про необхідність розрізняти оціночні судження від тверджень про факти, пославшись на відповідні норми національного і міжнародного права.

Разом з тим, висновки судів, по суті, цим і завершилися. Детального аналізу кожного окремого висловлювання ОСОБА_2 , оскільки це була не єдина публікація такого змісту, суди не здійснили, зазначивши лише загальні посилання.

Ураховуючи, що фактичні обстави справи не встановлені, оцінка доказам не дана, суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості ухвалити рішення по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, порушення норм процесуального права допущені обома судами, які не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином дослідити наявні у справі докази, дати відповідну правову оцінку оспорюваній інформації, про спростування якої просив позивач, та визначити характер поширеної інформації.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець