Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.08.2020 року у справі №335/9552/19

Постанова

Іменем України

01 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 335/9552/19

провадження № 61-9612св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Вельтум-Запоріжжя",

треті особи: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.

Запоріжжя від 06 лютого 2020 року у складі судді Рибалко Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду

від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В.,

Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вельтум-Запоріжжя" (далі - ТОВ "Вельтум-Запоріжжя"), треті особи: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування"), ОСОБА_2, про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26 вересня 2017 року приблизно о

12:50 год. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем "ЗІЛ КО444", реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїзній частині вул. І. Сікорського в м. Запоріжжі з боку вул. Чумацький шлях в напрямку вул. Солідарності. В цей же час в районі вул. Менделєєва та вул. І. Сікорського, біля будинку 15-Г проїзну частину вул. І. Сікорського зліва направо по ходу руху автомобіля перетинали пішоходи ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Під час руху водій ОСОБА_2, маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити пішоходів, відповідних заходів до зниження швидкості до зупинки транспортного засобу не вжив та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні, де того ж дня помер.

Позивач є рідним сином померлого.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2, що спричинили смерть ОСОБА_3, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у втраті близької людини, моральних та фізичних страждань, що призвели до порушення особистих життєвих та соціальних зв'язків, призвели до необхідності докладати додаткові зусилля по організації свого особистого життя. Протягом життя батько допомагав йому морально і матеріально, оскільки він є інвалідом 2 групи, і потребує медичної допомоги.

Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 оцінив у 3 000 000,00 грн, проте з урахуванням того, що ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" частково відшкодовано моральну шкоду у розмірі 19 200,00 грн, просив суд стягнути з ТОВ "Вельтум-Запоріжжя" моральну шкоду у розмірі 2 980 800,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Вельтум-Запоріжжя" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 800,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, характер та тривалість немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, оскільки настала смерть близької людини, беручи до уваги обставини ДТП, внаслідок якої настала смерть батька позивача, який є непрацездатним, інвалідом 2 групи з дитинства, зокрема і те, що потерпілий на момент наїзду перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим допустив грубу необережність, а також наявність вини водія у вчиненні ДТП, грошову оцінку моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 100 000,00 грн.

Враховуючи виплачене ПАТ СК "Арсенал Страхування" страхове відшкодування в розмірі 19 200,00 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, визначив відшкодування моральної шкоди у розмірі

80 800,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У серпні 2020 року справу № 335/9552/19 передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, визначаючи розмір моральної шкоди у розмірі 80 800,00 грн, не врахували обставин щодо обсягу моральних страждань позивача. Зокрема, суди не врахували того, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи, внаслідок чого не має можливості працювати; загиблий батько підтримував морально та матеріально протягом усього життя, а його смерть спричинила значне погіршення психологічного стану. Відповідачем від моменту ДТП, у результаті якої загинув батько позивача, до моменту розгляду справи в судах не здійснено жодної компенсації спричиненої шкоди.

Крім того, відповідно до судової практики, в аналогічних ситуаціях сума компенсації моральної шкоди не може бути меншою ніж 250 000,00 грн, що підтверджується постановами Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 363/1220/16-ц, від 29 січня 2020 у справі № 369/13317/17, від 09 січня 2020 року у справі № 310/7029/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 212/616/17-к, від 12 грудня 2019 року у справі № 755/9677/17.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2020 року ТОВ "Вельтум Запоріжжя" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій, з урахуванням всіх наявних доказів, таких як глибина фізичних та душевних страждань позивача, характер та тривалість його немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, оскільки настала смерть близької людини, беручи до уваги обставини ДТП, внаслідок якої настала смерть батька позивача, який є непрацездатним, інвалідом 2 групи з дитинства, а також те, що потерпілий на момент наїзду перебував у стані алкогольного сп'яніння, наявності вини водія у вчиненні ДТП, законно та обґрунтовано ухвалили судові рішення.

Ураховуючи, що позивач не довів та не обґрунтував розмір заявленої моральної шкоди, ТОВ "Вельтум Запоріжжя" просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2019 року визнано винним ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України з призначенням покарання у виді 4 років позбавлення волі, зі звільненням за статтею 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на 2 роки, без позбавлення права керування транспортними засобами. У задоволенні позову ОСОБА_5 до ТОВ "Вельтум-Запоріжжя", третя особа - ОСОБА_2, відмовлено (а. с. 4-9).

У вказаному вироку встановлено, що 26 вересня 2017 року приблизно

о 12 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем "ЗІЛ КО444", реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, у результаті чого пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні, де цього ж дня помер.

Згідно з висновком судової медичної експертизи від 26 жовтня 2017 року № 2412 смерть ОСОБА_3 настала від поєднаної тупої травми голови тулуба та кінцівок з численними переломами кісток скелету та пошкодженням внутрішніх органів при явищах шоку. Всі виявлені ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент спричинення, полягають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, утворилися незадовго до надходження в стаціонар.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2019 року вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2019 року залишено без змін (а. с.10-13).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 батьком позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_3 (а. с. 19).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 20).

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_4 від 21 серпня 2012 року (а. с.23).

Встановлено також, що автомобіль "ЗІЛ КО444", реєстраційний номер НОМЕР_1, належить на праві власності ТОВ "Вельтум-Запоріжжя", де водієм працював ОСОБА_2.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ЗІЛ КО444" на момент скоєння ДТП була застрахована ПАТ "СК "Арсенал Страхування", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8090190 (а. с14).

Згідно з банківською випискою АТ КБ "ПриватБанк" від 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" було виплачено страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 19 200,00 грн (а. с. 35).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме: застосування суд апеляційної інстанції статей 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України всупереч висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у правовідносинах, викладених у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 205/5260/16 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

За змістом частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини 1 статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

За приписами частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У справі, що переглядається, встановивши, що ОСОБА_2, якого визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, на момент скоєння ДТПперебував у трудових правовідносинах з

ТОВ "Вельтум-Запоріжжя", суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про стягнення відшкодування моральної шкоди саме з володільця транспортного засобу - ТОВ "Вельтум-Запоріжжя".

Разом із тим, з аналізу касаційної скарги ОСОБА_1 встановлено, що позивач не погоджується із визначеним судами розміром моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, урахував ступінь вини ОСОБА_2, який перебував у трудових правовідносинах з ТОВ "Вельтум-Запоріжжя", глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок смерті його батька у результаті ДТП, та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ "Вельтум-Запоріжжя" 80 800,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги щодо визначення судом розміру моральної шкоди стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. На підставі статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації").

Наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судами, та, переважно, спрямовані на переоцінку доказів у справі, не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи касаційної скарги щодо судової практики Верховного Суду у подібних справах колегія судів відхиляє, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди визначається в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин справи.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, містять вичерпні висновки та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

С. П. Штелик